Зовнішньоекономічна діяльність підприємства (стр. 2 из 3)

• створення консультативної ради з іноземних інвестицій при урядові під керівництвом Прем'єр-міністра;

• надання можливості іноземцям придбати землю;

• вступ у дію Закону України «Про режим іноземного інвестування» від19.03.1996 року №93/96-ВР.

Впроваджуються й інші заходи, згрупування яких відповідно до їх призначення показане на рис. 1.

Рис. 1. Напрями стабілізації іноземного інвестування в Україні

зовнішньоекономічний інвестиційний контракт

Поліпшення політичних і макроекономічних умов містить такі напрямки реформ, як здійснення наполегливої політики стабілізації; ефективне зниження рівня інфляції; сприяння уряду іноземному інвестуванню; створення місцевими органами влади в регіонах стимулів для залучення прямих іноземних інвестицій; продовження політики формування відкритої ринкової економіки; відкрита інформаційна політика міністерств і відомств; здійснення маркетингової кампанії в національних та міжнародних масштабах для поліпшення іміджу України як країни-реципієнта прямих іноземних інвестицій.

Усунення перешкод, які збільшують ризик капіталовкладень передбачає припинення практики постійних змін законодавства про інвестиції; здійснення принципу рівноправного ставлення і до співвітчизників, і до іноземців у галузі захисту від можливості позбавлення прав власності; дотримання принципів законності на всіх рівнях управління, ліквідація «дискримінації» (при отриманні банківських ліцензій, можливість звернення до суду при порушенні законів органами управління); ліквідація зобов'язання отримувати ліцензію на кредити в твердій валюті, відміну обов'язкового продажу 50% валютної виручки; навчання українських менеджерів міжнародним стандартам управління.

Усунення факторів, які зашкоджують підвищенню прибутковості інвестицій, включає такі напрямки структурних зрушень, як спрощення бюрократичних процедур під час оформлення інвестицій, зменшення податків і зборів з підприємств, забезпечення фінансових стимулів для прямих іноземних інвестицій.

До поліпшення умов для досягнення стратегічних цілей підприємств відносяться такі заходи, як лібералізація зовнішньої торгівлі та доступ до ринку; встановлення чітких інструкцій для розробки інвестиційних проектів; створення стимулів для прямих іноземних інвестицій місцевими органами влади; поліпшення інфраструктури через приватизацію та кредити на модернізацію Всесвітнього банку, ЄБРР, Європейського інвестиційного банку, а також завдяки міжнародному тендеру (залізниця, телефонна мережа).

Отже, створення сприятливого інвестиційного клімату в державі в першу чергу пов'язане зі здійсненням заходів для сприяння залученню прямих іноземних інвестицій, до яких слід віднести:

- спрощення правил та інструкцій щодо ліцензування, оподаткування і репатріації прибутку;

- просування у створенні правової основи, необхідної для ефективногофункціонування ринкової економіки;

- завершення приватизації та зміцнення надійності цього процесу (ці заходи стосуються як доступу інвесторів до процесу приватизації, так і його прозорості), а також скорочення обмежень щодо реструктуризації приватизованих підприємств;

- постійні зусилля для зміцнення міжнародного іміджу країни, стабільності і надійності її політики.

3. Підготовка до укладання зовнішньоекономічного контракту

Підготовка до укладання контракту складається з трьох етапів:

1.Вибір ринку та його вивчення.

2.Вибір контрагента.

3.Проведення попередніх переговорів й укладання контракту.

Вибір ринку проводиться за програмою маркетинга.

Щороку з'являються сотні нових, раніше невідомих товарів, сотні тисяч модифікацій однієї й тієї ж продукції. Зміни в розмірах виробництва, запасах, митних тарифах, фрахті, курсах валют, кредитоспроможності, торговій політиці прямо впливають на рентабельність тієї чи іншої зовнішньоторговельної операції. Ці фактори повинні систематично й комплексно вивчатися. Промислові й торгові фірми вивчають іноземні ринки шляхом обробки великої інформації, одержаної як від приватних агентів, так і від державних органів. Кожен відділ фірми займається вивченням визначеної функціональної ділянки ринку. Об'єкти вивчення залежать від роду діяльності фірми. Методи вивчення можуть бути різними. Існує ряд найбільш важливих факторів, що ретельно вивчаються під час підготовки зовнішньоторговельного контракту.

1.Політичні відносини з країною-контрагентом. Недоцільно укладати контракти із партнером країни, з яким ваша держава підтримує натягнуті політичні відносини.

2.Ємність товарного ринку. Необхідні свідоцтва одержують із статистичних даних країни, митних органів.

