Підприємництво (entrepreneurship) – устояне поняття підприємництва одержало останнім часом право на нове життя. В Оксфордському енциклопедичному англійському словнику підприємець (entrepreneur) визначається як “особа, яка очолює підприємство або бізнес з можливістю одержання прибутку або збитку”. Заповзятливий означає винахідливий, такий, що має творчу уяву, енергійний. Інакше кажучи, підприємець – це той, хто відкриває свою справу або керує власним підприємством. Це не відноситься до менеджерів, які не є власниками підприємств [3]. Підприємництво – це здатність створити і побудувати видимість з нічого практично: фундаментально це людський, творчий акт. Це, скоріше, застосування енергії ініціативності і створення підприємства або організації, чим тільки спостереження або аналіз. Це бачення вимагає бажання приймати підраховувані ризики – як фізичні, так і фінансові – і потім робити все можливе, щоб зменшити шанси невдачі. Підприємництво також включає здатність побудувати підприємницьку або ризикову команду для завершення своїх власних умінь і талантів [4, с.5-6].
Зараз у світі не існує загальноприйнятого визначення підприємництва. Американський вчений, професор Роберт Хизрич визначає «підприємництво як процес створення чогось нового, що має вартість, а підприємця – як людину, яка витрачає на це весь необхідний час і сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний і соціальний ризик, одержуючи в нагороду гроші і задоволення досягнутим» [2, с.20]. В американській навчальній і науковій літературі надається безліч інших визначень, що характеризують підприємництво і підприємця з економічної, політекономічної, психологічної, управлінської та інших точок зору [6, с.12].
Англійський професор Алан Хоскинг затверджує: «Індивідуальним підприємцем є особа, яка веде справу за свій рахунок, особисто займається управлінням бізнесом і несе особисту відповідальність за забезпечення необхідними коштами, самостійно приймає рішення. Його винагородою є отриманий в результаті підприємницької діяльності прибуток і почуття задоволення, що він отримує від заняття вільним підприємництвом. Але поряд з цим він повинен прийняти на себе весь ризик втрат у разі банкрутства його підприємства» [2, с.28].
Ю.В.Тихонравов здійснив спробу філософсько-правового осмислення явища підприємництва як різновиду економічної активності, «приваблюючої людину форми розтрати життєвої енергії», що виявляється в особливого типу співтовариствах і в особливого типу людей [8, с.28-29].
Під час аналізу проблеми підприємництва з точки зору політекономічної теорії, звертається увага на те, що цей соціально-історичний феномен — не абстрактне поняття. Воно завжди розвивається в певному історичному та соціальному середовищі. Однак обов’язковою умовою і ознакою підприємницької діяльності є свобода економічної самодіяльності людини, її самостійність у виборі варіантів рішень, за якими стоять комерційний успіх, прибуток або ж банкрутство зі всіма його наслідками. Сутністю підприємництва є самостійне, ініціативне господарювання, а його метою — діловий успіх у вигляді прибутку, особистий доход. Основними його рисами є постійний ризик, матеріальна відповідальність, організаційно-господарське новаторство, раціоналізм, ефективне використання ресурсів [8, с.164].
У навчальній літературі підприємництво позначається як господарська діяльність з використанням новизни, ризику, винахідництва з метою одержання доходів. У широкому змісті під підприємництвом розуміють заповзятливість, ініціативність, активність у сфері економіки. У вузькому змісті – це економічна діяльність власника або господарюючого суб'єкта, що поєднана з ризиком, відповідальністю, новаторством. Не пов'язана з відповідальністю господарська діяльність характеризує не підприємництво, а просте розпорядництво за дорученням [9, с.126]. Підприємницькою вважається будь-яка діяльність, що переслідує мету одержання доходу за рахунок залучення власних коштів, або опосередкована участь у такій діяльності шляхом вкладення в справу власного капіталу [9, с.6].
Підприємництво (підприємницька діяльність) визначається як основний вид самостійної господарської діяльності, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, яких називають підприємцями, від свого імені і на свій ризик на постійній основі. Основними складовими цього поняття є:
1.Підприємництво як особливий вид діяльності вимагає від суб'єктів цієї діяльності певного способу мислення, особливого стилю і типу господарської поведінки.
2.Підприємництво як самостійна діяльність передбачає свободу і самостійність суб'єктів цієї діяльності в різних напрямках.
3.Підприємництво як господарська діяльність передбачає організацію та управління господарським процесом незалежно від виду і сфери діяльності фірми або індивідуального підприємництва.
4. Підприємницька діяльність здійснюється фізичними та юридичними особами.
Підприємницька діяльність здійснюється на постійній основі, а не на основі одноразових угод.
Підприємницька діяльність спрямована на:
— досягнення комерційного успіху, одержання прибутку, або підприємницького доходу;
— найкраще використання капіталу: власності, іншого майна, фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів [2, с.52-53].
