2.3 Динаміка рівня собівартості продукції та тенденції її зміни
Усі природні та суспільні явища перебувають в постійному русі, розвитку. Процеси розвитку явищ у часі називають динамікою. Дослідження процесу розвитку явищ у часі є одним з найважливіших завдань даної курсової роботи, динаміка показників може виявити позитивні або негативні явища і допомагає в прогнозуванні та плануванні діяльності підприємства. Отже обрахуємо динаміку собівартості одиниці виробленої продукції сільського господарства у табл. 2.6.
Таблиця 2.6 Динаміка собівартості одиниці виробленої продукції сільського господарства (грн. на 1 ц)
| Види продукції | Роки | Звітний рік до базисного + | ||
| 2007 | 2008 | 2009 | ||
| Зерно | 33,53 | 50,90 | 61,60 | 28,07 |
| Цукрові буряки | 32,77 | 33,99 | 53,94 | 21,16 |
| Соняшник | 77,75 | 89,13 | 39,83 | -37,92 |
| Соя | 431,63 | 0 | 390,70 | -40,93 |
| Ріпак | 90,07 | 64,57 | 122,67 | 32,60 |
| Молоко | 128,45 | 195,80 | 212,50 | 84,05 |
| Приріст великої рогатої худоби | 1248,88 | 1421,94 | 1932,16 | 683,27 |
| Приріст свиней | 2304,05 | 2947,27 | 2900,00 | 595,95 |
| Мед | 9,52 | 6,94 | 16,29 | 6,77 |
Щороку в порівнянні з базисним відбувалося підвищення показника собівартості 1 ц. продукції сільського виробництва даного підприємства, окрім таких видів продукції як соняшник та соя. Так наприклад найбільше зросла собівартість приросту ВРХ, в 2009 році в порівнянні з 2007 роком собівартість 1 ц. продукції зросла на 683,27 грн..
Таким чином показники динаміки свідчать про різну інтенсивність зміни собівартості валової продукції в окремі роки. Як можемо побачити з аналізу табл.. 2.6 що найбільше зросла собівартість галузей тваринництва, це пов'язано з тим що у даній галузі виробництва не може бути застосована система оперативного, сезонного лізингу, а оскільки матеріально – технічне забезпечення підприємства не оновлюється іншими шляхами.
Отже розглянемо формування прибутку і витрат на певній галузі нашого підприємства наприклад вирощування ВРХ, це пояснить чому господарство зменшує виробництво цього продукту. Ринок цього продукту виглядає досить привабливо, оскільки ціна за один кілограм у 2009 р. становила 55 грн.[21], також як для виробника позитивним фактором є те що на вітчизняному ринку перебуває велика кількість імпортної неякісної продукції, тому попит на вітчизняний якісний товар знайде мільйони потенційних покупців.
Розрахуємо собівартість і інші показники для вирощування і реалізації однієї ВРХ. Візьмемо за основу розрахунків породу ВРХ яка є найбільш характерним для господарства населення є м’ясо – молочна порода. Теля у середньому коштує 650 грн., після року вигодовування приріст чистого м’яса теляти буде становити 350 кг., що за ціною у 55грн. принесе виручки у розмірі 192500 грн, а за вирахуванням вартості теляти 18591 грн, також можна врахувати виручку яка буде отримана від реалізації молока це близько 15000. Отже загальна виручка має становити 33591 грн.. Тепер розрахуємо затрати 64ц сіна, стільки ж свіжих трав влітку і стільки овочів, 51ц зернових, 13ц жмиху, (норми кормів взяті з міжнародного стандарту для вирощування першокласного м’яса) в підсумку отримаємо 21000 грн, але потрібно врахувати оплату ветеринарних послуг, обслуговуючого персоналу та витрат на приведення товару у належний вигляд а це ще 10000 грн.. Отже прибуток з однієї корови становитиме 2500грн.. Якщо отриману собівартість розділити на приріст м’яса то отримаємо ціну у 88 грн. і це без врахування затрат на посередників, оренди торгового місця. Виникає питання чому ми отримали таку високу ціну, що так відрізняється від реальної хоча ми врахували лише необхідні витрати.
