Основні функції, виконувані оптовими посередниками такі:
- надання інформації про ринок (про діяльність конкурентів, пронові товари, динаміку цін та ін.);
- закупівля товарів в обсягах зручніших для підприємств-виробників;
- розбивка крупних партій товару на дрібніші;
- формування товарного асортименту;
- доробка, переробка, розфасовка, упаковка (сипких, овочів,фруктів, рибних і ін. товарів);
- здійснення заходів по стимулюванню збуту;
- зберігання товарів на власних або орендованих складах;
- централізована доставка товарів в роздрібну торгову мережу;
- прийняття ризику (у зв'язку з можливим розкраданням, пошкодженням, втратою тощо);
- кредитування і фінансування процесу руху товару;
- послуги з управління;
- рекламні і інформаційні послуги;
- консультаційні послуги.
В цілому вибір форми господарсько-договірних зв'язків визначається великим спектром чинників як внутрішнього, так і зовнішнього середовища підприємства [4, с. 63]. До елементів внутрішнього середовища підприємства-виробника можна віднести:
- терміни обробки і оформлення замовлень покупців;
- підбір оптимальних партій товару з позицій замовлень покупців івикористання транспортних засобів;
- упаковка товарів відповідно до вимог транспортування;
- оформлення супровідних документів і страховок;
- відвантаження, транспортування і контроль за рухом вантажів;
- встановлення контрактів, забезпечення постійного оперативногозв'язку з потенційними покупцями;
- створення і розподіл серед потенційних покупців переважного іміджу, образу підприємства, який викликав би довір'я до підприємства і всієї його продукції;
- надання постійним клієнтам знижок і різного роду пільговихумов при укладанні господарсько-договірних відносин;
- надання широкого переліку послуг і сервісу;
- запрошення потенційних покупців до проведення виставок-переглядів.
До елементів внутрішнього середовища роздрібного торгового підприємства можна віднести [5, с. 49]:
- наявність достатнього розміру власних обігових коштів, необхідних для закупівлі товарів широкого асортименту;
- попит на товари в розрізі асортименту;
- склад і особливості контингенту обслуговуваних покупців;
- витрати, пов'язані з організацією руху товару;
- умови платежу, передбачені договором поставки;
- наявність і забезпеченість приміщеннями для зберігання товарів;
- імідж торгового підприємства, глибина асортименту і якість товарів.
До елементів зовнішнього середовища, визначаючих вибір форми господарських зв'язків, в першу чергу, необхідно віднести такі: конкурентне середовище в районі діяльності роздрібного торгового підприємства; джерела надходження товарів і їх розміщення відносно роздрібного торгового підприємства; посередники, їх товарна спеціалізація і умови договорів поставки товарів [10, с. 378].
Таким чином, можна зробити висновок, що господарські зв'язки – це відносини, що складаються між учасниками в процесі поставок товарів по поставках між продавцями і покупцями товарів.
Раціональність встановлення, дієвість і ефективність комерційних зв'язків значною мірою залежить від організаційно-правового регулювання взаємодії суб'єктів на оптовому ринку [29, с. 153].
Державне регулювання включає великий арсенал соціально-економічних заходів - затвердження правових основ ринкового механізму, що регламентують і ініціюють широке поле підприємницької діяльності, визначення і встановлення пріоритетів в розвитку народного господарства з одночасним впровадженням елементів пільгового оподаткування та інвестування науки, торгівлі, підприємств малого та середнього бізнесу, формування соціальних цінностей суспільства за рахунок регулювання діяльності фінансових, інвестиційних і трудових інститутів тощо [28, с. 23].
Організаційно-правове регулювання оптової діяльності суб'єктів комерційної діяльності — це система зумовлених об'єктивним, рівнем, розвитку суспільних відносин нормативних документів, що регулюють ці відносини [18, с. 261].
Основними завдання такого регулювання є:
- забезпечення реальної рівноправності всіх суб'єктів комерційної діяльності незалежно від форм власності;
- надання їм повної свободи у виборі партнерів і економічних пріоритетів;
- створення умов для розвитку ринкової конкуренції і обмеження
монополізму;
- стимулювання ділової ініціативи, заохочення тих напрямів діяльності, які співпадають з економічними пріоритетами держави;
- забезпечення ефективного контролю за діяльністю суб'єктів комерційної діяльності.
Разом з тим, здійснюючи організаційно-правове регулювання взаємодії суб'єктів в процесі своєї господарської діяльності, держава не повинна переступати ту межу, за якою руйнується суть ринку як сфери вільного товарообігу, стримувати розвиток підприємницької діяльності [23, с. 82].
