Продуктивність праці та шляхи її підвищення у мартенівському цеху комбінату "Запоріжсталь" (стр. 1 из 6)
Курсова робота: 41 сторінка, 4 таблиці, 2 малюнки, 34 джерела літератури, 2 додатки
Об'єкт дослідження: продуктивність праці та шляхи її підвищення.
Методи дослідження: аналітичний, дослідницький, порівняльний, описовий.
Короткий зміст: Сутність продуктивності праці, методи її виміру, фактори, що впливають на зміну продуктивності праці, математичне вираження впливу кожного фактора на економію (перевитрата) за собівартістю, аналіз впливу продуктивності праці на обсяг виробництва, а також на рівень витрат і прибутковість підприємства.
Результати: проведений аналіз значення продуктивності праці як основного показника діяльності підприємства, визначений вплив окремих факторів на продуктивність праці й рівень витрат, а, отже й прибутковості господарської діяльності підприємства економічного росту в сфері макроекономічного розвитку, визначена динаміка зміни прибутковості підприємства у випадку зміни обсягів виробництва за рахунок зміни продуктивності праці. Проведено аналіз зміни продуктивності праці в цеху гарячої прокатки тонкого листа й у мартенівському цеху комбінату “Запоріжсталь”.
Ключові слова: ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ, ТРУДОМІСТКІСТЬ, КРАПКА БЕЗЗБИТКОВОСТІ, МІНІМАЛЬНА РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ВИВІЛЬНЕННЯ РЕСУРСІВ, ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ Й ВИРОБНИЦТВА
Зміст
Вступ
1. Продуктивність праці, її сутність і значення на підприємстві
1.1 Поняття продуктивності праці, її фактори
1.2 Методи виміру продуктивності праці
2. Теоретичні основи економічного аналізу показників продуктивності праці
2.1 Факторний аналіз
2.2 Вплив продуктивності праці на собівартість продукції
2.3 Зростання прибутку за рахунок зміни фізичного обсягу виробництва
3. Продуктивність праці й шляхи її підвищення на прикладі комбінату «Запоріжсталь»
3.1 Коротка характеристика комбінату «Запоріжсталь»
3.2 Оцінка стану продуктивності праці на підприємстві
3.2.1 Продуктивність праці в цеху гарячої прокатки тонкого листа комбінату «Запоріжсталь»
3.2.2 Продуктивність праці в мартенівському цеху комбінату «Запоріжсталь»
3.3 Заходи щодо підвищення рівня продуктивності праці й удосконалюванню організації виробництва на комбінаті «Запоріжсталь» в 2009 році
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Керування продуктивністю є складовою частиною промислового виробництва. На наукову основу воно було вперше поставлене Ф.У. Тейлором, що "завзято наполягав на необхідності й можливості точнішого визначення тієї межі швидкості, при якому робота може в нормальних умовах не сповільнюватися цілими днями протягом всього життя й при цьому не заподіювати робітникові ніякої шкоди, залишаючись, однак, ощадливої в змісті часу".
Найпоширеніші дванадцять принципів продуктивності:
1. Точно поставлені цілі.
2. Здоровий глузд.
3. Компетентна консультація.
4. Дисципліна.
5. Справедливе відношення до персоналу.
6. Швидкий, надійний , повний, точний і постійний облік.
7. Диспетчерська організація.
8. Норми й розклади.
9. Нормалізація умов.
10. Нормування операцій.
11. Стандартні інструкції.
12. Винагорода за продуктивність.
Продуктивність праці безпосередньо впливає на фінансові результати підприємства (обсяг виробництва, виторг, прибуток). Цим пояснюється актуальність даної теми й завдань курсової роботи:
- Визначити поняття продуктивності праці;
- Розглянути основні методи її виміру;
- Розглянути продуктивність праці в цехах гарячої прокатки тонкого листа (ЦГПТЛ), і мартенівському цеху ВАТ «Запоріжсталь»
- Розглянути основні фактори й способи підвищення продуктивності праці.
продуктивність праця собівартість прибуток
1. Продуктивність праці, її сутність і значення на підприємстві
1.1 Поняття продуктивності праці, її фактори
Провідним показником аналізу використання ресурсів підприємства є продуктивність праці. Вона виміряється кількістю продукції, зробленої працівником в одиницю часу (годину, зміну, місяць, рік), або кількістю часу, витраченим на виробництво одиниці продукції.
Показник вироблення продукції на одного працюючого в натуральному вираженні широко застосовується в галузях, що роблять більш-менш однорідну продукцію (вугільна, лісова, нафтовидобувна й ін.). На підприємствах машинобудування й інших галузей промисловості із широкою номенклатурою продукції, завдання по підвищенню продуктивності праці встановлюються, як правило, по валової (товарної) продукції в незмінних цінах; на підприємствах швейного, взуттєвого, консервної й ряду інших галузей промисловості - по нормативній вартості обробки.
Разом з тим наскрізним показником підвищення продуктивності праці для підприємств всіх галузей народного господарства є вироблення валової (або товарної) продукції в оптових цінах на одного середньосписочного працівника промислово-виробничого персоналу.
На ріст продуктивності праці впливають різноманітні техніко-економічні фактори, які прийнятий зводити в наступні чотири групи:
- підвищення технічного рівня виробництва
- удосконалювання керування, організації виробництва й праці
- зміна обсягу й структури виробництва
- галузеві фактори
Розглянемо кожний з них:
- Підвищення технічного рівня виробництва: впровадження нової техніки, технології, механізації й автоматизації виробничих процесів, поліпшення використання сировини, матеріалів, палива, енергії, підвищення якості продукції.
- Удосконалювання керування, організації виробництва й праці: підвищення норм виробітку й норм обслуговування, скороченню втрат робочого часу, впровадження заходів щодо охорони праці.
- Зміна обсягу, структури виробництва: визначення відносної зміни чисельності трудящих у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, частки окремих видів продукції або виробництв, частки покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок.
- Галузеві фактори включають зміна гірничо-геологічних умов і способів видобутку корисних копалин; зміна фізико-хімічних властивостей сировини, що переробляє; зміна робочого періоду в сезонних галузях. Число факторів усередині груп і їхній зміст можуть змінюватися залежно від того або іншого фактора для конкретного виду виробництва.
1.2 Методи виміру продуктивності праці
Застосовують різні методи виміру продуктивності праці - натуральний, облікових одиниць, нормативів робочого часу й вартісної. Розмаїтість способів виміру продуктивності праці визначається застосовуваними способами виміру обсягу виробництва.
Для методу натурального обліку продуктивності праці характерні облік і планування обсягу виробництва в натуральних одиницях (тоннах, метрах, штуках). Застосування цього методу виправдано лише при масовому виробництві продукції однакової трудомісткості. Такі умови в металургійних цехах зустрічаються рідко.
Значно частіше прибігають до методу облікових одиниць, при якому різнорідну продукцію приводять до одного основного виду. Для цього користуються перекладними коефіцієнтами, установлюваними по співвідношенню продуктивності основних агрегатів при випуску різнорідної продукції.
Хоча перекладні коефіцієнти й не відбивають повну трудомісткість виробництва різної продукції, вони допомагають, точніше, ураховувати й планувати продуктивність праці.
Метод нормативного робочого часу передбачає визначення для кожного виду продукції нормативу трудомісткості, що включають витрати праці на всіх ділянках виробництва. Розподілом величини трудомісткості продукції (у нормо-годинниках) на середньосписочне число працівників визначають показник продуктивності праці - вироблення продукції в нормованому часі на одного працівника в одиницю часу. Зіставлення цього показника за планом і звітом або за суміжні періоди (місяці, квартали, роки) дозволяє виявити зміну продуктивності праці.
Цей метод має безсумнівні достоїнства, але його застосування обмежується рамками заводу або окремого цеху через труднощі розробки нормативів для всіх підприємств певної галузі.
З метою визначення продуктивності праці по всьому підприємству й у промисловості в цілому використається вартісної метод.
Основний плановий і звітний вартісної показник продуктивності праці - обсяг чистої продукції розраховуючи на одного середньосписочного працівника промислово-виробничого персоналу в плановому році у відсотках до базисного року.
Для більшості підприємств фактори росту продуктивності праці виражаються через зміну наступних показників: використання встаткування за часом і потужністю, кількість і якість вихідної сировини, ступінь і повнота використання корисних компонентів у сировину, якість одержуваної продукції, чисельність трудящих і ступінь використання фонду робочого часу.
2. Теоретичні основи економічного аналізу показників продуктивності праці
2.1 Факторний аналіз
Таким чином, для розрахунку підвищення продуктивності праці по факторах доцільно розподіляти їх по наступних факторах:
1. Підвищення технічного рівня виробництва:
- зміна конструкції виробу;
- застосування нових видів матеріалів і палива;
- впровадження прогресивної технології;
- механізація й автоматизація виробництва;
- модернізація діючого встаткування;
- механізація облікових і обчислювальних робіт.
2. Підвищення рівня організації керування, виробництва й праці:
- удосконалення керування виробництвом, поліпшення структури керування;
- збільшення норм і зон обслуговування;
- скорочення втрат робочого часу;
- зменшення невиходів на роботу у зв'язку зі скороченням захворюваності, відпусток з дозволу адміністрації, ліквідацією прогулів;