Таким чином, розвиток економіки України за останні роки відбувався в позитивних тенденціях. Разом з тим варто зазначити, що на кінець 2008 року темпи економічного зростання набагато уповільнилися, що було спричинене різними чинниками негативного впливу на економічні процеси в Україні.
2.2 Аналіз вагомих чинників негативного впливу на економічні процеси в країні
Існує ряд певних чинників негативного впливу на економічні процеси в Україні, що призвели до зниження темпів економічного зростання в країні. Так, підґрунтя наростання макрофінансової нестабільності в Україні восени поточного року міститься насамперед у здійснюваній економічній політиці, яка характеризувалася невиваженістю та неадекватністю стратегічним завданням та можливостям розвитку національної економіки. Підґрунтям фінансової дестабілізації в Україні стали системні суперечності, а саме: надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, несприятливі умови для довгострокового інвестування та концентрація експортної спеціалізації України на невеликій кількості товарних груп .
Активним негативним чинником, який зробив свій внесок в дестабілізацію економічної ситуації стало наростання політичної кризи восени 2008 року. В той час, як прояви світової фінансової кризи вимагають оперативних узгоджених фахових рішень гілок влади, політична криза знижує дієздатність останньої, посилює песимізм суб’єктів ринку в оцінках перспектив розвитку кризових явищ, підвищує інфляційні очікування, обумовлює подальше зниження інвестиційної привабливості економіки .
Відносно незначні масштаби фондового ринку України та його слабка інтегрованість у фінансову систему країни обумовили низький рівень безпосереднього впливу світової фінансової кризи на українську економіку. Між тим, економіка почала дедалі сильніше відчувати її вторинні наслідки у вигляді зростання вартості та утруднення отримання зовнішніх запозичень, витоку капіталу з країни, пов’язаний з падінням фондових індексів в Україні та світі, зниження попиту на провідних експортних ринках України; наростання негативних очікувань суб’єктів ринку.
В подальшому слід очікувати поширення негативного впливу кризових явищ у світі на економіку України. При цьому основні ризики слід очікувати на наступних напрямках :
- погіршення поточного сальдо торговельного балансу;
- тривалий період ускладнення доступу до зовнішніх запозичень;
- зниження стабільності банківської системи та сповільнення кредитної активності, а також згортання інвестиційних процесів;
- посилення ймовірності спекулятивних атак на знецінені активи підприємств;
- зниження динаміки доходів та погіршення якості життя громадян України.
Таким чином, в найближчому періоді в Україні слід очікувати посилення кризових проявів, що вимагає вироблення та реалізації відповідної політики щодо запобігання кризи. Відтак перед антикризовою політикою постають серйозні дилеми, пов’язані з вірним вибором її пріоритетів, необхідністю розмежування поточних антикризових і стратегічних пріоритетів та розробки несуперечливого комплексу заходів щодо їх досягнення.
В умовах кризового падіння виробництва у системоутворюючих галузях української економіки (насамперед металургії та будівництві) надмірна концентрація зусиль на стримуванні зростання цін є недоцільною і може негативно позначитися на фінансовому становищі українських виробників. Більш виправданою виглядає виважена стимулююча політика, яка дозволить пом’якшити наслідки фінансової та економічної кризи для вітчизняних підприємств. НБУ також має чітко і послідовно стабілізувати ситуацію у валютній сфері, надаючи позитивні сигнали ринку і не дозволяючи розвиватися панічним настроям, проте ризики девальвації слід намагатись долати переважно за допомогою інших, не пов’язаних з інтервенціями засобів – зокрема, шляхом підвищення жорсткості регулювання валютного ринку . Розбудова механізмів рефінансування комерційних банків з боку НБУ (в тому числі – запровадження цільових інструментів рефінансування) має належним чином компенсувати втрати гривневої ліквідності при проведенні валютних інтервенцій. Антиінфляційні заходи монетарної політики, а також дії НБУ щодо обмеження обсягів банківського кредитування досить ефективні у короткостроковому вимірі, проте суперечать середньостроковим і довгостроковим цілям фінансової стабілізації, яка має спиратися на стимулювання ділової та інвестиційної активності. Отже, тривалість їхньої дії має бути якнайменшою, й вони мають бути якнайшвидше замінені на антиінфляційні заходи структурного характеру. Отже, основними ризиками, що впливатимуть на макроекономічну і фінансову стабільність України в наступний період., визнаються наступні:
- ризик сповільнення економічного зростання внаслідок скорочення виробництва в переробній промисловості і будівництві, яке матиме негативний вплив на доходну частину бюджету, рівень довіри інвесторів і банківську систему ;
- сповільнення зростання світової економіки, зокрема в ЄС і Росії, що впливатиме на обсяги зовнішнього попиту на вітчизняну продукції та ПІІ;
- нестабільність надходжень від фінансових операцій з капіталом, що збільшуватиме ризики, пов’язані з раптовими перервами в залученні коштів в іноземній валюті; набагато жорсткіші умови отримання зовнішніх запозичень, - зростання вартості іноземного рефінансування внаслідок глобальної кризи ліквідності та звуження доступу до кредитних ресурсів;
- ймовірність різкого зниження обсягів надходження - іноземного капіталу за умов наростаючої глобальної фінансової нестабільності, що посилить тиск на валютні резерви НБУ;
- зниження темпів зростання пропозиції грошей через - скорочення обсягів надходження іноземної валюти внаслідок розширення дефіциту рахунку поточних операцій, а також впливу глобального фінансового і економічного спаду на потоки капіталів; сповільнення темпів кредитування економіки та погіршення - якості кредитів, що посилить низхідну динаміку економічного зростання;
- подальше зростання негативного сальдо рахунку поточних - операцій як в частині балансу торгівлі товарами, так і за статтею доходів внаслідок зростання обсягів нарахованих % за зовнішніми запозиченнями і виплат дивідендів за прямими іноземними інвестиціями;
- утруднення утримання курсу гривні до долара США в межах встановленого коридору внаслідок розширення зовнішнього дисбалансу, зниження обсягів надходження ПІІ та зовнішніх фінансових ресурсів і найближчого тиску на гривню; реальна ревальвація гривні, яка знижуватиме вартість імпортованих споживчих та інвестиційних товарів та погіршуватиме конкурентоспроможність експорту;
- погіршення умов торгівлі внаслідок зниження цін на продовольчі товари і металопродукцію на світовому ринку при зростанні вартості імпортованих енергоресурсів, та зростання дефіциту державного бюджету;
- посилення навантаження на державний бюджет внаслідок зростання вартості імпортованого газу за умови несхильності органів влади перекладати повні витрати на домогосподарства і ризиків умовних зобов’язань держави, що виражаються в нагромадженні збитків НАК «Нафтогаз України» ;
- проциклічний характер податково-бюджетної політики; зростання державного боргу внаслідок залучення урядом коштів для фінансування інфраструктурних проектів, пов’язаних з проведенням Євро-2012, а також ризик фінансування дефіциту рахунку поточних операції в умовах зниження припливу прямих іноземних інвестицій;
- погіршення зовнішньої ліквідності та зростаюча залежність від чистого припливу іноземного капіталу як чинника підтримки нацвалюти;
- зростання негативного чистого зовнішнього сальдо за операціями з позичковим капіталом у випадку зниження рівня довіри приватного сектору до економіки чи національної валюти, що обумовить додаткове посилення проблеми зовнішньої ліквідності;
- відсутність надійного уряду з чіткими повноваженнями, який заслуговував би на довіру, спроможного впоратися з ризиками, що накопичуються в економіці, а також додаткове зростання вартості рефінансування внаслідок політичної невизначеності;
- відсутність прогресу у проведенні важливих реформ внаслідок політичної нестабільності, відсутності політичного консенсусу серед політичної еліти, політичного впливу істеблішменту (вищих промислових і фінансових кіл) наближення президентських виборів;
- зниження якості процесу прийняття рішень щодо економічної - політики, неспроможність артикулювати чітку стратегію подолання кризових явищ в економіці, що посилює ризик неорганізованого пристосування економіки ” до кризових умов.
Суттєві зміни зовнішнього середовища, пов’язані з розвитком фінансової кризи, а також значними коливаннями цін на ринках ключових експортних товарів України, об’єктивно сприймаються аналітиками як чинники уповільнення економічного розвитку країни. Це пов’язано з тим, що в останні роки не лише посилилася залежність економічного зростання від зовнішнього попиту, а й макрофінансова стійкість економіки все в більшій мірі ґрунтується на надходженні в Україну іноземної валюти. Разом з тим, не відкидається важливість для економічного розвитку внутрішніх структурних реформ, відсутність яких протягом тривалого часу, як наголошується в прогнозах цих інституцій, посилює негативний вплив цих ризиків. Разом з тим системний характер передумов макроекономічної дестабілізації в Україні диктує потребу системності заходів антикризового спрямування.