Розвиток підприємництва тісно пов'язаний із середовищем, що припускає певну економічну, соціально-культурну, технологічну, організаційно-технічну і фізичну або географічну обстановку [3, с.11].
На думку А.В.Бусигіна, формування підприємницького простору здійснюється шляхом введення обмежувального (або навіть заборонного) національного законодавства на елементи підприємницької діяльності, але - що дуже важливо - вихідним моментом подібного роду законотворчої діяльності виступає абсолютна, нічим не обмежена свобода підприємницького корпуса. Підприємницький простір являє собою територіальну цілісність, у рамках якої певні фактори впливають на професійну діяльність підприємця або підприємець змушений враховувати ці фактори і підбудовувати під них свою професійну діяльність. Підприємницький простір можна охарактеризувати як суму трьох сфер, аналіз кожної з яких дає підприємцеві можливість побудови своєї тактики і стратегії організації професійної діяльності. Це правова, соціальна й економічна сфери [6, с.4].
Важливим й актуальним у даний час у зв'язку з процесами глобалізації представляється аналіз підприємництва як глобального феномена.
Один з видатних дослідників феномена підприємництва П. Друкер, характеризуючи його глобальний характер, аналізує зміни в економіці США, що ведуть до формування "підприємницької економіки" у другій половині XX ст., та звертає увагу на зрушення в технологіях менеджменту і показує, що менеджмент прикладається і до тих галузей і типів підприємств, з якими раніше дана категорія не асоціювалася, а саме до нових і малих підприємств, некомерційних організацій, до організацій сфери послуг, що раніше взагалі не розглядалися у якості "підприємств". На його думку, в економіці спостерігається принципово нове явище – систематичний інноваційний процес, у рамках якого здійснюються пошук і вивчення нових можливостей задоволення людських бажань і потреб [1, с.34].
Р.Ронштадт виділяє найважливіші процеси, що наростають у підприємницькому суспільстві. З'являються нові можливості для створення підприємств, знижуються витрати входження на ринки в багатьох галузях, що пов'язано з революцією в галузі інформаційних технологій. Удосконалюються і розширюються програми навчання підприємництву в усьому світі, що відображає глобальний міжнародний характер феномена підприємництва. Цей феномен вимагає ретельного аналізу, причому не тільки в сугубо економічному, а й у політичному і, що особливо важливо, у соціокультурному аспекті [3, c.126].
У зарубіжній літературі підприємництво розглядається не у вузькому змісті як "діяльність, спрямована на одержання прибутку", а як процес особистісного або системного самовідновлення (personal and organizational renewal) і самоорганізації через втілення в життя ідей щодо створення нових або розвитку діючих підприємств різних сфер діяльності і форм власності. У ході цього процесу індивідууми й організації взаємодіють з мікро- і макросередовищем їхнього функціонування в рамках динамічного балансу суперечливих економічних і соціальних інтересів учасників цього процесу. Взаємодія здійснюється з метою максимізації можливостей задоволення соціально-економічних потреб організаторів підприємства. Підкреслюється відмінність поняття "динамічного балансу" від поняття "рівноваги" або тим більше "стабільної рівноваги", якому противна сама природа підприємництва [3, с.16-17].
Для розуміння ролі підприємництва в економічній системі потребує з'ясування його функції.
Деякі учені вважають, що підприємництво виконує три функції: ресурсну, організаторську і творчу:
1) ресурсна функція реалізується в мобілізації капіталу, трудових, матеріальних, інформаційних та інших ресурсів для їхнього продуктивного використання; спрямованість підприємця на динамічну ефективність змушує його до постійного пошуку додаткових ресурсів;
2) організаторська функція: підприємець бере на себе функцію організації виробництва, збуту, дослідження ринку, наукових розробок тощо;
3) творча функція - підприємець постійно спрямований на пошук нових рішень. Прагнення максимізувати прибуток або інший результат, визнаний підприємцем в якості мети своєї діяльності, не дає йому задовольнятися сформованим становищем [5, с.133].
Аналізуючи ресурсну функцію, С.Е.Жилинський відзначає, що останнім часом у теорії і на практиці все частіше акцент робиться на значимості ще одного ресурсу – підприємницької здатності. Підприємець, який бере на себе ініціативу новаторського, нетрадиційного поєднання факторів виробництва – землі, капіталу, праці, - сприяє зростанню виробництва товарів і послуг, підвищенню ефективності економіки. Здійснює він це через другу функцію підприємництва – організаторську. Підприємець використовує свої здібності, щоб забезпечити таке поєднання і комбінування факторів виробництва, що щонайкраще призведе до досягнення мети, одержання високого доходу. Третя функція підприємництва – творча, пов'язана з новаторством. Її значення особливо зростає в умовах сучасного науково-технічного прогресу. У зв'язку з посиленням функції, пов'язаної з інноваціями, створюється новий економічний клімат для підприємництва [3, с.39].