Міністерство освіти та науки України
Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка
Кафедра соціально - економічних та гуманітарних дисциплін
Курсова робота
Проблеми створення ефективної системи зайнятості населення в Україні
Бодрова Вероніка Вікторівна
Суми – 2009р.
ЗМІСТ
зайнятість населення трудова міграція
ВСТУП
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ПОНЯТТЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ
1.1 Сутність поняття зайнятості населення
1.2 Види, форми, показники зайнятості населення
1.3 Джерела правових норм про працю та зайнятість населення в Україні
РОЗДІЛ II. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ В СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ
2.1 Невизначеність обсягу сукупної робочої сили та безробіття
2.2 Дисбаланс попиту та пропозиції на ринку праці
2.3 Неефективність інструментів державної політики у сфері зайнятості
РОЗДІЛ III. ПРАКТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ
3.1 Тенденції в сфері трудової міграції
3.2 Тенденції в сфері забезпечення якості освіти
3.3 Неефективна система працевлаштування осіб з особливими потребами
3.4 Антикризове законодавство у сфері зайнятості
3.5 Досвід інших країн в боротьбі з підвищенням зайнятості населення
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
За останнє десятиліття, з переходом України до ринкових умов господарювання, багато явищ і понять стали звичними і буденними. Так, наприклад, безробіття – вже давно реальність, і держава визнає існування такого прошарку населення, як «безробітні».
Підвищення відсотку незайнятого населення – найяскравіша ознака проблем в економіці. Тільки у листопаді 2008р. рівень безробіття збільшився на 20,7% порівняно з попереднім місяцем, і це лише початок.
В Україні існують величезні можливості для підвищення рівня зайнятості - розвиток приватного підприємництва, малого бізнесу, сфери послуг, фермерства, всієї ринкової інфраструктури. Питанням працевлаштування та безробітними опікується Державний центр зайнятості та його регіональні структури.
Головною умовою ефективного функціонування національного ринку праці є пришвидшення економічних реформ в Україні. Ефективна структурна перебудова національної економіки через реструктуризацію збиткових підприємств, відмову від практики м'яких бюджетних обмежень, реальне застосування інституту банкрутства дала б змогу підвищувати мобільність робочої сили, продуктивність праці та заробітну плату. Ці заходи в поєднанні з розвитком перспективних галузей економіки, малого та середнього бізнесу сприяли б зменшенню прихованого безробіття, працевлаштуванню вивільненої надлишкової робочої сили на новостворених робочих місцях зі стабільною виплатою заробітної плати. Такі заходи не допускали б надмірного зростання безробіття і не індукували б застійного безробіття.
Мета роботи - вивчення теоретичних і методологічних аспектів зайнятості, висвітлення державного регулювання зайнятості в Україні.
Для виконання мети були поставлені наступні завдання:
- Розглянути теоретичні поняття зайнятості населення;
- Надати характеристику видам, показникам та формам зайнятості населення;
- Дослідити стан українського ринку праці;
- Надати практичні рекомендації в подоланні проблеми.
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНЕ ПОНЯТТЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ
1.1 Сутність поняття зайнятості населення
Серед тих процесів, які мають місце в соціально – економічному розвитку суспільства, зайнятість належить до одного з найбільш важливих. Це зумовлено тим, що вона тісно пов’язана із задоволенням потреби людини в праці, забезпечує виробництво матеріальних і духовних благ, надання послуг, що є економічною основою життя суспільства. Зайнятість населення, забезпечуючи людину певними заробітками і тим самим створюючи можливість задоволення її матеріальних і духовних потреб, виконує таку важливу соціальну функцію, як самореалізація особи через суспільно – корисну діяльність [5,459].
Отже, зайнятість населення охоплює значне коло явищ і процесів у соціально – економічному житті суспільства, які характеризують відносини з приводу раціонально використання робочої сили, забезпечення гідного рівня життя працюючого населення, задоволення потреб національної економіки у робочій силі з урахуванням її кількості та якості, задоволення професійних потреб працівників, включаючи потреби у підвищенні кваліфікації, соціального захисту у разі втрати робочого місця тощо.
Зайнятість населення – це сукупність економічних, соціальних, правових, національних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільнокорисній діяльності, яка приносить йому заробіток (трудовий дохід) [9,299]
Відносини зайнятості населення виникають між покупцями робочої сили в особі роботодавців, а також працівниками, які хочуть реалізувати свою здатність до праці. Вид зайнятості зумовлюється певними принципами організації, стимулювання та оплати праці, внутрішніми та зовнішніми умовами розвитку суспільства.
