КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ТА ЇЇ ЕВОЛЮЦІЯ
зміст
Загальна характеристика класичної політичної економії
У. Петті як основоположник класичної політичної економії в Англії
Ізіократи - представники класичної політичної економії у Франції. "Економічна таблиця" Ф. Кене
Економічне вчення А. Сміта
Економічне вчення Д. Рікардо
Передумови трансформації класичної політекономії на межі ХVШ-ХІХ ст. Економічні теорії Р. Мальтуса
Політична економія Ж.Б. Сея. Вчення про три фактори виробництва
Дійсно науково-економічна школа виникає дещо пізніше теорії меркантилістів. Її батьківщиною стала Англія - країна, де почалася перша в світі технічна революція, країна, яка дала світу систему фабричного виробництва з використанням системи машин, країна, яка в кінці XIX ст. виробляла 50% світового промислового виробництва і займала перше в світі місце за обсягом міжнародної торгівлі.
Для розуміння ідей класичної школи треба детально розглянути роботи її найвидатніших представників: У. Петті, А. Сміта і Д. Рікардо в Англії, П. Буагільбера та Ф. Кене у Франції. Даючи ж її загальну характеристику, треба зазначити такі найважливіші риси:
1) економісти цієї школи перенесли аналіз джерел багатства суспільства із сфери обміну (торгівлі) в сферу виробництва;
2) якщо меркантилісти описували лише видиму частину економічних явищ, то класики намагаються знайти сутність економічних процесів, проникнути в їх глибину, знайти їх певні закономірності;
3) в основі економічного світогляду представників цієї школи лежить розуміння об'єктивності економічних законів, які не залежать від волі або бажання людини, але впливають на її економічну поведінку;
4) саме економісти класичної школи відокремили економічну теорію від інших наук, створили таку науку, як політична економія;
5) економісти класичної школи створили теорію трудової вартості і показали, що дійсним джерелом багатства суспільства є праця людей, зайнятих у сфері матеріального виробництва.
У. Петті (1623-1687 рр.) - англійський економіст, який заклав основи класичної школи політичної економії. Його роботи: "Трактат про податки і збори" (1662 р.), "Політична анатомія Ірландії" (1672 р.), "Політична арифметика" (1676 р.), "Різне про гроші" (1682 р.).
Основні теоретичні ідеїУ. Петті:
1. У. Петті намагається проникнути в суть економічних явищ і процесів, знайти причинно-наслідкові зв'язки між ними, внутрішні закономірності їхнього розвитку.
2. У. Петті в історії економічної науки почав використовувати математичний і статистичний аналіз.
3. У пошуках відповіді на питання про джерела суспільного багатства У. Петті вводить у науковий обіг широко відомий вираз: "Труд - батько багатства, а земля - його мати". Він вважає, що джерелами багатства країни виступають насамперед праця людей, а також природа, земля, що дає ресурси для виробництва.
4. У. Петті ввів поняття ринкової і природної ціни. Він показав, що природна ціна товарів залежить від витрат праці на їхнє виробництво, а ринкова ціна (У. Петті називав її "політичною" ціною) - це ціна ринку, і вона змінюється разом зі змінами в природній ціні, а також зі змінами ринкової ситуації.
5. У. Петті не був послідовним у своїй теорії трудової вартості. Його погляди ще знаходилися під впливом меркантилізму. Він вважав, що праця є джерелом багатства не у всіх галузях виробництва, а тільки в галузях видобутку золота і срібла. Тобто золото і срібло (гроші) мають вартість тому, що на їхній видобуток було витрачено багато людської праці. Всі інші товари мають вартість лише тому, що вони обмінюються на золото і срібло, що і визначають їхню вартість.
6. У. Петті ще не розрізняє між собою такі фактори товару, як вартість і споживча вартість. Звідси він змішує абстрактну працю, як джерело вартості, з конкретною працею, як джерелом споживчої вартості. Дійсно в створенні споживчої вартості беруть участь і праця, і земля. Однак джерелом вартості, відповідно до теорії трудової вартості, може бути тільки праця.
7. У. Петті аналізує також такі категорії, як заробітна плата, земельна рента, банківський відсоток. Він вважає, що заробітна плата - це ціна праці працівника, і пропонує підприємцям платити мінімальну заробітну плату, яка б забезпечила мінімум засобів існування працівника.
Земельну ренту У. Петті розглядає як різницю між вартістю сільськогосподарської продукції і витратами на її виробництво. Ціна землі тим більше, чим більшу земельну ренту вона приносить.
Банківський відсоток, відповідно до поглядів У. Петті, залежить від величини земельної ренти.
У цілому погляди У. Петті ще мають суперечливий характер, хоча він і намагається з'ясувати сутність економічних явищ.