З метою формування в державі ринкових відносин в Україні прийнято цілу низку законів, що регулюють і регламентують товарно-грошові відносини. Зокрема, державне регулювання ринкової взаємодії суб'єктів комерційної діяльності на оптовому ринку з питань поставок товарів здійснюється на основі пакету законів: «Про споживчу кооперацію», «Про товарну біржу», «Про обмеження монополізму» та інші. Концептуальна єдність цих актів забезпечує орієнтацію на встановлення в Україні дійсно ринкового механізму. Однак відносини суб'єктів ринку у сфері виробництва і поставок товарів мають суттєві особливості. Тому аспекти господарських відносин з приводу поставок товарів значною мірою відбиваються і регламентуються Цивільним кодексом України, «Положенням про поставку товарів народного споживання» [22, с. 136].
В «Положенні про поставку товарів народного споживання» викладено основні принципи побудови взаємовідносин між суб'єктами ринку з питань поставок товарів, зокрема:порядок формування господарських договорів;основний зміст та правові основи вирішення основних питаньдоговору;форми організації укладання договорів поставки;порядок вирішення господарських спорів, пов'язаних з поставкою товарів, порядок розірвання договорів поставки товарів [27, с. 322].
Що стосується конкретних норм, то вони визначаються договорами та контрактами, які не повинні входити в протиріччя з чинним законодавством.
Крім того, діють і інші нормативні акти (Інструкції про порядок приймання товарів за кількістю та якістю тощо), що регулюють господарські взаємовідносини промисловості і торгівлі з питань закупівель, приймання і продажу товарів. Всі вони спрямовані на подальше вдосконалення регулювання відносин, що виникають між підприємствами під час поставок товарів народного споживання [19, с. 103].
Ефективна діяльність будь-якого суб'єкта оптового ринку неможлива без створення у ньому комерційної служби - складового елемента організаційної структури оптового господарського формування, на який покладається організація і проведення комерційної роботи. Ця ділянка господарської діяльності суб'єкта інституціонального ринку є основною і передбачає здійснення сукупності організаційно-технологічних операцій, а також управління ними [17, с. 43].
Склад та структура комерційних служб підприємств і організацій, інших господарських формувань, що функціонують на оптовому ринку визначаються самими суб'єктами оптової діяльності і залежать від обсягів діяльності, функціонального рівня, зони обслуговування, характеру комерційних зв'язків із постачальниками і оптовими покупцями [37, с. 531].
Великі оптово-торговельні підприємства можуть створювати також два підрозділи комерційної служби: відділ (сектор) оптових закупівель і відділ (сектор) оптової реалізації. Такі підрозділи функціонують паралельно і кожен з них відповідає за окремий напрям - роботу із постачальниками і роботу з оптовими покупцями.
Комерційні служби суб'єктів оптового ринку виконують низку взаємопов’язаних функцій. До них належать: вивчення попиту споживачів через узагальнення замовлень роздрібних торговельних підприємств; аналіз динаміки кон'юнктури ринку на підставі даних про зміни у структурі оптових продаж; визначення потреби в оптових закупівлях; встановлення потенційних джерел оптових закупівель; проведення переддоговірної роботи; укладення договорів на оптову закупівлю із постачальниками; організація ритмічного і своєчасного завезення закуплених товарів до підприємства; формування торговельного асортименту на складах підприємства; організація товаропостачання роздрібної торговельної мережі; розробка і застосування раціональних схем доставки товарів до роздрібних торговельних підприємств; активний вплив на виробничі підприємства, формування їх виробничої програми; надання практичної допомоги підприємствам роздрібної торгівлі та інші [25, с. 463].
Комерційні служби забезпечують також повноту і своєчасність виконання тісно пов'язаних із вище перерахованими, технологічних оптових операцій: приймання, складування, внутрішньо складське переміщення, формування замовлень, відпуск і супровід товарів оптовому покупцеві [21, с. 186].
Практична діяльність комерційних служб усіх господарських формувань інституціонального ринку розпочинається глибоким, аналізом поточної кон'юнктури ринку товарів, що обрані даним суб'єктом оптової торгівлі в якості об'єктів власної спеціалізації. Аналіз ведеться у двох напрямах: аналізу платоспроможного попиту окремих категорій споживачів і аналізу обсягів пропозицій за можливими каналами надходження даних товарів. Матеріалами для здійснення кон'юнктурних досліджень є дані динаміки продажу в регіоні і ступінь охоплення платоспроможного попиту населення; дані про структурні зрушення в товарообороті; прогнози випуску продукції галузями промисловості і надходження місцевих та імпортних товарних ресурсів; відомості про структуру і потенціал суб'єктів споживчого ринку у зоні обслуговування оптового підприємства [32, с. 213].