Відносини зайнятості в українській економіці базуються на таких принципах:
- Заборона обов’язковості праці та примусу до неї крім випадків, передбачених чинним законодавством;
- Добровільність праці, вибору або зміни професії та виду діяльності;
- Створення державою умов для реалізації права на працю у відповідності з Конституцією України;
- Гарантування державного права громадян на безкоштовне сприяння у підборі підходящої роботи і працевлаштування та матеріальну підтримку в разі її втрати;
- Визнання найманої праці рівноправною сферою суспільнокорисної діяльності людини [9,300].
Таким чином, зайнятість населення відноситься до тієї сфери виробничих відносин, розвиток і функціонування яких пов’язані із взаємодією роботодавців та працівників з приводу використання робочої сили останніх. Ці відносини базуються на принципах, дотримання яких в умовах перехідної економіки України забезпечує утвердження ринкових відносин у соціально трудовій сфері.
1.2 Види, форми, показники зайнятості населення
Безперечно індикатором будь-яких змін у розвитку соціально-економічної системи виступає трансформація зайнятості населення. Тому перехід від адміністративно - командної до ринкової системи супроводжується зміною видів та засад зайнятості, притаманній попередній системі відносин. Передусім долаються принципи загальності праці як атрибута екстенсивного розвитку економіки. Ринкові відносини базуються на вільному виборі людиною сфери зайнятості, професії та місця роботи відповідно до її нахилів, уподобань, передбачають добровільну незайнятість громадян, не допускають примусової праці у будь–якій формі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством країни.
Економічна теорія розрізняє декілька видів зайнятості населення, чільне місце серед яких належить повній зайнятості. В ринкових умовах її зміст набуває нових рис.
З урахуванням принципу добровільності праці повна зайнятість населення в ринковій економіці характеризується на максимально можливим залученням до роботи працездатного населення, як це мало місце в адміністративно–командній системі, а достатністю робочих місць для всіх, хто бажає працювати. Повна зайнятість є важливою характеристикою соціального захисту населення у трудовій сфері. Повній зайнятості населення не суперечить природній рівень безробіття, що означає наявність у суспільстві добровільних форм незайнятості. Повна зайнятість населення є не тільки соціальною гарантією, а й основою високоефективного використання трудового потенціалу суспільства. Разом із тим сама по собі вона не є ознакою високого рівня організації зайнятості населення, доцільності та оптимальності її параметрів. Тому слід мати на увазі ступінь раціональності зайнятості населення, яка перебуває під впливом технічних, соціальних та економічних факторів.
Раціональна зайнятість населення визначається ефективністю трудової діяльності в широкому розумінні, тобто суспільною корисністю результатів праці, оптимальністю її суспільного поділу, кількісною і якісною відповідністю робіт і працівників, які їх виконують, економічною доцільністю робочих місць, що без шкоди для здоров’я дозволяє працівникові високопродуктивно працювати і мати заробіток, який забезпечує відтворення його здатності до праці. Отже, важливою умовою, яка забезпечує раціональність зайнятості населення, є кількісна і якісна відповідність роботи і працівника, який її виконує, структури робочих місць і трудових ресурсів [9,301].
Повну зайнятість населення, яка відповідає вимогам раціональності, називають продуктивною або ефективною зайнятістю. Ці поняття не тотожні продуктивності та ефективності праці та більш об’ємні ніж останні.
Розвиток економічних систем розвинутих країн світу характеризується такими тенденціями, як мінітюаризація засобів виробництва, поглиблення технологічної спеціалізації за умов витіснення її предметної форми, підвищення гнучкості виробничих систем, що тісно пов’язано з посиланням диференціації потреб у сучасному суспільстві. Ці тенденції покликали до життя нові форми організації, кращі і нестандартні види і форми зайнятості населення. Стандартними або жорсткими видами і формами зайнятості населення називають ті, коли людина працює за наймом стандартну кількість годин протягом дня, тижня, року і наймається на досить тривалий період часу на основі безстрокових і строкових трудових договорів.
Нестандартні або гнучкі види зайнятості населення характеризуються тим, що працівник має повний або неповний робочий день, тиждень, працює на нестандартному робочому місці у вигляді надомної праці або роботи за викликами. До характеристик нестандартних видів зайнятості населення також відносяться тривалість найму(тимчасові, сезонні, випадкові роботи0 та правовий статус працівника (самостійні працівники, неоплачувані члени сім’ї).