Аналіз динаміки ВВП в Україні (стр. 4 из 7)

Розглядаючи динаміку показника кінцевих споживчих витрат у 1992-1998 роках у складі ВВП України у порівняльних цінах з використанням дефлятора ВВП, необхідно зазначити, що протягом цього періоду спостерігається тенденція щорічного зниження кінцевих споживчих витрат.

Зберігається і тенденція скорочення частки валового нагромадження (цю категорію можна розглядати як таку, що відповідає національним заощадженням). Слід відзначити, що для України характерною є відносно висока питома вага валового нагромадження у ВВП. За своїми параметрами цей показник можна порівнювати з відповідними показниками високорозвинених в економічному відношенні країн, де питома вага валового капіталоутворення в структурі використаного ВВП становить 13-20% [23, 77].

Проте відносно висока частка валового нагромадження у ВВП (понад 20 %) України на сьогодні обумовлюється поряд з іншими факторами недостатнім рівнем споживання ДГ. Крім того, висока частка валового нагромадження за руйнівного стану економіки свідчить про низьку ефективність використання цього нагромадження (тобто вкладених в економіку України інвестицій).

Валове нагромадження, окрім як складову використаного ВВП, можна розглядати окремим блоком. Аналізуючи структуру валового нагромадження, можна зробити висновок, що вона є досить позитивною. Це твердження базується на тому, що частка валового нагромадження основного капіталу (ВН) значно перевищує частку приросту матеріальних обігових коштів (у 1997 році – в 11 разів). Це обумовлює створення економічних умов для технологічного та технічного вдосконалення виробництва, його розширеного відтворення.

Але варто наголосити, що в обсязі ВВП України має. місце негативна тенденція подальшого скорочення інвестицій на приріст основних фондів (з 27,4 % у 1992 році до 18,4 % у 1997 році). Це насамперед пояснюється продовженням тенденції скорочення капітальних вкладень, які складають близько 80 % у ВН, зменшенням бюджетного фінансування економіки. Поряд з цим у 1990-1994 роках у структурі ВВП мали місце негативні зміни в напрямі значного збільшення частки запасів матеріальних оборотних коштів (з 3,4 % до 11,6 %), що в умовах інфляційних очікувань обумовлювалося перетворенням запасів матеріальних ресурсів на засіб нагромадження вартості, отриманням підприємствами додаткових прибутків за рахунок їх дооцінки [23, 78].

У країнах зі стабільною ринковою економікою частка зміни запасів, як правило, не перевищує 0,5 % ВВП, і хоча останнім часом в Україні спостерігається тенденція скорочення запасів матеріальних обігових коштів (в 1997 році цей показник склав 1,7 % ВВП), розглядати це як виключно позитивну тенденцію не можна, оскільки причиною є нестача у підприємств обігових коштів, обумовлена відсутністю інвестування і кредитування. Разом з тим тривають суттєві зміни в структурі обігових коштів через кризу неплатежів і пов'язане з нею зменшення запасів сировини, матеріалів і збільшення запасів готової продукції у зв'язку із зниженням платоспроможного попиту юридичних і фізичних осіб.

Якщо розглядати сальдо експорту-імпорту, то останнім часом воно постійно є від'ємним (табл. 2.3), а у 1997 році не тільки залишилося від'ємним, але й питома вага його у використаному ВВП значно збільшилася порівняно з 1996 роком. Це обумовлювалося зменшенням експорту внаслідок падіння загальних обсягів виробництва, введенням російською стороною обмежень на українські товари, труднощами зі збутом неконкурентоспроможної продукції та високими цінами на неї.

Проаналізовані вище структура та динаміка основного показника соціально-економічного розвитку України визначені на основі офіційної статистики, що не враховує діяльність тіньового сектора в економіці, масштаби якого багаторазово зросли за останні роки (за оцінками експертів, обсяг тіньової економіки у 1994, 1995, 1996, 1997 роках складав відповідно 51,2%, 60,0%, 70,2 %, 70,7 % офіційного ВВП), тому ці дані не відображають повної (реальної) картини.

