в) структури посівних площ:
= - * =665972,9–35,12*19558=665972,9 –686876,96=-20904,06 га
Аналіз проведених розрахунків свідчить, що валовий збір зернових культур у 2009 р. , порівняно з 2007 р. зменшився на 179346,22 ц, у тому числі внаслідок зменшення посівних площ на 93875,76 га, та з урахуванням структури посіву площ, що також зменшилась на 20904,06 га.
Узагальнимо отримані розрахунки в таблиці 4.2.
Таблиця 4.2
Результати факторного аналізу валового збору по групі зернових культур в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2007-2009 рр.
Показники | Загальні індекси, % | Абсолютні відхилення,(+,-)/ц. |
В цілому по групі зернових культур в тому числі за рахунок зміни: | 77,04 | -179346,22 |
1.Урожайності | 0,90304 | -64566,4 |
2.Розміру посівних площ | 0,87976 | -93875,76 |
3.Структури посівних площ | 0,96957 | -20904,06 |
У результаті проведеного індексного аналізу урожаю і урожайності можна зробити такі висновки: валовий збір зерна у 2009 р. становив 601406,5 ц, що на 22,97% або 179346,22 ц менше урожаю 2007 р. Під впливом зміни урожайності окремих культур, валовий збір зменшився на 9,7% або на -64566,4 ц. у разі поліпшення структури посівних площ отримано приріст валового збору у розмірі -93875,76 ц або на 3,1%. За рахунок розширення посівних площ зернових культур, валовий збір зменшився на 12,03% або -20904,06 ц.
Таблиця 4.3
Розрахунок індивідуальних індексів урожаю і урожайності
Культури | Індивідуальні індекси, % | ||
Посівних площ,га П1/П0 | Урожайності,ц/га У1/У0 | Валових зборів (У1*П1)/(У0*П0) | |
Пшениця всього | 96,9 | 96,4 | 93,4 |
Озима пшениця | - | - | - |
Яра пшениця | 289,8 | 110,7 | 378,9 |
Жито | 146,6 | 125,6 | 184,1 |
Гречка | 56,9 | 78,4 | 44,6 |
Кукурудза на зерно | 97,3 | 88,3 | 85,9 |
Ячмінь | 200,4 | 137,5 | 375,5 |
Горох | 35,7 | 174,5 | 62,32 |
Овес | 225,5 | 92,2 | 208,79 |
Просо | 9,6 | 40,6 | 3,89 |
Інші зернові культури | 96,9 | 96,4 | 93,4 |
На середній розмір урожайності зернових впливають два фактори: урожайність і структура посівної площі.
При обчисленні індексів розрізняють базисний і звітний періоди. Базисним називається період, з рівнем якого проводять порівняння, а звітним – період, рівні якого порівнюються. Відповідно до цього розрізняють базисний і звітний показники. Якщо порівнюють урожайність валової продукції у 2004 р. з 2003 р., то 2003 р. є базисним періодом, а 2004 р. – звітним періодом (а не навпаки, що пояснюється необоротністю часу). При порівнянні фактичних показників за 2004 р. з плановими показниками на поточний рік базою є планове завдання. Якщо порівнюються планові показники на наступний рік з фактичними показниками за попередній рік, базою для порівняння є фактичний рівень попереднього року.
Проведемо розрахунок впливу факторів на валовий збір зерна в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2007–2009 рр. (по озимій пшениці).
Таблиця 4.4
Розрахунок впливу факторів на валовий збір озимої пшениці в господарствах Кегичівського району Харківської області за 2007-2009 рр.
Роки | Посівна площа,га | Урожайність, ц/га | Валовий збір, ц | Відхилення валового збору звітного року від базисного,(+,-) ц У1П1 - У0П0 | |||||
базисний рік П0 | звітний рік П1 | базисний рік У0 | звітний рік У1 | базисний рік У0П0 | звітний рік У1П1 | Всього У1П1 - У0П0 | у тому числі за рахунок зміни: | ||
посівні площі (П1- П0)*У0 | Урожайності (У1- У0)*П1 | ||||||||
2007 | 10297 | 9284 | 29,1 | 36,6 | 299642,7 | 339794,4 | -40151,7 | -29478,3 | 69630 |
2008 | 9284 | 12403 | 36,6 | 49,9 | 339794,4 | 619159,2 | -279364,8 | 114338,4 | 165026,4 |
2009 | 12408 | 8994 | 49,9 | 35,3 | 619159,2 | 317488,2 | 301671 | -170358,6 | -131312,4 |
На валовий збір окремої культури впливають два фактори: посівна площа і урожайність. Щоб встановити вплив посівної площі на валовий збір, різницю між посівними площами у поточному і базовому роках множать на урожайність у базовому році: (П1-П0)·У0 .
Для визначення впливу урожайності на валовий збір різницю між урожайністю у поточному та базовому роках множать на посівну площу у поточному році: (У1- У0)·П1.
посівний зерновий культура урожайність
5. Шляхи підвищення урожайності та збільшення валових зборів зернових культур
Підвищення економічної ефективності зернового виробництва передбачає збільшення виробництва і поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства і ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямом дальшого розвитку зернового господарства є інтенсифікація виробництва зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних і мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.
Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природно – економічних умовах забезпечують найбільш повне використання потенціальних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур.
Важливим фактором збільшення зерна у степових районах є зрошення земель. Слід відзначити, що в умовах зрошення одержати високі врожаї зернових культур без застосування добрив практично неможливо.
На поливних землях одержують високі і сталі врожаї всіх зернових культур, особливо кукурудзи. За багаторічними даними Інститут зрошуваного землеробства УААН, в передових господарствах південного степу вегетаційні поливи залежно від умов зволоження підвищують урожайність зерна озимої пшениці.
Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких до хвороб і придатних для вирощування на зрошувальних землях. Особливо значення у цьому зв’язку набуває поліпшення селекції і насінництва зернових культур. В економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур забезпечується використанням добрив, поліпшенням обробітку ґрунту і впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.
Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних та індустріальних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарств надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні агротехнічні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.
За даними наукових досліджень, при збиранні врожаю зернових культур на п’ятий день після повного достигання, втрати зерна не перевищують 3-4 %. На десятий день вони зростають до 17-20 %, а на п’ятнадцятий досягають вже 25%. Отже, господарства, що завершують жнива за 10 днів, одержують практично весь вирощений урожай, а подовження строків збирання зернових культур призводить до значних втрат зерна.
Комплексна механізація – основа підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці на виробництво озимої пшениці в степових районах України
На основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та ін.) формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає використання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв. Економічна ефективність інтенсивних технологій визначається порівнянням додаткових виробничих витрат і додатково одержаної продукції і характеризується зростанням окупності додаткових витрат у зерновому виробництві.
Важливим резервом підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом білка (15-17%) і клейковини (28-43%). Зерно сильної пшениці добавляють до зерна з низьким вмістом клейковини для одержання стандартного борошна.
Якість зернових культур має велике народногосподарське значення. Закупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню доходності зернового господарства, а також, і зміцненню економіки сільськогосподарських підприємств.