У працях Й. Шумпетера тісно поєднуються дослідження внутрішньої динаміки економічної системи (економічних систем) з глобальними світовими економічними і соціальними процесами. У відомих працях "Соціологія імперіалізму", "Капіталізм, соціалізм і демократія" та ін. розкривається складний процес руху цивілізації від феодалізму до капіталізму, хоча Шумпетер не вважав, що це був болючий розлом, і акцентував увагу на розвитку демократії, раціоналізації та підвищенні ролі індивідууму. Капіталістична цивілізація не тільки народжує нові економічні цінності, а й глибоко змінює поведінку індивідуума, що зумовлює усунення мілітаристських тенденцій, які, на його думку, успадковані від феодалізму. Він переконаний, що розвиток капіталізму неминуче породжує пацифізм і веде до поступового зникнення ворожих атавістичних проявів.
Й. Шумпетер приділяв значну увагу соціалізму, написав працю "Рух до соціалізму". Він не бачив "нічого поганого у чистій логіці соціалізму", тому що "фундаментальна логіка економічної поведінки - одна й та сама і в комерційному, і в соціалістичному суспільстві". Модель соціальної еволюції Шумпетера односпрямована: конкурентний капіталізм - трестівський капіталізм - соціалізм; вона побудована з урахуванням як дискретності, так і необоротності змін. Разом з тим Шумпетер бачив, що "сучасна демократія є продуктом капіталістичного процесу", проте, як це не дивно, недооцінював прагнення людей брати активну участь у політичному житті і при капіталізмі, і при соціалізмі, що суперечило його ж теорії еволюційного розвитку. Очевидно, що замість класового підходу, досить поширеного у його час, замість протиборства, ідеологічного протистояння, які визначили суспільне життя, стан і розвиток економічної науки, Шумпетер знаходить з позиції еволюційного підходу спільне в логіці економічної поведінки людей за різних систем, що, безперечно, є визначальним у їхньому розвитку. І знову треба віддати належне глибині мислення Шумпетера, який в умовах першої половини XXст., сповненої двома страшними світовими війнами і безліччю інших, був упевнений в усуненні мілітаризму, воєн, у посиленні пацифізму, тобто миру і мирного розвитку.
Аналіз творчого спадку Й. Шумпетера яскраво свідчить, що, всупереч ортодоксії та її догмам, він здійснив науковий подвиг, заклавши основи еволюційної економічної теорії, яка має універсальний характер і може "застосовуватися не лише для аналізу проблем довгострокового розвитку, але й для розв'язання завдань короткострокового типу як на мікро-, так і на макрорівні" 19. Разом з тим становлення еволюційної парадигми економічної теорії ставить перед усіма школами і напрямами сучасної економічної теорії завдання - спираючись на теоретико-методологічні засади, розроблені та обґрунтовані Шумпетером, наповнити її глибоким змістом шляхом широкого міжнародного співробітництва.
інноваційна еволюційна економічна шумпетер
Література
1. Шумпетер Й. Теория экономического развития. М., "Прогресс", 1982.
2. Винарчик П. Спасение идей: Й. Шумпетер и ключевые проблемы противоборствующих экономических теорий. "Вопросы экономики" №11, 2003.
3. Маевский В. О взаимоотношении экономической теории и ортодоксии. "Вопросы экономики" №11, 2003.
4. Сухарев О. Эволюционная макроэкономика в шумпетеровском измерении. "Вопросы экономики" № 11, 2003.