Продуктивність праці та ціноутворення (стр. 3 из 4)

Схема 10.2.Типова класифікація витрат підприємства за окремимиознаками

Елементні витрати - є структурно однорідними і первинними, мають єдиний економічний зміст (матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування)

Комплексні витрати – різнорідні за складом, охоплюють кілька видів витрат (загальновиробничі, адміністративні, витрати на збут )

Постійні витрати – це функція часу, а не обсягу виробництва та не залежить від кількості випущеної продукції (витрати на утримання та експлуатацію будівель та споруд, організацію виробництва та управлінські видатки. Змінні витрати – це витрати, загальна величина яких за певний період залежить від обсягу виготовленої продукції, в їхньому складі виокремлюють пропорційні і непропорційні витрати.Пропорційні витрати - змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва (матеріальні витрати, комплектуючі вироби, відрядна зарплата робітників) коефіцієнт пропорційності Кп =1. Непропорційні витрати поділяють на:

прогресуючі – це витрати, які зростають у більшій мірі , ніж обсяг виробництва (витрати на відрядно-прогресивну оплату праці , додаткові рекламні та торговельні витрати) Кп > 1

дегресуючі - це витрати, які збільшуються повільніше, ніж зростає обсяг виробництва (витрати на експлуатацію машин та устаткування, на ремонт, інструмент) Кп < 1

Прямі витрати – це витрати пов’язані з виготовленням продукції та можуть бути прямо розраховані на фізичну одиницю виробу.

Непрямі витрати – не можна безпосередньо визначити на одиницю продукції оскільки вони пов’язані з виготовленням різних видів продукції (зарплата обслуговуючого персоналу, утримання та експлуатацію засобів праці)

Графік 1Динаміка витрат залежно від обсягу виробництва: С – витрати, V – об’єми виробництва, а – постійні витрати; б – дегресуючі; в- пропорційні; г- прогресуючі

2. Управління витратами

Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями, носіями в процесі постійного конт-ролювання рівня витрат і стимулювання їх зниження.

Таблиця 10.1. Системи та процес управління витратами

Системи управління

Процес управління

1. Пошук і виявлення чинників економії ресурсів2. Нормування, планування, облік і аналіз витрат3. Стимулювання економії ресурсів і зниження витрат

1. Технічний та організаційний рівень виробництва – розробка норм витрат усіх видів матеріальних ресурсів2. Планування – встановлюють загальні витрати у виробничих підрозділах і в цілому по підприємству та на одиницю продукції3. Бухгалтерський облік – фактичний рівень витрат.4. Економічний аналіз – порівняння витрат та оцінка роботи підрозділів, розрахунок причин відхилень фактичних витрат від планових і стимулювання їх зниження

Місце витрат - це місце їх формування ( робоче місце, група робочих місць, дільниця)

Центр відповідальності – організаційна єдність місць витрат з відповідальним за їх рівень.

Розмежування витрат на прямі та непрямі дає змогу визначати собівартість окремих виробів (калькулювання).

Розподіл витрат на змінні та постійні за центрами відповідальності застосовується для складання кошторисів виробництва.

Загальні (сукупні) витрати обчислюються :

Сз = Сзм N + Сп

Сз – загальні (сукупні) витрати

Сзм – змінні витрати на одиницю продукції

N – обсяг виробництва продукції в натуральному вимірі

Сп – постійні витрати на розрахунковий період

Ц – ціна одиниці виробу

В – виторг , річний обсяг виробництва та реалізації продукції

Графік 2 Залежність витрат і прибутку підприємства від обсягу виробництва витрати

Сзм Nкр+ Сп = Ц Nкр

Nкр = Сп / ( Ц – Сзм) - критичний обсяг виробництва в натуральному вимірі

Vкр = Сп / Км - критичний обсяг виробництва у вартісному вимірі

Км = (В – Сзм) / В – коефіцієнт маржинального прибутку

Кб = ( N - Nкп) / N- коефіцієнт безпеки виробництва

3. Сукупні витрати та собівартість продукції.

