Тема: » Економіка України на сучасному етапі: проблеми та перспективи її розвитку»
План
Вступ
РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ ТА ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ
1.1 Сутність економічної системи та основ регулювання економікою країни в системі господарського механізму
1.2 Основні показники, що характеризують ступінь розвитку економіки країни
1.3 Економічне зростання як основа розвитку економіки країни
Висновки до першого розділу
РОЗДІЛ ІІ . ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ
2.1 Сучасний стан економічного розвитку України та регіонів
2.2 Аналіз вагомих чинників негативного впливу на економічні процеси в країні
Висновки до другого розділу
РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ ЗАХОДІВ ДЕРЖАВИ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
3.1 Кон’юнктурна політика державного регулювання економічних процесів в Україні та шляхи її реалізації
3.2 Основні напрямки перебудови економіки України для забезпечення подальшого її економічного зростання
Висновки до третього розділу
Висновки
Список літератури
ДОДАТКИ
Вступ
Економічний розвиток держави є основою розробки стратегії управління країною. Розвиток ринкової економічної системи в Україні доцільно розглядати в контексті національної економічної політики, чинниками ефективності якої є розширене відтворення національної конкурентоспроможності та формування геоекономічного національного простору в глобальному світовому ринковому середовищі. Стратегічна мета соціально-економічного розвитку держави обґрунтовує вибір курсу на економічне зростання основних макропоказників. Необхідність проведення аналізу економічної ситуації в країні та визначення перспектив подальшого розвитку економіки України визначає актуальність теми дослідження.
Метою даної курсової роботи є аналіз економіки України на сучасному етапі, визначення проблем та перспектив її розвитку. Відповідно до цього були поставлені наступні завдання:
- визначити сутність та загальні засади економічного розвитку держави;
- дослідити явище економічної системи та основ регулювання економікою країни в системі господарського механізму;
- визначити основні показники, що характеризують ступінь розвитку економіки країни;
- дати характеристику економічному зростанню як основі розвитку економіки країни;
- здійснити аналіз сучасного стану економічного розвитку України та регіонів;
- провести дослідження вагомих чинників негативного впливу на економічні процеси в країні;
- визначити заходи держави щодо вирішення проблем розвитку економіки України;
- дати характеристику кон’юнктурної політики державного регулювання економічних процесів в Україні та шляхи її реалізації;
- навести основні напрямки перебудови економіки України для забезпечення подальшого її економічного зростання.
Об’єктом в даній роботі виступає економіка країни та її основні складові. Предметом дослідження є економічна ситуація в Україні та подальші перспективи її розвитку.
Під час дослідження в роботі були використані загальнонаукові методи, такі як статистичний, графічний, аналітичний, вербальний, індуктивний та інші. Використовувались також наукові праці та дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, періодичні видання, законодавча база, а також ресурси мережі Інтернет.
РОЗДІЛ І
СУТНІСТЬ ТА ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ
1.1 Сутність економічної системи та основ регулювання економікою країни в системі господарського механізму
Сутність економічної системи визначається і разом з тим залежить від конкретної історичної сукупності економічних відносин, яка відповідає певному рівню розвитку продуктивних сил і розвивається на основі дії об’єктивних економічних законів і суб’єктивних чинників. Інакше кажучи, економічна система — це обшир дії виробничих відносин і продуктивних сил, а їх взаємодія характеризує сукупність видів та організаційних форм господарювання .
Структурні елементи економічної системи являються наступними виробничі відносини; продуктивні сили суспільства та механізм господарювання. Структурні елементи економічної системи є водночас її підсистемами. Основною, найважливішою ланкою економічної системи є виробничі відносини, які визначають глибинний пласт кожного способу виробництва. Виробничі відносини, ядром яких є відносини власності, виступають суспільною формою продуктивних сил. Виробничі відносини і продуктивні сили — це форма і зміст способу виробництва, а разом із надбудовою — формації .
