Автори підручника «Основи економічної теорії», виділяють, крім ресурсної й організаторської функцій, також інноваційну та мотиваційну функції. Інноваційнафункція підприємництва полягає в сприянні генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком. Мотиваційна функція підприємництва зводиться до формування мотиваційного механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача [5, с.238].
Представляється, що функції підприємництва слід аналізувати в контексті здійснення підприємництва на ринку. У цьому плані найважливішими функціями підприємництва на ринку, у яких відображається його призначення і сутність, є:
функція саморегулювання підприємництва, що припускає узгодження виробництва і споживання в асортиментній структурі, а також підтримка збалансованості попиту та пропозиції за обсягом та ціною;
стимулююча функція, що полягає в спонуканні підприємців до створення нової продукції з найменшими витратами та максимумом прибутку.
Дискусійним у літературі є питання щодо родової належності підприємництва.
Однією з розповсюджених точок зору на підприємництво є його розуміння як виду господарської діяльності.
Так, В.К.Мамутов вважає, що підприємництво – це один з видів господарювання. Разом з тим, відзначається, що господарювання, господарська діяльність не зводяться до підприємництва, комерції. Підприємництво – це особливий режим господарювання, для якого характерна спрямованість на одержання прибутку [3, с.82, 83]. Р.І.Кузьмін і Р.Р.Кузьмін зазначають, що господарська діяльність як категорія більш об’ємна, вміщує багато форм діяльності, спрямованої на здобуття економічно значимого результату (господарської вигоди), в тому числі і підприємництво. При цьому господарська діяльність – це діяльність, яка завжди пов’язана з виготовленням і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг і забезпеченням їх виробників необхідними ресурсами, що передбачає специфічну організацію управління майном або справою та участь суб’єктів такої діяльності в господарських відносинах як носіїв певних властивостей [7, с.92].
Економічна діяльність – одне з ключових, базисних понять, тісно пов'язаних з ринком, товарно-грошовими відносинами. Економічна діяльність – процес відтворення, створення і розподілу матеріальних і духовних багатств. Для економічної діяльності характерно те, що вона: випливає з існування товарного виробництва; ринкової організації економіки; пов'язана виключно з процесом відтворення матеріальних благ, тобто носить товарний характер; втілюється в створенні (виробництві) продукції (товару), у виконанні робіт, наданні послуг матеріального характеру та (або) їхньому розподілі, та (або) їхньому використанні (розподілі, обміні, споживанні).
Зміст економічної діяльності визначає зміст і призначення інших видів діяльності, що входять до неї. Мова йде про господарську, підприємницьку і комерційну діяльність. Господарська діяльність – один з видів економічної діяльності. Підприємницька діяльність – вид економічної, господарської діяльності. Вона пов'язана з підприємницьким ризиком, новими підходами до управління, новаторством, використанням наукових досягнень, динамічною невизначеністю і завжди спрямована на систематичне одержання прибутку [2, с.12-13].
А.Я.Курбатов вважає, що змістовний аналіз поняття «підприємницька діяльність» припускає визначення його місця серед інших близьких понять, таких як «економічна діяльність», «господарська діяльність», «комерційна діяльність», «торговельна діяльність» [4, с.95]. Поняття «господарська діяльність» по суті є тотожним поняттю «активна економічна діяльність», тобто це професійна, самостійна, здійснювана на свій ризик діяльність, пов'язана з користуванням майном, продажем товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Причому як спрямована на систематичне одержання прибутку, так і така, що не має такої мети. У даний час саме господарську, а не підприємницьку діяльність здійснюють, наприклад, біржі. За змістом ця діяльність може бути охарактеризована як така, що сприяє здійсненню підприємницької діяльності [3, с.96].
На думку К.К.Лебедєва, економічна діяльність – поняття більш широке за обсягом. Підприємницька діяльність – різновид економічної. Поряд з підприємницькою, існують інші види (різновиди) економічної діяльності. Від інших видів економічної діяльності підприємницька діяльність відрізняється за своєю сутністю, а саме – спрямованістю на систематичне одержання прибутку (доходу) шляхом реалізації результатів діяльності як товару, що має споживчу та мінову вартість. Та ж економічна діяльність, що не має названих сутнісних ознак, не є підприємницькою діяльністю. Іншими видами економічної діяльності, поряд з підприємницькою, є, зокрема, наймана трудова діяльність, творча діяльність, що втілюється в реалізації творчих результатів за винагороду, бюджетна діяльність держави і муніципальних утворень, діяльність, спрямована на задоволення різного роду власних господарських потреб: експлуатація і ремонт належного організаціям і громадянам об'єктів, матеріально-технічне забезпечення. Останній різновид економічної діяльності можна було б називати експлуатаційною або господарською діяльністю [4, с.98].
У чинному законодавстві та юридичній науковій літературі розмежування понять підприємницької, економічної і господарської діяльності не одержало належного відображення, що цілком обґрунтовано відзначали деякі автори. На практиці це тягне за собою безліч складностей, пов'язаних з віднесенням тих або інших видів економічної активності людини до підприємництва [1, с.15].
На нашу думку, детальний аналіз поняття підприємницької діяльності припускає визначення його місця серед таких понять як економічна, господарська, комерційна і торговельна діяльність.
У той же час, залишається не розкритим зміст названих понять, а чинне законодавство і наукові дослідження не приділяють цьому належної уваги. Це, у свою чергу, негативно відображається на застосуванні правових норм, що містять зазначені поняття.
Без сумніву, економічна діяльність – найбільш широке поняття з усіх перерахованих вище, що охоплює всі стадії відтворення: виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів (робіт, послуг) незалежно від мети здійснення (спрямованість на одержання прибутку або на задоволення особистих потреб) [5, с.14].
Як відзначають деякі автори, економічна діяльність – один з видів економічної активності людини, форма участі індивіда в суспільному виробництві і спосіб одержання фінансових коштів для забезпечення життєдіяльності її самої та членів її родини [4, с.16].
За наявністю ознаки професійності економічна діяльність поділяється на активну (з виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг) і пасивну (розміщення коштів у кредитні організації, передача майна в оренду, у довірче управління, розпорядження власним майном, у тому числі шляхом внесення до статутних капіталів організацій тощо) [6, с.121].
Слід зазначити, що в юридичній науці склалася думка, що залежно від мети можна провести різницю між підприємницькою та іншою економічною діяльністю [4, с.12].
На нашу думку, з економічною діяльністю тісно пов'язана діяльність господарська, хоча в найбільш розповсюдженому розумінні вона прирівнюється до економічної діяльності.
У чинному законодавстві поняття «господарська діяльність» одержало законодавче закріплення. Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю в цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання в сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
підприємництво бізнес прибуток майнова
ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №18-22. – Ст. 144.
3. Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва: Указ Президента України від 12 травня 2005 р. № 779/2005 // Урядовий кур’єр. –2005. – 20 трав. (№ 92).
4. Бабосов Е. Дифференциация и консолидация в процессе становления предпринимательства в переходном обществе // Общество и экономика. – 2002. – № 12. – С. 103-112.
5. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории: Учеб. пособие. – М.: Рыбари, 2000. – 479 с.
6. Экономика: Учебник для юристов /Под ред. проф. Д.В.Валового. – М.: Изд-во «Щит-М», 1999. – 360 с.
7. Основи економічної теорії /За ред. В.А. Предборського. – К.: Кондор, 2002. – 621 с.
8. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник /За ред. Г.М.Климка, В.П.Нестеренка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Вища школа. – Знання, 1997. – 743 с.
9. Блэк Дж. Экономика: Толковый словарь: Англо-русский. – М.:ИНФРА-М, Изд-во «Весь Мир», 2000. – 840 с.
10. Розенблатт С., Боннингтон Р., Нидлс Б. Концепция бизнеса // Рыночная экономика. – М.: Соминтек, 1992. – Т.2. – С. 5-84.
11. Баликов В.З. Общая экономическая теорія: Учеб. пособие. – Новосибирск: ТОО «ЮК ЭА», НПК «Модус», 1996. – 416 с.
12. Львов Ю.А. Основы экономики и организации бизнеса. – СПб: ГМП «Формика», 1992. – 383 с.
13. Лозовский Л.Ш., Райзберг Б.А., Ратковский А.А. Универсальный бизнес-словарь. – М.: Инфра-М, 1997. – 640 с.
14. Уткин Э.А. Этика бизнеса:: Учебник для вузов. – М.: Зерцало, 1998. – 256 с.
15. Райзберг Б.А. Основы бизнеса: Учеб. пособие. – М.: «Ось-89», 1996. – 192 с.