Аналіз виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Кегичівського району (стр. 5 из 8)

Роки	Фактична урожайність,ц/га	Порядковий номер року	Вирівняна урожайність ц/га
2000	21,7	1	25,49911
2001	35,5	2	27,8392
2002	34,9	3	29,8953
2003	17,6	4	31,6644
2004	33,1	5	33,1555
2005	41,5	6	34,3566
2006	30,8	7	35,3797
2007	35,2	8	35,9158
2008	45,1	9	36,2679
2009	30,8	10	36,336
Сума	326,2	326,2095

Рівняння параболи другого порядку, яке характеризує динаміку урожайності зернових культур, має такий вигляд:

З цих обчислень можна зробити висновок, що у 1999р., тобто році, який передує досліджуваному періоду, вирівняна урожайність зернових культур становить 22,875 ц/га, початкова швидкість зростання урожайності на 2,7661ц., а середня зміна щорічних рівнів урожайності становить -0,142 ц.

3. Показники варіації урожайності зернових культур

Варіація, тобто коливання, мінливість значень будь-якої ознаки є властивістю статистичної сукупності. Вона зумовлена дією безлічі взаємопов'язаних причин, серед яких є основні і другорядні. Основні причини формують центр розподілу, другорядні — варіацію ознак, сукупна їх дія — форму розподілу. Наприклад, урожайність сільськогосподарської культури залежить від якості ґрунту та способів його обробки, якості насіння і кількості внесених добрив, метеорологічних умов і інших об'єктивних та суб'єктивних факторів. Сумісна дія їх і різне поєднання зумовлюють той чи інший рівень урожайності в окремих господарствах, а також закономірність розподілу господарств за цією ознакою.

Статистичні характеристики центру розподілу (середня, мода, медіана) відіграють важливу роль у вивченні статистичних сукупностей. В одних сукупностях індивідуальні значення ознаки значно відхиляються від центру розподілу, в інших — тісно групуються навколо нього, а відтак виникає потреба оцінити поряд з характеристиками центру розподілу міру і ступінь варіації. Чим менша варіація, тим однорідніша сукупність, отже, тим більш надійні і типові характеристики центру розподілу, насамперед середні величини.

Вивчення варіації має велике значення для оцінки сталості та диференціації соціально-економічних явищ, при використанні вибіркового та інших статистичних методів. Для виміру і оцінки варіації використовують систему абсолютних і відносних характеристик, а саме: розмах варіації, середнє лінійне і середнє квадратичне відхилення, коефіцієнти варіації, дисперсію. Кожна з названих характеристик має певні аналітичні переваги при вирішенні тих чи інших завдань статистичного аналізу.

Методика обчислення характеристик варіації залежить від виду ознаки х і наявних даних (незгруповані чи згруповані).

Розмах варіації — це різниця між найбільшим і найменшим значеннями ознаки R= xmax — хmіn. Показник характеризує межі, в яких змінюється значення ознаки.

В інтервальному ряді розподілу розмах варіації визначають як різницю між верхньою межею останнього Інтервалу і нижньою межею першого або як різницю між середніми значеннями цих інтервалів.

Безумовною перевагою розмаху варіації як міри коливання ознаки є його обчислення і тлумачення. Але надійність такої простої характеристики невисока, оскільки вона базується на двох крайніх значеннях ознаки, які часто не є типовими для сукупності, або мають випадковий характер. Тому розмах варіації використовують для попередньої оцінки варіації.

Вплив випадкових причин зменшує так званий квартальний розмах. При його обчисленні використовують перший Q1 і третій Q3 квартилі.

Групування – це розподіл одиниць досліджуваної сукупності на окремі групи за певною ознакою.

Групувальною називається ознака, за якою проводиться групування. Розрізняють: просте та комбінаційне групування. Якщо групування проводиться тільки за однією ознакою воно є простим, а якщо групування проводиться за двома і більше ознаками, воно є комбінаційним (або складним).

При розрахунку відносних величин порівняння, порівнюються величини, які належать одному часовому проміжку, але відносяться до різних об’єктів.

Групуючи райони Харківської області, за їх урожайністю, ми визначили оцінку досягнутого рівня урожайності зернових культур, у 2009р.. Отже, розглянемо це групування в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Оцінка досягнутого рівня урожайності зернових культур Кегичівського району Харківської області у 2009 р.

