Тема роботи: Розвиток економіки України у 40-60-ті роки ХХ ст.
План роботи
Вступ
1 Промисловість і сільське господарство України у 40-60-ті роки
1.1 Відбудова і розвиток промисловості
1.2 Розвиток сільського господарства
2 Фінанси, кредит, добробут
Висновок
Список використовуваної літератури
Вступ
На протязі 40-60-х років ХХ ст. відбулося багато змін в економіці України та були проведені реформи.
У роки Другої світової війни економіка України зазнала величезних втрат: було зруйновано 16,1 тис. промислових підприємств, у тому числі 599 заводів важкого і середнього машинобудування, 28 металургійної і 25 – коксохімічної промисловості, 882 шахти Донецького вугільного басейну та сотні підприємств інших галузей; підірвано матеріально-технічну базу сільського господарства; виведено з ладу 10 магістральних залізниць, 5,6 тис. залізничних мостів, 1,8 тис. вокзалів і станцій; зруйновано 33 тис. приміщень шкіл, вищих навчальних закладів, технікумів, науково-дослідних інститутів, 18 тис. медичних установ, багато театрів, музеїв, інших закладів культури. Матеріальні збитки України становили 285 млрд. крб. (у довоєнних цінах); з цієї суми 106 млрд. крб. припадало на державні підприємства і установи, 88,1 млрд. – на особисте майно громадян, 6,2 млрд. – на громадські організації. Однак найбільш болючими були людські втрати: у війні загинув кожен п'ятий-шостий мешканець України, а 2,5 млн. осіб вивезено до Німеччини.
У серпні 1946 р. Верховна Рада УРСР ухвалила "Закон про п'ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства Української РСР на 1946-1950 рр". У грудні 1947 р. проведена грошова реформа і скасована карткова система. Грошова реформа мала відверто конфіскаційний характер в дусі радянської традиції перерозподілу власності, що офіційно обґрунтовувалося необхідністю обмеження "спекулятивних грошових нагромаджень". Але й після скасування карткової системи ціни на промислові товари втричі перевищували довоєнні.
Усе ж промисловість України зростала досить швидкими темпами, головно на кількох пріоритетних напрямах – в енергетиці, металургії, машинобудуванні та оборонній промисловості, насамперед за рахунок легкої промисловості та безжалісного викачування коштів з сільського господарства, тобто з селянства. У відбудову промисловості значним був внесок "табірної економіки": ще до війни вона стала потужною ділянкою народного господарства, заснованою на підневільній праці в'язнів. Кількість людей, які поповнювали ГУЛАГ і проходили "трудове перевиховання", неухильно зростала. У в'язницях, таборах, на засланні перебували мільйони невинних людей, серед них чимало українців, долю яких скалічила сталінщина. Крім того, в економіці СРСР масово використовувалась праця військовополонених, яких на початку четвертої п'ятирічки було понад 1,8 млн.
Особливо скрутне становище склалося в сільському господарстві України. За роки війни була зруйнована матеріально-технічна база виробництва. Парк тракторів і комбайнів скоротився приблизно наполовину, вантажних автомобілів – більш як у шість разів. На селі гострою була проблема робочої сили: серед працездатних 80% становили жінки, широко застосовувалася дитяча праця.
Селянство працювало в радгоспах та колгоспах за символічні трудодні. Однак, попри все, на сільське господарство виділялися мізерні кошти. За роки четвертої п'ятирічки вони становили, разом з вкладами колгоспів, лише 15% загальних капітальних вкладень. Водночас аграрний сектор знову став істотним джерелом відбудови промисловості і продовження надіндустріалізації суспільства.
1 Промисловість і сільське господарство України
у 40-60-ті роки
1.1 Відбудова і розвиток промисловості
Війна призвела до небаченого руйнування економіки України. Після війни її промислово-виробничий потенціал становив 26% проти рівня 1940 р. Відбудова господарства починалася відразу ж після визволення українських земель, а вже в травні 1945 р. було відбудовано 30% зруйнованих промислових потужностей.
У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла четвертий п'ятирічний план (1946-1950 рр.) відбудови народного господарства, що передбачав перевищення його довоєнного рівня. В Україні планувалося доведення на кінець п'ятирічки валової промислової продукції до 113% проти 1940 р.
Особливості відбудови промисловості:
- Важливою проблемою відбудови були капіталовкладення. США відмовили у наданні кредитів Радянському Союзу, який не став учасником плану Маршалла (кредити надавалися за умови виходу комуністів із уряду).
Поставки за рахунок репарацій із Німеччини, допомога з-за кордону були незначними. Основним джерелом інвестицій були внутрішні резерви.
- Відбудова господарства розпочалася з важкої промисловості. При цьому уряд керувався політичними мотивами: створити такий воєнно-промисловий комплекс, який би служив гарантом оборони країни і базою перемоги світового соціалізму над капіталізмом.
В Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес і великі теплові електростанції, металургійні заводи. У 1948 р. машинобудівних заводів працювало більше, ніж до війни.
- Розвиток важкої промисловості відбувався за рахунок легкої, сільського господарства, науки і культури, які фінансувалися за залишковим принципом. Так, інвестиції в легку промисловість складали 12-15% усіх промислових капіталовкладень.
- Посилилися диспропорції в розвитку промисловості на користь галузей воєнно-промислового комплексу.
- Якщо на Заході і в Японії післявоєнна відбудова промисловості здійснювалася на базі прогресивних технологій і науки, то в СРСР досягнення науково-технічного прогресу впроваджувалися повільно. Підприємства працювали за старими технологіями, надзвичайно високими були енерго- і матеріаломісткість виробів. Цим було обумовлене технічне відставання Радянського Союзу від Заходу.
- Важливим джерелом відбудови став героїчний ентузіазм народу. 90% працюючих були охоплені різними формами соціалістичного змагання.
З відновленням у 1951 р. довоєнних масштабів виробництва чавуну, сталі, коксу Україна зайняла одне з провідних місць у Європі з виробництва чорних металів: У. паливній промисловості було створено нові галузі – газову, буровугільну. Розширилася мережа газопроводів, зокрема побудовано газопровід Дашава – Київ. Проте у структурі палива перевага надавалася вугіллю (понад 90 %).
Значних успіхів досягло машинобудування. Парк верстатів збільшився у 2 рази. Зросло виробництво спеціалізованих верстатів-автоматів, напівавтоматів, почали випускати автоматичні верстатні, лінії. Інтенсивно розвивалося виробництво машин для важкої промисловості, будівництва, транспорту, сільського господарства, енергетичного та електротехнічного устаткування. Перші кроки були зроблені в авіабудуванні (Київський авіаційний завод). Первістками автомобільної промисловості стали Одеський автоскладальний і Львівський автобусний заводи. У 1950р. було випущено перші 18 тис. вантажних машин.
Зростав обсяг перевезень всіма видами транспорту. В 1950р. вантажооборот залізниць перевищив довоєнний рівень на 22,9 %, морського транспорту – на 50 %, автомобільного – на 117 %.
Певні досягнення були у легкій промисловості: створено шовкове виробництво, освоєно випуск меланжевих, тонкосуконних тканин, капронових панчіх. Однак виробництво легкої і харчової промисловості не досягло довоєнного рівня (відповідно 79 і 80 %). Однією з причин було обмеження асигнувань і розпорошення їх на відбудову невеликих підприємств.
У 50-х – першій половині 60-х років основні напрями економічної політики залишалися практично незмінними. Зберігалися високими, порівняно з західними країнами, темпи економічного зростання України, хоча після 1950 р. вони помітно сповільнилися. За 1951 – 1958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3 %, національний доход – на 11,7 %, за 1959 – 1965 рр. – відповідно на 8,8 і 7 %. У структурі суспільного виробництва в 1960 р. за виробленим національним доходом (у СРСР його обліковували без невиробничої сфери) частка промисловості становила. 47,9 %, сільського господарства – 29,1, транспорту і зв'язку – 4,7, будівництва – 8,2, торгівлі – 11,1 %.
За 1951 – 1965 рр. було побудовано 1960 великих підприємств. Про загальне піднесення виробництва та його галузеву структуру свідчать такі дані:
| Галузь | Індекс зростання | Галузева структура за вартістю | |||
| 1940 - 1960 | 1965 - 1960 | 1940 (у цінах 1927р.) | 1958 (у цінах 1965р.) | 1965 | |
| Промисловість в ціломуПаливнаЕлектроенергетикаМеталургіяМашинобудування і металообробкаПромисловість будівельних матеріалівХімічнаДеревообробнаЛегкаХарчова | 3652324863106721180390332244211 | 153129182144185148-124122148 | 1004,62,910,336,41,85,53,69,717,6 | 1008,51,914,319,33,94,24,313,128,4 | 1005,22,713,523,94,54,53,311,326,7 |
У паливній промисловості перевага залишалася за вугіллям протягом 1951 – 1965 рр., було введено в дію 324 шахти, ;видобуток вугілля зріс майже у 2,4 рази. На розвитку галузі в 60-х роках позначилися несприятливі гірничо-геологічні умови: глибинна розробка досягала 700 м, що ускладнювало .видобуток і підвищувало ціни на вугілля. Розвиток вугільної промисловості здійснювався в усіх басейнах – Донецькому, Львівсько-Волинському, Дніпровському буровугільному.
Порівняно з довоєнними роками зросло значення металургії. У 1965 р. видобуток залізної руди перевищив рівень 1950 р. у 4 рази, виплавлення чавуну – в 3,5, сталі – в 1,4, виробництво прокату – в 3,7, труб сталевих – в 3,1 рази. Почали виплавляти сталі більше, ніж чавуну. Було побудовано і здано в експлуатацію за 1951 – 1965 рр. 27 доменних; 38 мартенівських печей, 62 прокатних і трубних станів.
Розвиток промисловості відбувався на основі підвищення рівня технічної оснащеності. З другої половини 50-х років було розпочато механізацію та автоматизацію виробничих процесів. У вугільній промисловості удосконалювався шахтний транспорт, механізувалася зарубка і відбивання вугілля (на 98 %), навалка його в лавах (на 75 %). У доменному та сталеплавильному виробництві будували печі з великим корисним об'ємом, використовували засоби автоматизації на контрольних операціях за ходом плавлення, почали застосовувати киснево-конвертерний спосіб виплавлення сталі, а також випуск сплавів для авіаракетної промисловості. На машинобудівних підприємствах застосовували автоматику та напівавтоматику електрозварювання, нові технологічні способи прискорення обробки металу. Рівень механізації на залізничному транспорті підвищився у 1960 р. до 60 %, річковому – до 78, морському – до 68,5 %. Лише в 1959 – 1965 рр. було створено близько 4 тис. нових типів машин, механізмів, апаратів і матеріалів. Підприємства освоїли випуск близько 1100 видів нової техніки і зняли з виробництва 800 типів застарілих конструкцій. Було встановлено понад 40 тис. автоматичних і напівавтоматичних апаратів, впроваджено 813 автоматичних і напівавтоматичних ліній. У 1965 р. у промисловості України налічувалося 14 автоматизованих підприємств і 4 комплексно-автоматизовані електростанції, 9343 механізовані й автоматизовані лінії, було комплексно механізовано й автоматизовано 2527 дільниць, 1790 цехів, 431 підприємство. Зросла продуктивність праці.