Особливе місце в обґрунтуванні стратегії економічного управління прибутком посідає пошук резервів збільшення обсягів реалізації і зниження собівартості турпродукту. Це потребує врахування та прогнозування всіх факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливають на доход і витрати. Формування ресурсної політики передбачає вибір ефективних джерел залучення всіх видів ресурсів для здійснення туристичної діяльності.
Управління доходом і поточними витратами здійснюється відповідними методами. Стратегічний план досягнення цільового прибутку приймається на основі оцінки можливостей його одержання з урахуванням доходу і поточних витрат, особливо змінних.
Оцінка фінансового-економічного стану підприємства здійснюється на підставі аналізу документів - про фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників.
Фінансові результати підприємства вимірюються двома показниками - прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.
Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, який саме прибуток і ресурси використовують у розрахунках
Розрахунок показників рентабельності туристичних підприємств залежить від виду їх діяльності.
Однак показники рентабельності діяльності підприємств не характеризують економічну ефективність використання їхніх ресурсів. Рентабельність діяльності може бути високою навіть при низькій ефективності використання ресурсів. Тому використовується друга група показників рентабельності, які визначаються як відношення прибутку до середньої вартості певних видів ресурсів, виражене у відсотках.
Усі показники рентабельності можна розраховувати як на основі чистого прибутку, так і оподаткованого прибутку.
Розрахунки рентабельності за даними чистого прибутку дозволяють оцінити вплив податкових та інших обов'язкових платежів на рентабельність.
Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме, механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності.
Система рентабельності туристичних підприємств охоплює дві групи показників:
- рентабельність діяльності підприємства;
рентабельність використовуваних ресурсів;
Рентабельність діяльності характеризує, скільки прибутку припадає на одиницю виручки (доходу) від реалізації турпослуг або на одиницю витрат підприємства. Рентабельність виручки являє собою частку прибутку в середній ціні турпродукту (послуги).
Розрахунок показників рентабельності туристичних підприємств залежить від виду їх діяльності і є надзвичайно важливим показником ефективності діяльності підприємств в індустрії туризму.
1. Боголюбов В.С., Орловская В.П. Экономика туризма. - М.: Академия, 2005. - 192 с.
2. Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 224 с.
3. Папирян Г.А. Международные экономические отношения. Экономика туризма. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 208 с.
4. Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 344 с.
5. Соболева Е.А., Соболев И.И. Финансово-экономический анализ деятельности турфирмы
6. Фролова Т.А. Конспект лекций по курсу Экономика и предпринимательство в сфере социально-культурного сервиса и туризма.