1) визначається відхилення фактичного рівня фондовіддачі активної частини основних фондів від планового:
(ФВАф - ФВАпл);
2) визначається умовна величина фондовіддачі активної частини основних фондів 1 (при фактичній середній вартості одиниці обладнання та планових інших складових формули):
ФВАум1 = (Дпл х Кзм пл х Т зм пл х ГВпл) / (Вф);
3) визначається умовна величина фондовіддачі активної частини основних фондів 2 (при фактичній структурі обладнання, фактичній кількості відпрацьованих днів та інших планових складових формули):
ФВАум2 = (Дф х Кзм пл х Т зм пл. х ГВпл,) / (Вф);
4) визначається умовна величина фондовіддачі активної частини основних фондів 3 (при фактичній структурі обладнання, фактичній кількості відпрацьованих днів, фактичному коефіцієнті змінності та інших планових складових формули):
ФВАум3 = (Дф х Кзм ф х Т зм пл х ГВпл) / (Вф);
5)визначається умовна величина фондовіддачі активної частини основних фондів 4 (при фактичній структурі обладнання, фактичній кількості відпрацьованих днів, фактичному коефіцієнті змінності, фактичній середній тривалості зміни та плановому середньогодинному виробітку):
ФВАум4 = (Д х Кзм ф х Т зм ф х ГВпл) / (Вф);
6) визначається вплив чинників на зміну фондовіддачі активної частини основних фондів:
а) структури обладнання: (ФВАум1 - ФВАпл);
б) цілодобових втрат часу роботи обладнання: (ФВАум2 - ФВАум1);
в) коефіцієнта змінності роботи обладнання: (ФВАум3 - ФВАум2);
г) тривалості зміни: (ФВАум4 - ФВАум3);
ґ) средньогодинного виробітку: (ФВАф - ФВАум4).
Щоб дізнатися, як ці чинники вплинули на загальну фондовіддачу всіх фондів, необхідно обсяг впливу кожного чинника на фондовіддачу активної частини основних фондів (розрахований за п. 6а — 6г) помножити на фактичну питому вагу активної частини основних фондів у загальній сумі ОВФ.
Чинники 3-го рівня починають діяти у випадку впровадження заходів НТП, що призводять до заміни обладнання або його модернізації. У ході аналізу спочатку необхідно з'ясувати їх вплив на фондовіддачу активної частини основних фондів. Розрахунок проводять за формулою:
∆ФВА = (∑Ті х ГВн - ∑Ті х ГВс) / ОВФАф, де
Ті — час роботи і-го обладнання з моменту введення до кіпця звітного періоду;
ГВн, ГВс — виробіток продукції за одну машино-годину після і до заміни (модернізації) і-го обладнання.
Вплив чинників 3-го рівня на загальну фондовіддачу всіх фондів визначається шляхом множення отриманого результату на фактичну питому вагу активної частини основних фондів у загальній сумі ОВФ.
У ході аналізу необхідно також з'ясувати вплив зміни величини основних фондів та їх фондовіддачі на зміну обсягу виробництва продукції. При цьому використовують прийом абсолютних різниць, врахувавши, що якісним чинником є фондовіддача. Щоб з'ясувати вплив зміни величини виробничих фондів на обсяги річного виробництва, необхідно відхилення від плану за їхньою середньорічною вартістю помножити на планову фондовіддачу. Щоб з'ясувати вплив зміни фондовіддачі на обсяги річного виробництва, необхідно її відхилення від плану помножити на фактичну середньорічну вартість основних виробничих фондів.
Показник використання виробничої потужності є найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних виробничих фондів.
Виробнича потужність підприємства — це максимально можливий випуск продукції при наявному рівні техніки, технології, організації виробництва. Ступінь використання виробничих потужностей аналізується на основі таких показників:
1) загального коефіцієнта використання виробничих потужностей (фактичний або плановий обсяг виробництва продукції/середньорічна виробнича потужність підприємства);
2) інтенсивного коефіцієнта використання виробничих потужностей (середньодобовий випуск продукції/середньодобова виробнича потужність);
3) екстенсивного коефіцієнта використання виробничих потужностей (фактичний або плановий фонд робочого часу / розрахунковий фонд робочого часу, прийнятий для визначення виробничої потужності).
Досліджується динаміка цих показників та виконання плану з їх рівня. Якщо сумарна середньорічна потужність недостатньо використовується, то необхідно встановити, випуск яких саме видів виробів негативно впливає на загальний рівень використання потужностей.
Потім з'ясовуються причини неповного використання потужностей за цими видами виробів і намічаються заходи щодо їхнього усунення, зокрема шляхом підвищення пропускної спроможності відстаючих виробничих ділянок. Визначаються також: виробничі ділянки, які перевищують проектну потужність, що дозволяє переглянути початкові розрахунки виробничої потужності в бік її збільшення.