Таким чином, аналіз процесів виробництва, розподілу і використання валового внутрішнього продукту в Україні дає змогу зробити такі висновки:

– створено макроекономічні умови для стабілізації виробництва;

– зберігається платіжна криза, що погіршує фінансовий стан підприємств, стримує розвиток виробництва, сприяє бартеризації економіки та її тінізації;

– існують проблеми зі збутом вітчизняної продукції внаслідок її високої собівартості, неконкурентоспроможності на зовнішніх ринках;

– високий рівень податків стримує розвиток вітчизняного виробництва;

– вкрай звужені інвестиційні можливості гальмують перехід до економічного зростання в багатьох галузях економіки;

– нестача грошових доходів для придбання товарів та оплати послуг домашніми господарствами призводить до подальшої натуралізації особистого споживання та зниження його абсолютного рівня [23, 79].

Тому для розвитку економіки, забезпечення переходу до стабільності та економічного зростання необхідно: створити сприятливі умови для інвестування та ефективного попиту населення; завершити податкову реформу: нарощувати експортний потенціал.

З підручника з економіки відомо, що:

Реальний ВВП = Номінальний ВВП (2.1)

Дефлятор ВВП

Однак за офіційними даними відомі лише показники номінального ВВП і темпи зростання (спаду) реального ВВП (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Динаміка номінального ВВП і темпів зростання (спаду) реального ВВП [3]

Назва	Рік
	1992	1994	1996	1998	1999	2000	2002	2003
Темпи зростання (спаду) реального ВВП, %	-9,9	-22,9	-10,0	-1,9	-0,2	5,9	5,2	9,4
Номінальний ВВП, млрд. грн.	0,05	12,04	81,519	102,593	130,442	170,070	225,81	264,165

Для розрахунку реального ВВП візьмемо, наприклад, 2000 рік як базовий і визначимо ВВП (у цінах 2000 р.) за період з 1992 по 2003 рік за формулою [3]:

(2.2)

або

(2.3)

де реальний ВВП_t – показник реального ВВП поточного року; реальний ВВП_t+1, – показник реального ВВП наступного року.

У результаті розрахунків отримаємо такі дані (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Розрахункові дані показників реального ВВП [3]

Назва	Рік
	1992	1994	1996	1998	1999	2000	2001	2003
Реальний ВВП, млрд. грн. 2000 року	393	214	169	161	161	170	186	214

Зобразимо отримані дані на графіку (рис. 2.1). Поряд з динамікою реального ВВП у цілому зазначимо реальний ВВП на душу населення.

Рис. 2.1. Динаміка реального ВВП та реального ВВП на душу населення в Україні за період 1990-2003 рр. [3]

Як видно з наведених даних, за роки незалежності (1990-1999 рр.) відбулося скорочення обсягів виробництва майже в 2,5 рази. Це навіть більше, ніж за період війни 1941-1945 рр. (у 2 рази). Найнижчої точки спаду реальний ВВП досяг у 1999 р., а вже в 2000 р. темпи зростання реального ВВП становили на 5,9 %, 2001 – на 9,2 %, а в 2003 р. – на 8,5 % [3].

При цьому більше половини ВВП (у 2002 р. – 66 %) становив експорт. Тобто зростання ВВП було значною мірою зумовлене сприятливою кон'юнктурою на зовнішніх ринках. Протягом 2002 р. найбільший приріст ВВП спостерігався в обробній промисловості, оптовій та роздрібній торгівлі, сільському господарстві та на транспорті.

Нині економіка України перебуває у фазі пожвавлення. Найбільший темп спаду реального ВВП спостерігався в 1994 р., коли він становив майже 23 %. Основною причиною цього була гіперінфляція, яка "з'їла" оборотні кошти підприємств і позбавила їх інвестиційних джерел для розвитку виробництва.

Показник ВВП на душу населення в Україні спадав дещо меншими темпами, ніж реальний ВВП. Це пов'язано переважно із зменшенням (кількості населення за період 1990-2003 рр. на 4,3 млн. чоловік. ВВП на душу населення зменшувався до 1998 р., на відміну від ВВП, який знижувався до 1999 р. Тобто незначне зростання економіки реально вже відбулося в 1999 р. За період 1999-2003 рр. реальний ВВП надушу населення в Україні зріс з 590 до 724 доларів США, хоча до показника 1990 р. (1392 дол.) ще дуже далеко.

Таким чином, як видно з динаміки реального ВВП, Україна значною мірою втратила свій економічний потенціал, що був нагромаджений за роки перебування в складі СРСР. Це пояснюється переходом від командно-адміністративної до ринкової економіки. Незважаючи на труднощі, пов'язані з перебудовою економіки, Україна поступово оновлює структуру виробництва, застосовуючи нові технології, активно розбудовує ринкову інфраструктуру, яка сприяє розвитку бізнесу в Україні.