Ступінь розвитку продуктивних сил суспільства — кваліфікаційний рівень виробників і розвиток техніки — визначає ефективність, результативність економічної системи, рівень продуктивності праці, зрештою, матеріальний добробут населення. Сучасні продуктивні сили потребують не лише збалансованості між галузями й підгалузями народного господарства країни, а часто й синхронності їх дій. Третій структурний елемент економічної системи — механізм господарювання — це функціональний бік виробничих відносин, який відображає взаємодію останніх з продуктивними силами і надбудовою. До нього належать глибинні, докорінні, сутнісні відносини — відносини власності і поверхневі — організаційні структури та конкретні форми господарювання. Отже, господарський механізм — це сукупність організаційних структур, конкретних форм господарювання і методів управління, які базуються на певних відносинах власності.
Господарський механізм, на відміну від виробничих відносин, є поверхневим шаром, що не зменшує його значення і ролі у функціонуванні економічних систем, адже йдеться про механізм господарювання кожного способу виробництва, про форму реалізації пануючої власності на засоби виробництва, про виявлення і поєднання економічних інтересів суспільства. Крім організаційних структур продуктивних сил, що виступають у конкретних формах суспільного поділу праці, господарський механізм включає методи управління, значення яких дедалі більше зростає, надбудовні відносини — правові, політичні, соціальні і відповідні їм організаційні структури. Також механізм господарювання — це механізм дії та використання економічних законів .
Економічна система кожного способу виробництва породжує іманентні їй економічні закони і механізм функціонування та розвитку. Економічні закони — це закони суспільних дій людства. Вони виявляються як основна тенденція, що торує собі шлях крізь усю сукупність явищ і процесів. Економічні закони — це типові, стійки, повторювані, причинно-наслідкові зв’язки і залежності. Саме вони визначають магістральні напрями розвитку будь-якої ділянки народного господарства країни. На відміну від юридичних законів, схвалюваних парламентом, економічні закони об’єктивні. Багато вчених об’єктивність виникнення й існування економічних законів пояснюють тим, що вони не залежать від волі й свідомості людей. Причина об’єктивності економічних законів полягає в тому, що вони випливають з умов матеріального та нематеріального буття суспільства і пануючих у ньому виробничих відносин .
Принципи будови економічної системи, як і джерела її руху, є прямим наслідком сутності, змісту економічної системи. Можна виокремити такі три принципи її будови: ієрархічність; рухомість та суперечливість. Суперечність поміж виробничими відносинами і продуктивними силами розв’язується за допомогою змін насамперед у царині власності — тут головне поле або гальмування соціально-економічного розвитку країни, або, навпаки, її потужного піднесення. Окрім найважливішої ділянки — відносин власності, є ділянка розподілу, де також спорадично виникають проблеми і суперечності, які потребують якнайшвидшого розв’язання, інакше спонукальні мотиви до кращої праці, підвищення її продуктивності, що недавно діяли безвідмовно, починають не спрацьовувати
Джерела руху економічної системи, як і принципи її побудови, є прямим наслідком сутності, змісту економічної системи суспільства. Джерелами руху економічної системи можна визначити наступні: суперечності; зміни характеру економічних зв’язків і потоків між суб’єктами економічної діяльності; інтереси людей .
Категорія “суперечності” – одне з джерел руху економічної системи суспільства – дещо відрізняється від категорії “суперечливість”, яка є принципом побудови такої системи. Ще одним джерелом руху економічної системи є зміни характеру економічних зв’язків і потоків між суб’єктами економічної діяльності. Суб’єкти економічної системи суспільства – промислові, сільськогосподарські, будівельні і транспортні підприємства, різні організації, установи та заклади, окремі індивіди – обмінюються між собою горизонтальними – матеріальними, інформаційними і грошовими потоками, з одного боку (тобто як партнери, як рівні сторони виробничого або іншого процесу), і вертикальними, насамперед інформаційними – з іншого (йдеться не про партнерські відносини, а навпаки, про відносини, пов’язані з управлінням народним господарством). Економічна система кожного суспільства має відповідний саме їй характер економічних зв’язків і потоків. Останнім за рахунком, але не за значущістю джерелом руху економічної системи суспільства є інтереси людей. Саме інтереси спонукають людину до тих або інших дій, вони фактично є відображенням у свідомості будь-яких об’єктивних потреб .
Існує декілька видів економічних систем. У загальній класифікації слід виокремити три основні критерії: домінуюча форма власності; технологічний спосіб виробництва; спосіб управління і координації економічної діяльності. Власність розрізняють за типом, формою і видом, починаючи від загальнодержавної до індивідуальної.