2. СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ з допомогою: * бюджетного фінансування народної освіти, культури, закладів охорони здоров'я і фізичної культури (на базовому рівні надання послуг); * участі у формуванні фондів соц страх(пенсійного, медичної допомоги, допомоги на випадок безробіття тощо); * обмеженого дотування цін на товари (послуги), що перебувають під державним контролем; * запровадження допомоги сім'ям з низькими доходами; * застосування різних форм компенсації підвищення цін (для найбільш вразливих верств населення) та обмеженої індексації; * забезпечення функціонування дійової системи працевлаштування та допомоги безробітним.
Політика оплати праці підприємств, організацій та інших суб’єктів господарювання формується і реалізується відповідно до ЗУ «Про оплату праці».
Практична організація оплати праці базується на державному й договірному регулюванні її абсолютного рівня та механізмі визначення індивідуальної заробітної плати всіх окремих категорій працівників (робітників, спеціалістів, службовців, керівників) підприємств та установ різних форм власності. Основним організаційно-правовим інструментом обґрунтування диференціації заробітної плати працівників різних суб'єктів господарювання (діяльності) є тарифно-посадова система, основні елементи якої такі: тарифно-кваліфікаційні довідники; кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців; тарифні сітки й ставки; схеми посадових окладів або єдина тарифна сітка.
20. Форми і системи заробітної плати
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Витрати на заробітну плату складаються з:
* основної з/п
* додаткової з/п
* інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Основна з/п - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов"язків ). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок для робітників та посадових окладів для службовців, а також суми процентних або комісійних нарахувань в залежності від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції, робіт, послуг.
Додаткова з/п - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість, за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премій, пов"язані з виконанням виробничих завдань та функцій.
До фонду додаткової з/п входять:
* Надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством:
- за високу кваліфікаційну майстерність;
- за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливих завдань;
- за знання іноземної мови;
- за суміщення професій;
- за роботу у важких, шкідливих умовах праці, за роботу у вихідні дні, у нічний час тощо.
* Премії робітникам, спеціалістам, керівникам, службовцям за виробничі результати, в тому числі за:
- за підвищення продуктивності праці;
- за перевиконання виробничих завдань;
- за економію сировини, матеріалів, інструментів та інших матеріальних цінностей тощо.
* Винагороди ( процентні надбавки ) за вислугу років, стаж роботи;
* Суми відшкодування втраченого заробітку внаслідок тимчасової втрати працездатності до фактичного заробітку у випадках, коли працівник продовжує працювати на підприємстві;
* Оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв"язку з роботою понад тривалість робочого часу;
* Оплата щорічних відпусток тощо.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Мінімальна з/п - це законодавчо встановлений розиір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці. (185 грн. станом на 2003р.)
Система оплати з/п - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівників. При почасовій оплаті праці працівника її розмір залежить від тривалості відпрацьованого часу, а відрядній - від кількості виробленої продукції.
Проста почасова оплата праці провадиться лише на основі почасової ставки ( розцінки ).
При застосуванні почасово-преміювальної оплати праці працівник понад основний почасовий заробіток одержує додаткову винагороду за виконання заздалегідь встановлених господарських показників.
Пряма індивідуальна відрядна оплата праці провадиться за однаковими відрядними розцінками незалежно від рівня виконання норм виробітку. Заробіток працівника пропорційний фактичному виробітку.
Відрядно-прогресивна оплата праці передбачає додаткове заохочення працівників за виготовлення продукції понад встановлену норму. Прицьому вироблена в межах норми продукція оплачується за основними розцінками, а вироблена понад норму - за збільшеними розцінками.
Відрядно-преміювальна оплата праці передбачає додаткове заохочення працівників шляхом нарахування премій за виконання норми та виготовлення продукції понад встановлену норму.
Непряма відрядна оплата праці застосовується для оплати праці допоміжних і підсобних працівників, і нараховується за результатами їх роботи.
Акордна оплата праці встановлю.ться в цілому за певний обсяг робіт.
Тарифна система - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечу.ться порівняльна оцінка праці в залежності від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення об"єктів підприємницької діяльності та інших факторів. Складовими тарифної системи оплати праці є тарифні сітки, тарифні ставки і тарифно-кваліфікаційні довідники.
Тарифна сітка - це шкала, яка визначає співвідношення оплати праці працівників за одиницю робочого часу в залежності від складності, значення та умов виконання певних робіт.
Тарифно-кваліфікаційний довідник - це перелік професій, видів робіт та їх кваліфікаційних характеристик.
Тарифна ставка - це розмір оплати праці працівника за просту некваліфіковану працю за певну одиницю часу - годину, день, місяць
21. Виробнича програма підприємств
Найважливішим розділом плану господарської діяльності та розвитку будь-якого підприємства є його виробнича програма (план виробництва продукції), тобто конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асортименту, а також належної якості, на певний календарний період (місяць, квартал, рік, кілька років).
Оскільки продукція завжди відтворюється в натуральній і вартісній формах, то виробнича програма підприємства має дві складові: перша - обсяг виробництва в натуральних вимірниках; друга - вартість обсягу виробництва продукції. З урахуванням цього здійснюються розробка і формування виробничої програми.
Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, використовуючи: вихідні дані про виявлений у процесі вивчення ринку попит; портфель замовлень на продукцію та послуги інших споживачів, що відображає його постійні прямі господарські зв'язки; державні контракти (державне замовлення), які передбачають не лише конкретну їхню величину, а й гарантоване державою забезпечення оплати поставок і необхідних бюджетних асигнувань. Окрім видачі підприємству обґрунтованих державних контрактів (державного замовлення) на виготовлення і продаж суспільне важливих видів продукції, будь-яке інше пряме втручання держави в процеси господарювання, що базуються на ринкових відносинах, є недопустимим.
Запроектовану й відображену в плані підприємства виробничу програму треба економічно обґрунтувати, тобто узгодити з необхідними виробничими потужностями цього підприємства, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами. Виявлення реальної можливості виконання плану виробництва продукції полягає передовсім у визначенні максимального обсягу випуску виробів, що його може забезпечити наявна виробнича потужність підприємства, та обчисленні необхідного її нарощування протягом періоду, на який було складено виробничу програму.
22. Загальна характеристика собівартості
Собівартість продукції – це грошова форма витрат підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок а ї; ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.
При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на: