Порівняно з даними на кінець 2008р. спостерігалося значне скорочення потреби у службовцях, пов’язаних з інформацією (на 60,3%), у робітниках, що обслуговують машини, та складальниках машин (на 55,4%), у робітниках металургійних і машинобудівних професій (на 51,4%), у технічних фахівцях у галузі прикладних наук та техніки (на 48,1%), у кваліфікованих робітниках з видобутку корисних копалин і на будівництві (на 45,8%).
Найбільшою залишається потреба підприємств у кваліфікованих робітниках з інструментом (17,3% від загальної кількості вільних робочих місць на кінець грудня 2009р.), працівниках найпростіших професій (15,3%) і робітниках з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (11,6%) (Додаток Б).
Наявність структурної диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією за професіями є фактором, що обмежує можливості працевлаштування безробітних та задоволення потреб роботодавців у працівниках. Загалом по країні навантаження незайнятого населення на кінець 2009р. становило 82 особи на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) проти 96 осіб у 2008р.
Водночас за регіонами навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) найбільше зросло в Івано-Франківській (з 482 до 810 осіб), Черкаській (з 767 до 909 осіб) та Хмельницькій (з 483 до 609 осіб) областях.
Зокрема найвищий рівень навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) характерний для працівників найпростіших професій у сільському господарстві та подібних галузях; кваліфікованих робітників сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства; службовців, пов'язаних з інформацією.
За показником навантаження на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) Україна посідала четверте місце серед країн СНД (Додаток В).
За даними обстеження підприємств, установ та організацій (далі – підприємства) середньооблікова кількість штатних працівників у 2009р. порівняно з 2008р. зменшилась на 6,5% (на 736,2 тис. осіб) і становила 10,7 млн. осіб. Використання робочої сили у 2009р. відбувалося під впливом кризових явищ в економіці та супроводжувалося зниженням рівня її мобільності та поширенням вимушеної неповної зайнятості.
Кількість вибулих із причин плинності кадрів і прийнятих на вакантні робочі місця порівняно з попереднім роком скоротилася майже на чверть, а кількість звільнених працівників з причин скорочення штатів зросла майже у двічі, про що свідчать нижче наведені дані табл..2.5
Таблиця 2.5 Динаміка руху робочої сили
| Кількість штатних працівників | ||||
| 2009р. | у % до середньооблікової кількості штатних працівників | |||
| тис. осіб | у % до 2008р. | |||
| 2008р. | 2009р. | |||
| Прийнято | 2400,0 | 74,5 | 28,3 | 22,5 |
| Вибуло у тому числі | 3055,8 | 81,8 | 32,8 | 28,7 |
| у зв’язку зі скороченням штатів | 169,5 | 191,3 | 0,8 | 1,6 |
| з причин плинності кадрів | 2544,9 | 77,5 | 28,8 | 23,9 |
Слід зазначити, що серед вибулих переважна більшість працівників (83,3%), як і у 2008р., залишили робочі місця за власним бажанням.
Утім, якщо коефіцієнт вибуття (28,7%) перевищував коефіцієнт прийому (22,5%) в цілому по економіці на 6,2 в.п., то більш суттєву різницю між цими показниками зафіксовано у будівництві (на 23,3 в.п.), водному транспорті (на 21,4 в.п.), фінансових установах (на 15,3 в.п.), на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів та предметів особистого вжитку (на 12,4 в.п.) і готелях та ресторанах (на 11,2 в.п.), а серед промислових видів діяльності – у виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції (на 22,0 в.п.), виробництві транспортних засобів та устаткування (на 15,9 в.п.), виробництві машин та устаткування та в металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів (на 13,8 в.п. та 13,7 в.п. відповідно).
Обсяги скорочення кількості працівників могли б бути ще більшими, якби адміністрація підприємств не поширила практику застосування форм вимушеної неповної зайнятості. Зокрема, кількість працівників, які працювали у режимі скороченого робочого дня (тижня), збільшилася в 1,7 раза порівняно з 2008р., а кількість працівників, які знаходилися в адміністративних відпустках, – у 1,5 рази відповідно.
Кожен працівник, який перебував у вимушеній відпустці, не працював з цієї причини протягом 2009р. в середньому 272 годин, а через скорочення тривалості робочого дня (тижня) – 330 год., в промисловості – 282 та 329 год. відповідно. Загалом питома вага втрат із названих причин у фонді робочого часу, що відповідає режиму роботи підприємств, становила 3,7% проти 0,9% у 2008р.