Групи	Райони	Урожайність ц/га	У % до середнього рівня по Харківській області
Лідери	1.Красноградський2.Золочівський3.Чугуївський4.Барвінківський5.Кегичівський	38.4 34.6 33.9 33.7 30.8	131.5 118.5 116.1 115.4 105.5
Аутсайдери	1.Шевченківський2 Первомайський3.Ізюмський4.Близнюківський5. Зміївський6.Печенізький	25.1 22.2 22.5 21.8 21.7 19.5	86.0 76.0 77.1 74.7 74.3 66.8
В середньому по Харківській області	29.2	100.0

11 районів ми розділили на дві групи: лідери та аутсайдери. Дослідивши ці райони можна сказати, що їх урожайність по відношенню до середнього рівня по Харківській області (29.2 ц/га) різна. У Красноградському районі урожайність становить 28.4 ц/га, що на 31.5% більша по відношенню до середнього рівня по Харківській області, тобто на 9.2 ц/га; у Золочівському районі більша на 18.5% (або на 5.4 ц/га); у Чугуївському районі на 16.1% (або на 4.7 ц/га; у Барвінківському районі на 15.4% (або на 4.5 ц/га); у Кегичівському районі урожайність більша на 5.5% (або на 1.6 ц/га).

В районах групи аутсайдерів урожайність набагато нижча по відношенню до середнього рівня, а саме: у Шевченківському районі менша на -14.0% (або на -4.1 ц/га); у Первомайському районі на -24.0% (або на -7.0 ц/га); в Ізюмському районі на -6.7% (або на -22.9 ц/га); у Близнюківському районі на -7.4% (або на -25.3 ц/га); у Зміївському районі на -7.5% (або на -25.7 ц/га); найбільш низький показник урожайності у Печенізькому районі. У ньому урожайність по відношенню до середнього рівня по Харківської області, менша на 9.7% (майже на 10%, або на 33.2 ц/га).

Валовий збір – це загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посівів окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожай є результатом складного процесу вирощування сільськогосподарських культур, в якому переплітаються економічний, біологічний і природний процеси відтворення. Для його характеристики використовують систему показників: видовий урожай, біологічний і фактичний урожай.

У вивченні валового збору і врожайності сільськогосподарських культур важливе місце займає питання про закономірності їх зміни в часі. Пізнання цих закономірностей і причин, що їх зумовили, має велике значення для обґрунтованих вирішень різноманітних проблем, пов’язаних з виробництвом сільськогосподарських культур. Але це пізнання ускладнюється тим, що рівень валового збору і врожайності формується під впливом множини факторів, що діють з різною силою і у різних напрямах.

Розрахунки для визначення показників варіації розглянемо в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Розрахункові дані для визначення показників варіації урожайності зернових культур Кегичівського району Харківської області

Роки	Урожайність,ц/га	Розрахункові величини
2000	21,7	10,92	119,2464
2001	35,5	2,88	8,2944
2002	34,9	2,28	5,1984
2003	17,6	15,02	225,6
2004	33,1	0,48	0,2304
2005	41,5	8,88	78,9
2006	30,8	1,82	3,31
2007	35,2	2,58	6,65
2008	45,1	12,48	155,75
2009	30,8	1,82	3,31
Сума	326,2	56,88	606,45

На підставі даних таблиці 3.2. визначимо:

1. Розмах варіації:

R=Xmax – Xmin

R=

2. Середнє лінійне відхилення:

d=

d=

3. Дисперсія:

4. Середнє квадратичне відхилення:

5. Показник варіації:

V =

Ці розрахунки показують нам, що середнє лінійне відхилення становить 5,688ц/га, Середнє квадратичне відхилення 7,787ц/га, дисперсія 60,645ц/га, показник варіації 23,87ц/га.

4. Індексний аналіз валових зборів зерна та факторів які зумовлюють їх зміну за 3–5 років

Індекси використовують не лише для визначення загальної зміни складного явища в часі або в просторі, а й для виявлення впливу окремих факторів, які зумовили цю зміну.

За характером безпосереднього впливу на валовий збір усі фактори можуть бути поділені на дві великі групи, хоча всі вони діють одночасно і у взаємозв’язку. До першої групи належать виробничо-економічні фактори, пов’язані із застосуванням добрив, селекцією і насінництвом, рівнем агротехніки, матеріальною зацікавленістю працівників сільськогосподарського виробництва і т. д. Усі вони цілком залежать від діяльності людини і діють у напрямі підвищення рівня врожайності і збільшення розмірів валового збору. До другої групи належать метереологічні фактори: опади, температура повітря, вологість ґрунту і т. д. Ці фактори не залежать від людини і діють на валовий збір окремих років хаотично, то підвищуючи, то знижуючи їх рівень, при цьому часто дуже значно. Як свідчить практика, в тому числі й розвинутих країн, зменшення врожайності сільгоспкультур від несприятливих погодних умов може сягати 40%. Тому зіставлення валового збору і врожайності за окремі роки може дати невірне уявлення про загальну тенденцію їх зміни. Однак із цього не випливає, що взагалі позбавлено економічного і практичного значення зіставлення валового збору і врожайності за два окремі роки.