3.Кон'юнктура товарних ринків. Поточні кон'юнктурніспостереження ведуться беззупинно, а показники цін регулярно заносяться в картку. На основі вивчення цін створюються графіки, діаграми. При цьому прагнуть визначити:

а) чи дійсно ціни відповідають сформованим ринковимумовам;

б) які зміни цін були в недавньому часі;

в) чи відносяться причини зміни цін до сезонних коливаньчи до таких факторів, як якість, упакування й ін.;

г) чи впливає на ціни підвищена конкуренція.Спостереження за поточною кон'юнктурою полягають у нагромадженні фактів й цифрового матеріалу, на базі яких робиться аналіз та прогноз кон'юнктури товарного ринку.

4. Торгово-політичні умови. Велика увага приділяється розмірам митних зборів, що у різних країнах відрізняються один від одного. Наприклад, у ЄС середній митний тариф з 125 груп товарів дорівнює 13 %; у деяких країнах, що розвиваються, (Сірія, Бірма) він перевищує 50 %.

Є додаткові митні збори (ліцензійні), щодосягаютьіноді 75% основного мита. При цьому необхідно з'ясувати точне положення товару в тарифній сітці, спосіб числення мита, вимоги до упакування товару, умови збереження на митних складах.

Крім тарифу вивчаються:

1)контингентирування ввозу, тобто встановлення державною владою на визначений періодчасу обмеження кількості ввезеного товару в натуральному чи вартісному вираженні;

2)ліцензійна система й порядок одержання ліцензії;

3)валютні обмеження й розпорядження, прийняті в даній країні;

4)умови торгових договорів даної держави з якою-небудьіншою країною-контрагентом;

5)установлення правил санітарно-ветеринарного порядку, що відносяться до так названого адміністративного протекціонізму;

6)вимоги до упакування, маркірування, документації.

5.Транспортні умови. Це наявності прямих рейсів, тарифи лінійного судноплавства, фрахтові ставки, залізничні тарифи, вартість перевалочних робіт і збереження вантажу,ставки портових вантажів, правила й особливі умови перевезень, правила здачі та приймання вантажів.

6.Умови платежу й кредиту. Важливо ознайомитися зформами розрахунку. Варто визначити доцільність наданнякредиту, його форми, вартість, терміни, кредитоспроможність можливих контрагентів.

7.Правові питання. Велике значення має вивчення законоположень з питань здійснення торгових операцій, страхування, правове положення іноземних фірм, патентування винаходів, реєстрація товарних знаків, арбітраж й ін.

8.Специфічні вимоги ринку. В різних країнах склалисяособливі вимоги у відношенні номенклатури, асортиментутоварів, їх якості. Наприклад, при експорті електротехнічних виробів враховується напруга, при експорті автомобілів- який рух, при експорті сільськогосподарських машин -топографія місцевості.

9.Канали та методи збуту. Експортери вивчають товаро-виробничу мережу в країні збуту, роль оптових і роздрібних фірм, роль посередників. Особливо ретельно вивчаєтьсядіяльність конкуруючих фірм, організація збуту їх товару.

10. Джерела вивчення ринку. Використовуються наступніметоди вивчення ринку:

а) кабінетний метод (йевквіиду). Він полягає в тому, що фірми, які служать, обробляють велику кількість матеріалу, аналізуючи бюлетні бірж, торговельних палат, матеріали власних агентів. Ретельно обробляються дані, при цьому складаються досьє по ринках і за темами;

б) наведення спецдовідок шляхом замовлення у спеціальних інформаційних агентствах;

в) безпосереднє вивчення ринку. Спеціальні експерти задопомогою торгпредств, бірж одержують необхідну інформацію на передбачуваних ринках;

г) метод пробного продажу. На незнайомий ринок вивозиться невелика партія товару й у процесі його реалізації одержують необхідну інформацію про сформовану кон'юнктуру.

Вибір контрагента. Практика показує, що 85 % контрактів підписують фірми, 15 % - міністерства, відомства, спілка підприємств.

Закордонні фірми в обов'язковому порядку реєструються в торговому реєстрі. За родом господарської діяльності фірми поділяються на промислові, сільськогосподарські, торгові, транспортні, страхові.

Особливо важливий юридичний статус фірми. При укладанні угоди необхідно ознайомитися із правовим положенням фірми, щоб знати хто буде платити борги, кому надається право укладання угоди, межа повноважень.

Усі фірми правового положення поділяються на одноособові й об'єднані підприємства. Найбільш розповсюдженим є розподіл об'єднаних підприємств у залежності від осіб і капіталів та від ступеня відповідальності за зобов'язаннями (усім своїм майном чи тільки внеском учасників).

Об'єднання осіб засноване на особистій участі у веденні справ. Об'єднання капіталів має за мету концентрацію капіталів. У більшості країн Європи прийнятий наступний розподіл на види об'єднаних підприємств:

1)повне товариство;

2)спільне товариство;

3)товариство з обмеженою відповідальністю;

4)акціонерне товариство.

Товариство - об'єднання осіб. Суспільство - це об'єднання капіталів.

В Англії розрізняють товариства (об'єднання осіб) та компанії (об'єднання капіталів). Товариства бувають двох видів: з необмеженою відповідальністю й із обмеженою відповідальністю.