Загалом показники використання фонду робочого часу у 2009р. порівняно з попереднім роком були значно нижчі, про що свідчать дані наведені нижче, табл..2.6
Таблиця 2.6 Використання робочого часу штатних працівників
| 2008р. | 2009р. | |
| Фонд робочого часу на одного штатного працівника, год. | ||
| табельний | 2011 | 2004 |
| оплачений | 1855 | 1773 |
| з нього | ||
| відпрацьований | 1687 | 1599 |
| у % до оплаченого | 90,9 | 90,2 |
| Коефіцієнт використання табельного фонду робочого часу, % | 83,9 | 79,8 |
Виходячи з обсягів виконаних робіт (послуг) і випуску продукції, у 2009р. завантаження працівників, відповідно до встановленої тривалості робочого часу на підприємствах, в цілому по економіці становило 94,7% штатної кількості (10,1 млн. осіб). Найбільший надлишок робочої сили спостерігався у виробничих видах діяльності, де рівень їх повної зайнятості становив: у будівництві – 79,9% (0,3 млн. осіб), промисловості – 89,4% (2,5 млн. осіб), діяльності транспорту та зв’язку – 91,3 (0,9 млн. осіб).
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНИ
3.1 Проблеми функціонування ринку праці
Майже половину незайнятих громадян, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні, становить молодь. Протягом 2009 року на обліку в державній службі зайнятості перебували 975,5 тис. осіб віком до 35 років, у тому числі 74,1 тис. осіб — випускники вищих та професійно-технічних навчальних закладів. Основними причинами молодіжного безробіття є невідповідність обсягів та напрямів професійного навчання потребам економіки та ринку праці, недостатній рівень якості професійної підготовки, незадовільні умови праці, які пропонуються молоді роботодавцями на конкретних робочих місцях. Така ситуація виникла, зокрема внаслідок недосконалого функціонування системи фахової підготовки працівників, спричиненого відсутністю належного механізму її фінансування та формування державного замовлення на підготовку кадрів, системи незалежної кваліфікаційної атестації випускників навчальних закладів, дієвих взаємозв’язків між навчальними закладами, роботодавцями та місцевими органами виконавчої влади, недостатньою мотивацією молоді до оволодіння робітничими професіями, низьким рівнем професійної адаптації молодих працівників на виробництві.
Основною причиною невідповідності підготовки робочої сили потребам сучасного виробництва є відсутність належної системи професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Періодичність підвищення кваліфікаційного рівня працівників становить у середньому 11 років, тоді як у країнах Європейського Союзу — близько 5 років.
Серед негативних наслідків безробіття молоді доцільно згадати зокрема посилення криміногенної ситуації в країні (розквіт алкоголізму й наркоманії, зростання венеричної захворюваності, скорочення тривалості життя, зростання кількості суїцидів, збільшення смертності, зростання кількості адміністративних і кримінальних порушень). Неадекватна політика у сфері соціальної захищеності молоді призводить до посилення відтоку молодих фахівців у розвинені країни, розвитку тіньового сектору економіки, зниженню зацікавленості в одержанні вищої освіти. Поглиблення бідності та зниження бюджетів молодих родин призводить, у свою чергу, до зниження народжуваності, зростанню кількості дітей-сиріт, безпритульних і кинутих дітей.
За даними Міжнародної організації праці, останнім часом кількість безробітних у світі серед молоді віком 15-24 роки зросла, сотні мільйонів працюють, але живуть на межі зубожіння. Щоб забезпечити повну реалізацію продуктивного потенціалу нинішньої молоді в світі необхідно створити принаймні 400 млн. робочих місць. Експерти МОП відзначають, що серед молоді вірогідність стати безробітними в три рази вища, ніж серед дорослої частини населення.
На початку 2010 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 542,8 тис. осіб, що на 333,4 тис. менше, ніж на початку 2009 року, розмір середньомісячної допомоги по безробіттю становив 630,1 гривні, що в 1,4 рази більше, ніж у 2008 році.
Поряд з певним поліпшенням ситуації у сфері зайнятості існує ряд проблем, які потребують розв’язання. Насамперед це недостатня економічна активність населення (чисельність економічно неактивного населення працездатного віку становить понад 8 млн осіб), кількісно-якісний дисбаланс між попитом та пропонуванням робочої сили, низький рівень кваліфікації осіб, які шукають роботу.
Серед основних причин недостатньої економічної активності населення найвагомішими є значне відставання ціни робочої сили від її вартості, незадовільні умови праці, недосконалість механізмів державної підтримки підприємницької ініціативи громадян та створення сприятливого підприємницького середовища.