Кошторис виробництва – це підрахунок сукупніх витрат підприємства, які пов’язані з основною його діяльністю за певний період , незалежно від того чи віднесені їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні

Характеристика окремих елементів кошторису виробництва:

- матеріальні витрати містять:

- сировина та основні матеріали

- вироби, що їх треба купити для укомплектування виробу

- покупні напівфабрикати

- виробничі постуги сторонніх підприємств

- допоміжні матеріали

- паливо та енергію зі сторони

- пошук та використання природної сировини

- заробітна плата – це всі форми оплати праці штатного та позаштатного виробничого персоналу, який занятий виробництвом та обслуговуванням виробничого процесу та управлінням

- відрахування на соціальні потреби – відрахування в пенсійний фонд, соц.страх та фонд зайнятості ( обчислюється в межах встановлених норм)

- амортизація основних фондів – це амортизаційні відрахування на просте відтворення основних фондів, згідно встановлених норм амортизаційних відрахувань

- інші витрати – оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, охорони, витрат на відрядження, страхування майна, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата

Таблиця 10.2 Кошторис виробництва

№	Елементи витрат та сукупні витрати	Сума тис.грн.
		Факт мин.р	план
1.	Матеріальні витрати	5210	5400
2.	Заробітна плата	2050	2300
3.	Відрахування на соціальні потреби	890	1000
4.	Амортизація основних фондів і нематеріальних активів	800	800
5.	Інші витрати	450	500
6.	Разом витрати на виробництво	9400	10000
7.	Витрати, що не включаються у виробничу собівартість	400	450
8.	Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст віднімається , зменшення додається)	-	+300
9.	Зміна залишків резерву майбутніх платежів (приріст додається, зменшення віднімається)	+10	-
10.	Собівартість валової продукції	9010	9250
11.	Зміна залишків незавершеного виробництва (приріст віднімається, зменшення додається)	+10	- 200
12.	Виробнича собівартість товарної продукції	8960	9450
13.	Позавиробничі комерційні витрати	340	350
14.	Повна собівартість товарної продукції	9300	9800

Собівартість валової продукції – використовується для внутрішніх потреб підприємства та визначається на основі кошторису виробництва з урахуванням зміни залишків витрат майбутніх періодів і резерву майбутніх платежів.

Собівартість товарної продукції :

1. Синтетичний метод – собівартість ТП визначається на основі кошторису виробництва і коригується як собівартість валової продукції на залишки незавершеного виробництва . Дана величина характеризує виробничу собівартість товарної продукції , додавши комерційні витрати отримуємо повну собівартість товарної продукції.

2. Підсування попередньо визначеної собівартості окремих виробів на кількість випущених виробів.

3. Чинниковий – зміна собівартості під впливом різних чинників.

Собівартість реалізованої продукції – обчислюється з допомогою коригування собівартості товарної продукції на зміну залишків незавершеного виробництва.

2.2 Собівартість окремих виробів

Калькулювання – це процес обчислення собівартості окремих виробів.

Калькулювання використовується для :

- обгрунтування цін на вироби

- обчислення рентабельності виробів

- аналіз собівартості однакових виробів на різних підприємствах

- визначення ефективності організаційно-технічних заходів

Об’єкти калькулювання – це та продукція чи робота, собівартість яких обчислюється.

Калькуляційна одиниця – одиниця кількісного вимірювання об’єкта калькулювання.

Методи калькулювання :

- калькулювання за повними витратами – це включення в калькуляційні витрати всіх витрат на виробництво та реалізацію продукції

- калькулювання за неповними витратами – це включення у калькуляцію не всіх витрат . Частину непрямих витрат не відносять на собівартість , а відраховують з виручки за відповідний період

Схема 10.3. Номенклатура калькуляційних статей при калькулюванні за повними витратами

Стаття "сировина і матеріали" містить витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, покупні вироби та напівфабрикати, які можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, виходячи з норм витрат та цін. Із вартості сировини виключають відходи виробництва за ціною можливого використання або продажу

Стаття "енергія технологічна"включає витрати на енергію, яка безпосередньо використовується в технологічному процесі для зміни стану або форми предметів

Стаття "основна заробітна плата виробників" містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо занятих виготовленням основної продукції та обчислюється згідно норм витрат часу на виконання робіт і тарифними ставками або відрядними розцінками

Стаття "додаткова заробітна плата виробничих робітників" (оплата відпусток, доплати за виконання додаткових функцій) обчислюється у відсотках від основної заробітної плати цих робітників.

Стаття "відрахування на соціальні потреби виробничих робітників" обчислюється у відсотках на основну та додаткову заробітну плату