"Нова економіка" як інноваційно-інформаційна модель економічного зростання (стр. 2 из 5)

Бурхливий розвиток електронної торгівлі супроводжується розвитком фінансових інструментів і механізмів, що її обслуговують. Виникають електронні гроші, які включають в себе електронні платіжні системи на основі пластикових карток і електронні платіжні системи на основі віртуальних грошей. Постійно розвивають функції електронних грошей, та зростає їх роль і значення в економіці. Підвищується швидкість грошового обігу, спрощуються рахунки, які можуть здійснюватись цілодобово, без посередників.

Постійно зростає практика застосування «Інтернет-банкінгу» - обслуговування клієнтів через Інтернет шляхом надання різноманітних послуг фінансового і консультаційного характеру. Через Інтернет відкриваються депозити, купується і продається валюта, цінні папери, здійснюються перекази, отримуються виписки з рахунків, проводяться платежі. Інтернет-банкінгу притаманний цілий ряд переваг: підприємець має можливість керувати своїм рахунком з будь-якого місця і у будь-яку пору доби. У банків відпадає потреба створювати дорогі філії і витрачати при цьому значні кошти.

Банківська діяльність в електронному середовищі може здійснюватись в двох формах – у формі «віртуальних банів» та у формі послуг, що надаються традиційними банками в онлайновому режимі. Обидві форми відкривають чудові можливості з поліпшення обслуговування клієнтів, надання їм додаткових сервісів при одночасній економії коштів за рахунок автоматизації усіх процесів. Прогнозується, що найближчим часом відбудеться суттєве збільшення банківських операцій як для корпоративних, так і для приватних осіб.

Поступово складається розвинута мережа електронних фондових бірж – ECN (ElectronicCommunicationNetwork). Усім відомою є електронна система NASDAQ, в якій котируються акції високотехнологічних компаній.

Зростає практика виконання функцій держави по стягуванню податків з використанням Інтернет. Це не лише заповнення громадянами та фірмами податкових декларацій і відомостей, але й безпосередня сплата.

Під впливом інформаційних і комунікаційних технологій відбуваються зміни і в самій природі фірми. Виникають різноманітні форми «інтелектуальних» фірм, які взагалі можуть не мати виробничих фондів в традиційному розумінні, оскільки їх матеріальні активи починають витіснятися інтелектуальними, а поточні активи – інформацією.

Застосування web-практик окремими фірмами може також породжувати різноманітні форми праці на відстані – телепрацю – працю за межами фірми на основі використання інформаційних і комунікаційних технологій. Корпоративна мережа фірми в даному випадку забезпечує створення віртуального робочого місця.

Таким чином, розвиток інформаційної економіки виступає в якості нової «точки» економічного зростання, формуючи нові форми продукту, нові види виробництв, новий економічний простір і нові форми зайнятості. Зміни відбуваються як на макро-, так і на мікроекономічному рівні.

Іншою «точкою» економічного зростання виступають високотехнологічні галузі. Вирізняють декілька рівнів високотехнологічних галузей. Перший рівень – найвищий – ведучі високі технології, який включає оборонну промисловість, фармацевтичну промисловість і вироблення лікарських засобів, виробництво комп’ютерів, інфокомунікаційного і офісного обладнання, виробництво телерадіоапаратури і електронних компонентів, приладобудування. До другого рівня відносяться високотехнологічні галузі середнього рівня – хімічна промисловість, виробництво машин і обладнання загальноекономічного і галузевого призначення, а також побутової техніки, електротехнічна і автомобільна промисловість, залізничне машинобудування. Третій рівень складає собою сукупність високотехнологічних послуг – телекомунікації, фінанси і страхування, комп’ютерні послуги, маркетингові дослідження, консалтинг, інші інженерні і технологічні послуги тощо.

Головною особливістю високотехнологічного сектору є те, що він є сферою підвищеного попиту на інтелектуальний продукт, знання, а моделлю його розвитку стає інноваційна модель.

«Нова економіка» характеризується випереджаючою динамікою високотехнологічних галузей промисловості і послуг, збільшенням інноваційної активності всіх секторів економіки. Одночасно прискорені темпи НТП позначаються на скороченні життєвого циклу продуктів і послуг і особливо термінів проведення досліджень, розробок і впровадження інновацій. Наслідком даних процесів стали зрушення у структурі економіки розвинутих країн на користь інвестиційно-активних і динамічних галузей з коротким життєвим циклом продукції (виробництво ЕОМ, мобільних засобів зв’язку, побутової техніки) і скорочення частки галузей із довшим циклом (металургія, хімічна промисловість).

