- надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
- обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків;
- формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
- диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
- економічна заінтересованість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
- цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Держава гарантує соціальний захист, охорону життя та здоров’я громадян в процесі їх трудової діяльності. Восьмий рік обов’язки з цього виду соціального страхування виконує Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Сьогодні вже ніхто не заперечує, що за час діяльності Фонду вдалося досягти вагомих зрушень у вирішенні проблем, які роками накопичувалися у державі, зокрема, і у нашому регіоні. Передусім це стосується відшкодування шкоди, заподіяної працівникам ушкодженням їх здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків. Власне, по-іншому й бути не може, оскільки в основу Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закладено найважливіший принцип державної соціальної політики: життя та здоров’я людей – найвища соціальна цінність суспільства.
Захист потерпілих на виробництві є, безумовно, тією частиною соціальних прав громадян, дотримання яких повинна забезпечити держава. Вирішення цього завдання шляхом створення корпоративного фонду роботодавців-це та концепція, до якої прийшла переважна більшість країн з розвинутою економічною інфраструктурою.
При створенні фонду роботодавців передбачалося, що кожний найманий працівник буде соціально захищеним в суспільстві і матиме реальне право на компенсацію втрати працездатності, що дозволить йому відчувати себе повноправним членом суспільства.
Страхові виплати та інші витрати у разі заподіяння шкоди найманому працівникові сягають істотних сум, що також можуть стати основними чинниками банкрутства самого підприємства. Своєчасна вичерпна і повна нормативність про порядок формування та використання коштів страхових внесків Фонду зможе захистити кожне таке підприємство, вплинути на його економічну стабільність та сприяти більшій кредитній привабливості.
Усвідомлюючи, що соціальний захист потерпілого повинен забезпечуватися незалежно від економічного стану підприємства на певний момент, а також гарантувати гідний, порівняно з іншими членами суспільства рівень життя, впроваджено тристоронній контроль за надходженням та витрачанням коштів Фонду, в тому числі за використанням цих коштів для проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих.
Через дотримання принципів трипартизму в розподіленні коштів через створення на тристоронній основі правління Фонду – по 15 членів правління від держави, застрахованих осіб та роботодавців – забезпечується баланс інтересів цих гілок організації суспільства. Ці інтереси не завжди можуть співпадати, і їх баланс дозволяє забезпечити умови для розвитку суспільних відносин в цій сфері.
Роботодавці усвідомлюють колективну відповідальність за найманих робітників, представники застрахованих осіб, професійні спілки, необхідність максимально справедливого розподілу коштів, а органи державної влади потребу в забезпеченні узгодження позиції в межах економічних і соціальних інтересів держави.
Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є єдиним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, що не передбачає сплату страхових внесків найманими працівниками. Кошти Фонду формуються виключено за рахунок страхових внесків роботодавців.
Одним із найважливіших інструментів забезпечення надходження страхових внесків до Фонду є контроль банків за своєчасною та повною сплатою внесків при одержанні підприємствами коштів на оплату праці.
Фонд здійснює обов’язкове страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, не залежно від їх форм власності та господарювання, фізичних осіб, які використовують найману працю та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі, а саме:
- особи які працюють на умовах трудового договору;
- учні чи студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коди вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
- особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами,
- вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві» незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.
У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку:
1) Своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:
a) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
b) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
c) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
d) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
e) пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
2) Організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;
3) Сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;
4) Організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого;
5) Забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров’я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:
a) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики;
b) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;
c) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;
d) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або іншому лікувально-профілактичному закладі;
e) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).
6) Вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;
7) Забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;
8) Відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії або медико-соціальної експертної комісії проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров’я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;
9) Організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб’єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;
10) У разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь-за рахунок Фонду;
11) Сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;
12) Організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.
Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені чинним законодавством, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоров’ю працівників, викликаної умовами праці, у тому числі: