Для побудови такої моделі необхідно передбачити наступне:
► зміни в кредитній політиці набирають чинності одночасно для всіх замовників, тобто діє лише одна система розрахунків;
► всі замовники діляться на групи згідно з кредитними умовами.
Для цього слід ранжувати дебіторів за групами ризику, пов'язаних з можливим виникненням безнадійних боргів. Із числа замовників необхідно виключити дебіторів з високим рівнем ризику. У ході моніторингу збираються відомості про замовників дебіторів: про розрахунки по виконаних раніше роботах, термінах і ритмічності їх оплати, а також розрахунки дисципліни. Отримана інформація аналізується, і приймається рішення про надання або відмову у надані кредиту.
Замовників, виконані роботи яких становлять незначну частку в загальному обсязі виробництва, за рівнем ризику можна розбити на чотири групи.
Група 1: Фінансово стабільні і дісціпліновані партнери. Рівень можливих збитків по угоді 0-5%. Кредит у даному випадку можна надати.
Група 2:Стратегічно вигідні партнери. Рівень можливих збитків по операції сягає 5-15%. Кредит може бути наданий у рамках визначеного обсягу, встановленого підприємством-постачальником.
Група 3: Економічно ризикові партнери. Рівень можливих збитків по операції сягає 15-40%. Кредит може бути наданий у виняткових випадках під
заставу або гарантії.
Група 4: Невиправдано ризикові партнери. Рівень можливих збитків по операції може бути більше 40%. У даному випадку кредит не може бути наданий, із-за значного ризику.
На стадії підписання договору із замовником необхідно (з урахуванням вищенаведених категорій) чітко визначити суму угоди і термін розрахунків, щоб вчасно передбачити суму вірогідних втрат для підприємства внаслідок несвоєчасної оплати продукції. Це дасть можливість розраховувати або на своєчасне надходження коштів, або на гідну компенсацію упущеної вигоди, не вдаючись до механізму нарахування штрафних санкцій за договором.
Для кожного підприємства будується універсальна оптимізаційна економіко-математична модель управління дебіторською заборгованістю. З цією метою будемо дотримуватися нижченаведених позначень:
W- місячна виручка підприємства;
t - період відстрочки платежу у звітному періоді(у днях);
i - річна ставка простого відсотка (%) за банківським кредитом;
R- частка продажів у валовому обсязі (по дебіторській заборгованості);
Р- рентабельність продажів;
In- відсоток інфляції в середньому за місяць;
DT-додатковий дохід від використання дебіторської заборгованості в якості товарного кредиту з урахуванням інфляційних процесів, у грошовому еквіваленті;
DB- вкладення грошових коштів у банк, у грошовому еквіваленті. Припустимо, що існує альтернатива:
а) вкласти грошові кошти в банк;
б) інвестувати грошові кошти у дебіторську заборгованість з урахуванням
інфляційних процесів.
У зв'язку з тим, що період часу короткостроковий, то підприємство могло б отримати прибуток від суми, вкладеної в банк, і отримувати у вигляді прибутку відсоток. Розрахунок потрібно проводити за простими відсотками від усієї недоотриманої суми коштів, оскільки замовники розплачуються за поставлену продукцію (виконані роботи, надані послуги) не відразу і не в повному обсязі.
Особливості господарювання вітчизняних підприємств такі, що управління дебіторською заборгованістю зводиться не тільки до технічного усунення причин її утворення та зменшення відповідних сум до оптимального мінімуму, а й до пошуку компромісу між прибутковістю від вкладення коштів у дебіторську заборгованість і ризиком її погашення.
Підсумувавши вищенаведене, можна відокремити систему внутрішніх заходів, що сприяють оптимізації як дебіторської, так і кредиторської заборгованості:
I. Впровадження системи управління грошовими потоками підприємства із застосуванням високо-ефективних інструментів фінансового планування -бюджетування, таких як розробка бюджетів:
а) продаж;
б) виробництва (у разі його наявності);
в) комерційних витрат;
г) виробничих запасів;
д) прямих витрат на матеріали;
е) прямих витрат на оплату праці;
ж) прямих виробничих (у разі необхідності) витрат;
з) управлінських витрат;
и) руху грошових коштів;
к) прибутку і збитків;
л) бюджетного балансу.
II. Здійснення ефективної договірної роботи на підприємстві:
а) чітке обгрунтування економічної доцільності угоди на стадії планування фінансово-господарської діяльності підприємства;
б) контроль своєчасності розрахунків по контрактам, у разі порушення умов договору, включення механізму повного і своєчасного стягнення