Про підвищення загальної ролі «нової економіки» як економіки знань свідчать деякі показники, що використовуються в якості індикаторів розвитку секторів підвищеного попиту на знання в Організації країн економічної співпраці. Так, в країнах OECD інвестиції в сектор знань, включаючи витрати на вищу освіту, наукові дослідження і дослідницько-конструкторські розробки, а також інвестиції в програмне забезпечення складають в середньому 4,7% ВВП, а з врахуванням всіх рівнів освіти – 10%. Причому, щорічні темпи приросту інвестицій в освіту в 1,5 разів вищі в порівнянні з інвестиціями в основні фонди. Зростає частка зайнятих у сфері науки і високих технологій. Зараз вона перевищує 25% всіх працездатних.

Отже, в основі розвитку «нової економіки» лежать інформація, знання, які починають бути не просто дуже важливим, але й головним економічним ресурсом, що забезпечує економічне зростання і подальший розвиток. Тому в основі нової моделі економічного зростання лежать інвестиції в людський та інтелектуальний капітал, в економіку знань. Ці зусилля повинні бути підкріплені формуванням національної інноваційної системи, інформаційної економіки, сектора високих технологій. Значна роль при цьому відводиться державі. Саме вона повинна сформувати пріоритети соціально-економічного розвитку, взяти на себе відповідну частку фінансувань, забезпечити правову базу перетворень, стимулювати ті чи інші види діяльності

2. Класифікація моделей ринку інновацій

новий економіка інновація індійський

Національна модель передбачає продаж інноваційних товарів та послуг переважно на внутрішньому ринку, тобто дослідження, розробки і виробництво орієнтовані на національних клієнтів. Індійська модель побудована на офшорному бізнесі у сфері програмування.

Таким шляхом йшли майже всі нові індустріальні країни, однак недоліком цього підходу є неможливість досягнення лідерства на світовому ринку інновацій, оскільки країна залишається лише виконавцем замовлень більш розвинутих країн. Ізраїльсько-скандинавська модель — це експорт наукомісткої та високотехнологічної продукції та послуг на міжнародний ринок.

При цьому експортні виробництва є пріоритетними в структурі національних економік. Таким шляхом розвиваються Фінляндія, Швеція, Норвегія, Ісландія.

Однак ці моделі не віддзеркалюють концептуальних засад, механізмів та інституційного оформлення відносин між споживачами та розробниками (виробниками) інноваційної продукції на самому внутрішньому ринку.

Аналіз розробок російських фахівців, вивчення зарубіжного досвіду щодо організаційних форм розвитку ринку інновацій дозволив їх систематизувати на базові та матричні/двофакторні моделі, які, у свою чергу, поділяються на моделі бюджетного та підприємницького секторів ринку (рис. 1.).

Військово-орієнтована модель ринку нововведень вимагає існування широкої мережі державних структур, які є замовниками (від імені держави) науково-технічної продукції оборонного профілю.

Причому військово-орієнтована модель може мати два різновиди — замкнуту модель і ступінчасту. Замкнута військово-орієнтована модель передбачає проведення НДДКР переважно спеціалізованими науково-технічними організаціями військового профілю відповідної відомчої підпорядкованості. Ця модель є умовно-ринковою, оскільки зазначені військові організації є в основному державними, тобто фінансуються з державного бюджету.

Ступінчаста військово-орієнтована модель допускає існування розгалуженої системи розробників — від спеціалізованих державних науково-технічних організацій до приватних цивільних підприємств і організацій, а також різноманітних консалтингових та інжинірингових фірм.

Рис. 1. Моделі ринку інновацій

Селективна модель державного сегмента ринку науково-технічної продукції заснована на фінансуванні з боку держави НДДКР – широкої системи державних невійськових пріоритетів і програм. Ця модель також має два різновиди: бюджетну та змішано-пайову.

Бюджетна селективна модель характерна для майже стовідсоткового фінансування НДДКР відповідно до державних науково-технічних пріоритетів і програм за рахунок державного бюджету. Учасниками робіт тут є науково-технічні організації різних форм власності. Змішано-пайова селективна модель передбачає участь держави у фінансуванні НДДКР спільно із приватними (комерційними і некомерційними) науковими організаціями. Власниками науково-технічної продукції в цьому варіанті стають змішані державно-приватні організаційні структури. Вони ж можуть бути як її споживачами, так і продавцями.

Підприємницький сектор ринку інноваційної продукції має значно більше моделей розвитку. На цьому ринку можна виділити: контрактну модель; монопсонічну модель (модель одного замовника); поліпсонічну модель; модель монополії розробника; конкурентну модель.

Контрактна модель характеризується наявністю розробників НДДКР, що не володіють чіткою спеціалізацією. Ці розробники не орієнтовані на постійних замовників. Контракти, що укладаються ними, нерідко мають випадковий характер, зумовлений ситуаційними потребами.