У Франції класична економічна школа була представлена теорією фізіократів. Франція тих часів була аграрною країною, в якій 90% населення було сільським.
Теорія фізіократів ("фізіо" - природа, "кратос" - влада) - виходить з того, що єдиним джерелом багатства країни є праця людей, зайнятих у сільському господарстві. Саме природа, земля примножує це багатство, оскільки здатна плодоносити і давати нові врожаї. В усіх інших галузях виробництва, вважали фізіократи, нічого нового не створюється, а лише переробляється те, що створено в сільському господарстві. Найвидатнішим представником школи фізіократів у Франції був Франсуа Кене (1694-1774 рр.). Його основна робота має назву "Економічна таблиця" (1758 р.).
Найголовніші ідеї Ф. Кене:
1. Ф. Кене критично ставився до теорії меркантилістів, вважаючи їх погляди поверхневими. Він намагається створити цілу систему економічних ідей, які б складали певну економічну концепцію.
2. Ф. Кене вважає, що в економічному житті суспільства діють такі ж об'єктивні економічні закони, як і в природі. Водночас Ф. Кене ще не бачить різниці між законами природи та економічними законами.
3. Ф. Кене поділяє все суспільство на три великі класи:
виробничий клас, до нього належать фермери, селяни;
клас земельних власників (феодалів);
безплідний клас, до якого він відносить ремісників, купців, банкірів, лихварів.
4. Найважливіша заслуга Ф. Кене полягає в тому, що в своїй "Економічній таблиці" він проводить першу в історії економічної науки спробу розглянути процес суспільного відтворення і те, як відбувається обмін виробленої продукції між цими трьома класами, реалізується вироблена продукція і створюються умови для початку нового виробничого процесу.
5. Ф. Кене одним з перших вводить в економічний обіг поняття "чистий продукт" як різницю між повною вартістю сільськогосподарської продукції і витратами на її виробництво. Але "чистий продукт", за Кене, створюється лише в сільському господарстві.
6. Ф. Кене поділяє вкладений капітал на основний та обіговий. Основний капітал (Кене називає його "початкові аванси") - це витрати на знаряддя праці, сільськогосподарські споруди, придбання худоби, на те, що використовується протягом декількох років.
Обіговий капітал ("річні аванси" по Кене) - це витрати на посівний матеріал, робочу силу.
Отже, Ф. Кене вводить багато правильних категорій і проводить їх досить ґрунтовний аналіз. Але його погляди обмежуються лише сільським господарством, і це дало підставу для критичного ставлення до теорії фізіократів з боку найвидатнішого представника англійської класичної економічної школи Адама Сміта.
Адам Сміт (1723-1790 рр.) - один з найвідоміших і найшановніших економістів світу, і хоча його ідеї були розроблені більш ніж 200 років тому, вони й зараз ще не втратили своєї актуальності.
Головна робота А. Сміта має назву "Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776 р.), або просто "Багатство народів". Ця робота складається з п'яти великих книг і має таку структуру:
1 книга - аналіз вартості товару і додаткової вартості, а також: її конкретних форм - прибутку та земельної ренти;
2 книга - аналіз природи капіталу, його накопичення та функціонування;
3 книга - аналіз розвитку економіки Західної Європи в епоху феодалізму та становлення капіталізму;
4 книга - аналіз та критика теорії меркантилістів і фізіократів;
5 книга - аналіз фінансів держави, її видатків та доходів.
Основні теоретичні ідеї А. Сміта:
1. Політична економія у А. Сміта формується в цілісну систему наукових поглядів як закінчена система, в якій одне положення логічно випливає з іншого.
А. Сміт поглиблює і розвиває теорію трудової вартості: по-перше, на відміну від У. Петті та фізіократів, Сміт підкреслює, що праця є джерелом багатства в усіх галузях суспільного виробництва; по-друге, він розрізняє споживчу вартість товару та його мінову вартість і показує, що в основі пропорції обміну одного товару на інший лежать витрати праці на їх виробництво; по-третє, А. Сміт розглянув дію закону вартості, хоча й вважав, що цей закон діяв лише до капіталізму.
3. Водночас теорія трудової вартості А. Сміта носить суперечливий характер. Відкривши дію закону вартості, А. Сміт не зміг пояснити на основі цього закону створення додаткової вартості (прибутку). Якщо робітник продає підприємцю свою працю, то, згідно з законом вартості, він має отримувати таку заробітну плату, яка б дорівнювала вартості його праці. Але якщо віддати робітникові всю вартість товару, створеного його працею, то підприємець не матиме прибутку. Звідси А. Сміт робить висновок, що закон вартості діяв лише до капіталізму. При капіталізмі закон вартості вже не діє, а вартість товару визначається як сума доходів трьох основних класів суспільства: робітників, підприємців і землевласників.