Для мінімізації витрат більшість виробників не закуповують корми а виробляють їх у підсобному господарстві, в такому випадку коли не дотримуватись вищевказаних норм то відсоток вмісту м’яса знизився нижче 50%, а надої молока на 1,5 т.. При такому відгодовуванні знизилась і якість даної продукції, але ціна залишилась на тому самому рівні. В даній ситуації селяни що займаються вирощуванням телятини в кращому разі отримують лише третину, що виводить їх на мінімальний прибуток. Сьогодні в Україні селянам не вигідно вирощувати м’ясо, ось чому падає поголів’я а ціни зростають. Але виникає питання чому імпорт м’яса має таку низьку ціну. Проаналізуємо методику вирощування ВРХ у світі. Загалом у світі нараховують 250 порід ВРХ, з яких 60 % складають м’ясні породи, у м’ясних порід питома вага м’яса досягає 83%, а породі яка є найбільш поширеною на Україні не перевищує 55%. Корова м’ясної породи перед забоєм буде мати вагу від 800 до 1000 кг, а вміст м’яса сягає 85%, а м’ясо – молочна 600 – 700 кг із вмістом м’яса 55%, при чому різниця у харчуванні та швидкості досягнення відповідної маси незначна, у м’ясній породі до 650 кг м’яса у звичайні 350 кг. В такому положенні вирощувати ВРХ на забій стає нераціональним.
Аналогічна ситуація у свинарстві в Україні найбільш поширенні м’ясо-сальна порода (95%). Виникає певне непорозуміння чому на ринку така висока частка сала і мала свинини. Це виникає через невідповідну технологію вигодовування, оскільки свиней вирощують у тісних приміщеннях де вони не майже не рухаються, а велику частину кормів займають відходи з високим енергетичним вмістом який через невикористання перетворюється у жир. Ось і маємо результат що свині просто обростають жиром, у той час коли в інших країна замість сала отримують бекон.
Нераціональність виробництва спостерігається скрізь в Україні частина розораних земель становить більше половини країни, тоді як в Європі не більше чверті. І при такому рівні розораності урожайність цукрового буряку в середньому у два із половиною рази нижче за європейську, врожайність картоплі у два рази нижче за європейську.
З цих даних ми бачимо, що господарству необхідно дуже багато зробити на шляху до підвищення прибутків від реалізації продукції тваринництва і, насамперед, необхідно підвищити рівень рентабельності. А для того, щоб цього необхідно досягти безперебійного забезпечення тваринництва різноманітними, повноцінними і дешевими кормами. Тому господарству потрібно забезпечувати тварин кормами, якій позитивно впливали на продуктивність тварин, забезпечували їх білками і необхідними для нормальної життєдіяльності вітамінами. Необхідно вдосконалювати техніку і технологію. У тваринництві потрібно поліпшити природний стан і племінні якості тварин, поглибити спеціалізацію, досягти оптимальної концентрації поголів'я, освоїти інтенсивні технології їх утримання. Впровадити нові форми господарювання і організації виробництва. Забезпечувати екологічну чистоту навколишнього середовища. Що ж стосується виробництва продукції рослинництва то ця галузь також потребує докорінного оновлення. По – перше продукція яку виготовляє більшість господарств в тому числі і наше підприємство низькоякісна, і це не просто відмовки європейських країн для того щоб захистити своїх виробників, а насправді зробити з муки, виготовленої з вітчизняної пшениці, хлібо-пекарські вироби до яких звикли європейські споживачі просто неможливо. І це не лише залежить від якості виготовленого зерна а й технології його переробки, транспортування і інші процеси переробки. Підприємство не зможе конкурувати з іноземним ринком хоча б тому що сьогодні в Україні більшість підприємств вирощують сорти пшениці виведені ще за часів Радянського Союзу тоді як Європі вирощують пшеницю заввишки 30 см. З яких 25см. Займає колос рослини.
Після аналізу структури виробництва продукції, витрат на її виробництво та собівартості і динаміки всіх цих показників ми можемо зробити висновки що досліджуване нами господарство працює на межі збитковості. Продукція даного господарства може бути реалізована лише на теренах нашої держави або країн з низькими вимогами до ввізної продукції. Але якщо не буде вжито заходів до зміни структури виробництва, то в найближчі 5 – 10р. підприємство не зможе покрити не лише постійні а й змінні витрати. При чому шляхи зниження собівартості підприємство має визначити самостійно і самостійно впроваджувати їх в життя. Хоча це здається неможливим оскільки державна влада не лише не дотує підприємства сільського господарства а й створює умови для їх краху, прикладом стають платежі за електроенергію, або майбутній податковий кодекс.
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО РІВНЯ ВИТРАТ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ
3.1 Інтенсифікація виробництва