Зокрема в країнах з ринковою економікою малі підприємства відіграють велику роль в стимулюванні технологічних інновацій, створюючи їх у 2 – 2,5 рази більше, ніж великі компанії.
Крім того, створення і діяльність великої кількості малих підприємств забезпечує стабільний розвиток регіональної економіки. Завдяки більш високій конкуренції вони краще забезпечують місцеві ринки товарами і послугами і в той же час значно менше дестабілізують ситуацію на ринку робочої сили при банкрутстві окремих з них в порівнянні з великими підприємствами .
Малі підприємництва використовують здебільшого місцеві ресурси, міцніше прив’язані до місця свого розташування. Крім того вони є значним джерелом поповнення місцевих бюджетів, часто беруть участь у спонсоруванні місцевих програм, будучи зацікавленими в економічному розвитку території, на якій вони знаходяться.
Крім інших вищезазначених функцій підприємництва виділяються саме та, що воно виступає важливим джерелом фінансового та організаційного забазпечення соціального захисту, вносить визначальний внесок у зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин. Саме мале підприємництво своїми руками забезпечує свій рівень життя воно є фундаментальною основою у формуванні середнього класу. Немаловажна роль малого підприємництва полягає і в тому ,що воно виступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортних можливостей держави.
Таким чином, подивившись на історію розвитку підприємництва, бачимо, що її коріння сягають сивої давнини, коли разом з розвитком перших мануфактур відбувався перехід від натурального господарства до товарно-грошових відносин. З того часу підприємництво сильно змінило свою зовнішність, ускладнилася його організаційна структура, але суть і мета залишалася незмінною – одержання прибутку.
малий підприємництво ринковий економіка
2. Аналіз функціонування малого підприємництва в Україні
2.1 Аналіз стану та тенденції розвитку малого підприємництва
Як свідчать статистичні дані ,кількість зареєстрованих суб’єктів малого бізнесу в Україні на 01.01.1996р. складала 281,2 тис. одиниць, тобто 5,4 одиниць на 1 тис. населення в яких зайнято 1 млн.(4,6% від загальної кількості зайнятих),а частка малого і середнього підприємництва у ВВП складає 5,0 – 5,5%.
Становлення і розвиток малого підприємництва України (приватні підприємства, господарські товариства) проходило досить швидко для малих підприємств .
В процесі опитування 85% підприємців чесно зазначили, що змушені приховувати частину доходів від державних органів. Доречі за даними МВС чесно сплачують податки лише 10% комерційних структур. Перетікання капіталу в тінь відбувається через високі ставки податку на прибуток, ПДВ та нарахування до фонду заробітної плати. В умовах існуючої фінансової системи, підвищення рівня інфляції, зменшення обсягів матеріального виробництва малі і середні підприємства практично не в змозі, не порушуючи закону, самостійно нагромадити достатні кошти для розвитку власного бізнесу на сучасному цивилізованому рівні.
Аналіз стану малого підприємництва показує, що сектор малого бізнесу в Україні перебуває на початковому етапі розвитку і характеризується високим ступенем неефективності. За теперішної ситуації розвиток малого бізнесу в Україні повинен стати вирішальним чинником для вдосконалення економічних механізмів: цей напрямок потребує ефективної державної підтримки, яка повинна бути спрямована на створення позитивного економічного та правового клімату. У розвинутих країнах малому підприємництву приділяється першочергова увага з боку урядових органів, приватних структур, громадських організацій. Для них встановлені сприятливі законодавчі умови, відповідне інституціальне середовище. Через малі підприємства тут набагато легше впроваджувати нові технології у виробничо-промисловому комплексі, сільському господарстві, переробній промисловості та ін.
На сьогодні малі підприємства складають 83,8% від загальної кількості усіх підприємств – суб'єктів підприємницької діяльності. Кількість малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення збільшилась за період з 2002 по 2007 рік у 4,2 разів[13с.116].
Мале підприємництво характеризується: обмеженим доступом до фінансових ринків , високим рівнем гнучкості підприємницької діяльності, спрямованістю зусиль на постійне удосконалення власної діяльності з орієнтацією на місцеві ресурси, наявністю двостороннього зв’язку між підприємцем і його клієнтами, виконанням ролі ринко утворювального чинника.
До малого підприємництва належать суб’єкти певних видів діяльності домогосподарств, власники фермерських та особистих селянських господарств, що ведуть дрібнотоварний вид діяльності. Відповідно регулювання їхньої діяльності має здійснюватися в межах реалізації державної політики підтримки малого бізнесу. По-перше, регулювання являє собою поєднання форм і методів, які здійснюють органи державного управління для активізації розвитку малого підприємництва . По-друге, для ефективного його розвитку необхідна добре розвинена інфраструктура , яка забезпечує взаємозв’язки між елементами ринкового середовища. По-третє, регулювання малого підприємництва слід трактувати, як цілеспрямовану комплексну діяльність державних інститутів з метою поєднання, узгодження, комбінування різних форм та методів підтримки його суб’єктів.
