Основи мікроекономіки (стр. 17 из 26)

Таблиця 6.2

Витрати виробництва

Q	FC	VC	TC	MC	ATC
0	200	0	200	-	-
1	200	100	300	100	300
2	200	196	396	96	198
3	200	295	495	99	165
4	200	400	600	105	150
5	200	515	715	115	143
6	200	646	846	131	141
7	200	794	974	148	142
8	200	960	1160	166	145
9	200	1150	1350	190	150
10	200	1370	1570	220	157

Крива сукупних витрат показує зміни загальної вартості факторів, що використовуються у виробництві, в залежності від збільшення обсягів виробництва. Вона матиме таку ж форму, як і крива змінних витрат, однак проходитиме вище на величину постійних витрат.

CTC

Рис. 6.5. Криві сукупних, постійних та змінних витрат

Середні витрати для будь-якого обсягу виробництва дорівнюють тангенсу кута нахилу променю, проведеного від початку координат через відповідну точку на кривій сукупних витрат (наприклад, точку N). Мінімального значення середні витрати набувають в точці, де кут нахилу променю буде найменшим, тобто в точці його дотику до кривої сукупних витрат (точці М). Аналогічно можна сказати і про середні змінні витрати. Якщо будувати їх криву, то вона поступово буде наближатися до кривої середніх сукупних витрат (рис. 6.6).

Граничні витрати – це нахил кривої сукупних витрат, тобто тангенс кута дотичних, проведених до кожної точки кривої. Граничні витрати спочатку зменшуються (у нашому прикладі до другої одиниці продукції), а потім починають зростати при збільшенні обсягів виробництва.

Важливим для подальшого дослідження є з’ясування залежностей між динамікою середніх та граничних витрат. Поки граничні витрати будуть меншими ніж середні, виробництво додаткової одиниці продукції зменшуватиме середні витрати. Якщо ж виробництво додаткової одиниці коштуватиме дорожче, ніж середні витрати, то збільшення обсягів виробництва буде призводити до зростання середніх витрат. Таким чином, середні витрати будуть мінімальними при їх рівності з граничними витратами. Тобто криві граничних та середніх витрат перетнуться в точці мінімального значення останніх (рис.6.6). Для нашого прикладу точка перетину знаходиться муж шостою та сьомою одиницею продукції.

C MC ATC

AVC

Рис. 6.6. Криві середніх та граничних витрат

Зміни витрат у короткотерміновому періоді відображають дію закону спадаючої граничної продуктивності змінного фактора. До того часу, поки фірма зможе знаходити усі необхідні ресурси за постійними цінами, зміни витрат у короткотерміновому періоді можна повністю пояснити змінами середнього та граничного продукту змінного фактора. U-образна форма кривих середніх сукупних та змінних витрат відображає той факт, що на виробництві середній продукт спочатку збільшується, а потім зменшується. Точка мінімуму середніх змінних витрат співпадає з точкою максимуму середнього продукту змінного фактора.

6.4 Витрати у довготерміновому періоді

При аналізі витрат у довготерміновому періоді слід мати на увазі, що у цьому випадку немає поділу на постійні та змінні витрати: усі витрати можуть змінюватися в залежності від обсягу виробництва. Можна відмовитися від оренди чи повернути кредит, продати основні фонди чи навпаки придбати нові. Тому в довготерміновому періоді на перший план виступає проблема оптимізації розмірів підприємства.

Існує певний зв’язок та залежність між динамікою витрат в короткотерміновому та довготерміновому періодах. Для її демонстрації наведемо такий приклад. Нехай існує певні виробничі модулі (виробничі дільниці), кожен з яких здатний забезпечити виробництво 5 тисяч стільців на рік при мінімальних середніх витратах. Рівень цих витрат для кожного модуля свій. Тоді потужність підприємства буде залежати від кількості модулів, введених у експлуатацію. На рис.6.7 зображені криві середніх витрат для кожного з модулів.

С,Р АТС₁ АТС₂ АТС₃

Р₁

Р₂

Р₃

Q₃Q₂Q

Рис. 6.7. Пристосування до ринкових умов у довготерміновому періоді

Нехай потреби ринку становлять 7000 стільців (Q2). Цей обсяг можна отримати як за допомогою одного виробничого модуля, залишаючись у рамках короткотермінового періоду, так і з введенням в експлуатацію другого, тобто через довготерміновий період. У першому випадку обсяги виробництва не будуть відповідати тим, при яких досягається мінімальний рівень середніх витрат (Р3 = 9 грн.). Вони зростуть до 12 грн. в розрахунку на один стілець. Якщо ж піти другим шляхом, то частину обсягу (5000 шт.) можна виробити при мінімальних витратах (9 грн.), а іншу (2000 шт.) – при витратах, що дорівнюють відповідній точці на кривій АТС2 (Р1 = 15 грн.).

Для визначення привабливішого варіанту розвитку виробництва слід знайти такий, що мінімізує загальні витрати на заданий обсяг. У першому випадку вони будуть дорівнювати:

ТС1 = Р2Q2 = 12 х 7000 = 84000 грн. (6.11)

У другому випадку їх можна розрахувати так:

ТС2 = Р3Q3 + P1(Q2 – Q3) = 9 х 5000 + 15 х 2000 = 75000 грн. (6.12)

Таким чином, з точки зору мінімізації сукупних витрат для отримання заданого обсягу виробництва привабливішим є других варіант розвитку, який передбачає перехід від короткотермінового до довготермінового періоду.

Подібно тому, як середній продукт в залежності від обсягів виробництва може зростати, зменшуватися чи залишатися незмінним, середні витрати теж по-різному реагують на ефект масштабу. Ця реакція багато в чому залежить від специфіки галузі, ситуації на ринку, напрямків удосконалення технології виробництва тощо. На рис.6.8 представлені три найтиповіші ситуації.

АТС АТС АТС

QQQ

а) б) в)

Рис.6.8. Варіанти довготермінової динаміки середніх витрат

У варіанті, який зображено на рис.6.8.а, спостерігається відносно короткий період, коли зростання виробництва супроводжується зниженням витрат, тобто позитивний ефект масштабу виробництва вичерпується досить швидко. Але при цьому існує широкий діапазон обсягів виробництва, при якому зберігається постійний рівень середніх витрат. У таких галузях підприємства різних розмірів можуть бути однаково життєздатними.

Інша ситуація продемонстрована на рис.6.8.б. Тут можна спостерігати довготривалий ефект від збільшення масштабів виробництва. У таких галузях переваги отримують великі підприємства.

Навпаки, у третьому випадку позитивний ефект масштабу виробництва досить швидко трансформується у негативний. Тому підприємцю важливо вірно оцінити межі ефективного розширення виробництва. Існуючі бар’єри росту роблять можливим ефективне функціонування у таких галузях невеликих підприємств.