Аналізується також рівень використання виробничих площ (випуск продукції у гривнях на І м2 виробничої площі).
Поглиблений аналіз використання потужностей пов'язаний із перевіркою використання робочих машин та обладнання.
Ступінь залучення обладнання до виробничого процесу аналізується на основі таких показників:
1) коефіцієнта використання парку наявного обладнання (кількість обладнання, що використовується у виробництві /кількість наявною обладнання);
2) коефіцієнта використання парку встановленого обладнання (кількість обладнання, що використовується у виробництві / кількість встановленого обладнання).
У ході аналізу розраховують потенційний резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості задіяного обладнання. Для цього необхідно різницю між кількістю наявного та встановленого обладнання помножити на плановий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання.
Розрізняють екстенсивне (за часом) та інтенсивне (за потужністю) використання обладнання.
При проведенні аналізу екстенсивного використання обладнання застосовують баланс часу його роботи, який включає такі показники:
1) календарний фонд часу (Тк) ((кількість календарних днів за аналізований період) х (24 години) х (кількість одиниць встановленого обладнаний);
2) режимний фонд часу (Тр) ((кількість робочих днів за аналізований період) х (кількість-годин роботи щодня з урахуванням коефіцієнта змінності) х (кількість одиниць встановленого обладнання)):
3) плановий фонд часу (Тпл) (відрізняється від режимного на час планового ремонту та модернізації обладнання);
фактичний фонд відпрацьованого часу (Тф).
Порівнюючи плановий фонд часу і фактичний, визначають позапланові простої обладнання. Щоб визначити їх вплив на випуск продукції, необхідно кількість станко-годин позапланових простоїв помножити на середній плановий виробіток продукції за одну станко-годину.
З метою характеристики використання часу роботи обладнання розраховують такі коефіцієнти:
1)коефіцієнт використання календарного фонду часу:
Кк = Тф / Тк;
2) коефіцієнт використання режимного часу:
Кр = Тф / Тр;
коефіцієнт використання планового часу:
Кпл = Тф / Тпл.
Поряд з названими показниками розраховують питому вагу простоїв у календарному фонді часу
ПВпр = час простою /Тк.
Інтенсивне використання обладнання аналізується на основі зіставлення фактичних показників випуску продукції за одну станко-годину з плановими і з показниками попередніх періодів. Тобто, іншими словами, досліджується зміна випуску продукції за одиницю часу в середньому на одну машину. Обсяг продукції при цьому виражається не тільки у вартісних, а й у натуральних або умовних вимірниках.
Показником інтенсивності роботи обладнання є коефіцієнт його ітенсивного навантаження, що розраховується за формулою:
Кінт = ГВф / ГВпл, де
ГВф, ГВпл — фактичний та плановий середньогодинний виробіток одиниці обладнання.
Узагальнюючим показником, призначеним для комплексної характеристики роботи обладнання, є коефіцієнт інтегрального навантаження. Він розраховується як добуток коефіцієнтів використання планового часу роботи обладнання та інтегрального навантаження обладнання:
ІК = Кпл х Кінт.
У ході аналізу досліджують динаміку названих показників, виконання плану та причини зміни.
Аналіз екстенсивного та інтенсивного використання обладнання рекомендується проводити окремо за новою і старою технікою. Це дає можливість визначній ефективність впровадження нової техніки і розробити заходи щодо поліпшення її використання.
Заключним етапом аналізу використання основних фондів є розрахунок резервів збільшення випуску продукції. Серед таких резервів виділяють: введення в дію невстановленого обладнання, заміну і модернізацію обладнання, скорочення цілоденних та внутрішньозмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності та інтенсивності використання обладнання.
Резерви збільшення випуску продукції у результаті введення в дію нового обладнання визначаються шляхом множення додаткової кількості обладнання на фактичний середньорічний його виробіток.
Резерви за рахунок скорочення простоїв розраховують шляхом множення відповідної кількості часу на кількість одиниць обладнання і на фактичний середній його виробіток за одиницю часу.
Підрахунок резервів збільшення випуску продукції за рахунок підвищення коефіцієнта змінності (тобто у результаті кращої організації виробництва) здійснюють шляхом множення його приросту на можливу кількість днів роботи всього парку обладнання і на фактичний змінний виробіток.
Щоб визначити резерви збільшення випуску продукції в результаті підвищення середньогодинного виробітку обладнання, необхідно спочатку з'ясувати можливості зростання виробітку за рахунок модернізації, більш інтенсивного використання техніки, впровадження заходів НТП. Отримані результати множать на можливу кількість годин роботи обладнання та на кількість одиниць обладнання.