Аналіз діяльності суб’єктів малого підприємництва свідчить про наявність позитивних зрушень у розвитку цього сектора економіки, підвищення його ролі в розв’язанні проблем зайнятості та зростання доходів населення (табл 2.1)
Таблиця 2.1 Показники розвитку малих підприємств в Україні
| Показники | Рік | 2007р. до 1995 р., % | ||||||
| 1995 | 1997 | 1999 | 2001 | 2003 | 2005 | 2007 | ||
| Кількість МП, од. | 96019 | 136238 | 197127 | 233607 | 272741 | 295109 | 324011 | 37,4 |
| У т.ч. фермерські господарства | 34778 | 35421 | 38428 | 41599 | 43016 | 42445 | 43410 | 24,8 |
| Припадає на 10 тис. осіб, од. | 19 | 27 | 40 | 48 | 57 | 63 | 70 | 68,4 |
| Середньорічна чис. найманих працівників, тис.осіб | 1124,9 | 1395,5 | 1677,5 | 1807,6 | 2034,2 | 1834,2 | 1674,2 | 48,8 |
| У т.ч. в аграрній сфері | 78,7 | 109,4 | 119,1 | 130,7 | 162,5 | 162,0 | 135,8 | |
| Обсяг реалізованої продукції у діючих цінах, млн. грн | 27632 | 34888 | 45752 | 47166 | 65202 | 82937 | 106050 | 83,8 |
| У т.ч. в аграрній сфері | 939,5 | 1221,1 | 1418,3 | 1538,7 | 2070,6 | 3559,9 | 4872,2 | |
| Те ж, на одного зайнятого найманого працівника, грн | 24564 | 24986 | 25311 | 26093 | 32053 | 45217 | 63343 | 57,9 |
| У т.ч. в аграрній сфері | 11938 | 11162 | 11908 | 12117 | 12742 | 21975 | 35878 | 00,5 |
Як видно з даних таблиці 2.1, кількість малих підприємств у 2007 році порівняно з 1995 роком в Україні зросла в 3,4 рази, і з розрахунку на 10 тис. осіб населення – в 3,7 рази. За цей період чисельність занятих у них працівників збільшилась в 1,5 рази, а обсяг реалізованої продукції – у 3,7 рази. Останніми роками намітилися позитивні зміни в розвитку інфраструктури малого підприємництва .
Однак загальні параметри розвитку малого підприємництва не відповідають можливостям і потребам української економіки. За кількістю малих підприємств, їхнім внеском у загальний обсяг виробництва , зайнятістю працівників та іншими показниками України відстає від розвинутих країн світу через високу ресурсозатратність виробництва в них, застарілий парк сільськогосподарської техніки та високу вартість імпортного обладнання . Суттєвою диференціацією характеризується розвиток малого підприємства за регіонами. Із загальної їх кількості близько 50 % зосередженого в шести регіонах України: м. Києві (16,1%) Донецькій (9,5%), Дніпропетровській(6,8%) і Львівській (5,7%) областях та АР Крим(5,1%). У них зайнято 45% працівників від наявних у всіх малих підприємствах.
Для фінансової підтримки малого підприємництва в Україні функціонують:176 банків і 1369 їхніх філій; 1740 небанківських фінансово-кредитних установ, у тому числі 1441 кредитна спілка.
У розв’язанні фінансово-кредитних проблем малого підприємництва у світовій практиці головна роль відводиться державі, основне завдання якої – сприяти його розвиткові, стимулюючи різні форми й методи державної та недержавної підтримки. Однак обмеженість державних коштів в Україні потребує запровадження, насамперед, недержавних важелів цього процесу.
Поліпшити підприємницький клімат в Україні може самоорганізація суб’єктів малого підприємництва. Достатньо зосередити зусилля на створенні оптимальної законодавчої бази та розвиненої інфраструктури суб’єктів підприємницької діяльності, формуванні ефективних механізмів взаємодії держави з громадськими об’єднаннями підприємців і становленні партнерства між владою та підприємцями. У досліджуваному періоді кількість малих підприємств в аграрній сфері збільшилась майже в 1,5 рази, в лісовому господарстві – в 1,6 рази, рибному – в 6,5 рази; у переробці сфери АПК – в 1,5 рази.
У сільській місцевості функціонують різноманітні види промислових формувань і, зокрема, переробка сільськогосподарської сировини; виробництво будівельних матеріалів; організація інших виробництв, що сприяють зайнятості трудових ресурсів села [12 с.96].
Отже, сектор малого підприємництва на селі є невід’ємним елементом розвиненої економіки, важливим чинником розвитку інноваційних технологій, надійним інструментом розв’язання найгостріших соціально – економічних проблем. З інтеграцією України СОТ поступово формується європейська модель розвитку малого підприємництва.
2.2 Механізм оподаткування малого підприємництва в Україні
Сектор малого підприємництва в Україні розвивається під впливом багатьох чинників, які можна поділити на дві групи: макроекономічні та мікроекономічні. Те, наскільки мале підприємництво здатне подолати впливи цих чинників або скористатися їх позитивним впливом, залежить від відношення суспільства до прояву підприємницької ініціативи.