Принцип раціонального розміщення виробництва передбачає всебічне врахування економічних, демографічних, соціальних та екологічних передумов і факторів розміщення продуктивних сил пріоритетністю соціальних та екологічних чинників, його реалізація в господарській діяльності означає: наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких виробництв до джерел відповідної сировини, палива і енергії, водних ресурсів; наближення виробництв низькотранспортабельної продукції до місць її споживання; уникнення зустрічних перевезень однотипної продукції, сировини і палива з одного регіону в інший.
Принцип збалансованості і пропорційності означає таке розміщення виробництва, за якого: структура господарського комплексу є оптимальною, тобто підтримуються економічно доцільні пропорції між галузями спеціалізації, допоміжними і обслуговуючими галузями; існує певна відповідність між сировинною базою, наявністю земельних, водних, енергетичних, трудових ресурсів та існуючими виробничими потужностями; задовольняються споживчі потреби населення в товарах і послугах.
Принцип забезпечення екологічної рівноваги передбачає формування екологобезпечного типу господарювання, раціональне використання природно-ресурсного і трудового потенціалу регіону; при виборі можливих варіантів розміщення виробництва перевага надається тим з них, які не спричиняють екологічної напруженості на певній території.
Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей передбачає зближення територій за інтегральними показниками, що характеризують кінцеву результативність їх господарської діяльності (наприклад, національний дохід на душу населення). Реалізація цього принципу ґрунтується на всебічному розвитку регіональної інтеграції, використанні переваг територіальної концентрації виробництва, активній державній регіональній політиці.
Принцип урахування міжнародного територіального поділу праці означає, що кожна держава розвиває ті виробництва, для яких вона має найкращі природні та економічні умови, а виготовлена продукція є конкурентоспроможною на світовому ринку. При цьому враховуються і інтереси інтеграції в світовий економічний простір.
Фактори розміщення продуктивних сил - певні причини та чинники, що впливають на їх територіальне розташування, визначають його ефективність.
Всі фактори розміщення продуктивних сил можуть бути представлені такими основними укрупненими групами: природно-географічні, геополітичні, демоекономічні, соціально-економічні та техніко-економічні.
Природно-географічні фактори включають характеристику природнокліматичних умов та економічну оцінку природних ресурсів.
Геополітичні фактори розвитку і розміщення продуктивних сил охоплюють: географічне положення території; конкурентні переваги вітчизняних товаровиробників у системі світового господарства; модель інтеграції в світовий економічний простір. В цілому географічне положення України є сприятливим для економічного розвитку.
Дія геополітичних факторів забезпечує інтеграцію продуктивних сил країни чи певного регіону в структуру світового економічного простору і міжнародного поділу праці на основі розвитку різних форм зовнішньоекономічних зв’язків.
Демоекономічні фактори розміщення і розвитку продуктивних сил включають: загальну чисельність населення, його структуру, режим відтворення та територіальні особливості розміщення; чисельність трудових ресурсів, їх територіальногалузевий розподіл та якісні характеристики; чисельність робочої сили, основні форми її зайнятості, рівень зареєстрованого і прихованого безробіття; мобільність робочої сили та форми її економічного руху.
Комплексний аналіз демоекономічних факторів дозволяє оцінити рівень трудозабезпеченості певних територій, а відтак і можливостей розміщення нових виробництв чи доцільності скорочення діючих у зв’язку з погіршенням екологічної ситуації, низькою рентабельністю, необхідністю реструктуризації господарського комплексу тощо. Демоекономічні фактори чинять вагомий вплив на розміщення трудо- та наукомісткість галузей промисловості, а також тих галузей, які потребують робочої сили певного професійно-кваліфікованого складу.
Соціально-економічні фактори розміщення і розвитку продуктивних сил охоплюють: рівень розвитку соціальної інфраструктури, що задовольняє потреби населення в освіті, охороні здоров’я, сфері послуг та житлово-комунальному обслуговуванні; стан навколишнього середовища і природоохоронну діяльність; санітарно-гігієнічні умови праці.
Техніко-економічні фактори включають: основні напрями науково-технічного прогресу та конкретні форми впровадження його результатів у практику господарювання, форми суспільної організації виробництва та рівень розвитку транспортної системи. Сукупна дія цих факторів створює можливості для рівномірного розміщення продуктивних сил на основі зниження трудо-, фондо - і матеріаломісткості виробництва, встановлення раціональних міжгалузевих та внутрішньогалузевих зв’язків, забезпечення ефективного використання всіх видів ресурсів.
З метою всебічного врахування пріоритетних напрямків соціально-економічного та науково-технічного розвитку регіону доцільно розробляти як самостійний документ регіональні цільові програми.
Регіональна цільова програма (РЦП) - це затверджений нормативно-правовим актом регіону цілісний документ, який визначає стратегію розв’язання соціально-економічних, екологічних, науково-технічних, культурних та інших проблем загальнорегіонального значення і містить комплекс взаємопов’язаних заходів і завдань (цільових проектів), спрямованих на досягнення конкретних кінцевих цілей, узгоджених за терміном їх виконання і складом виконавців та реалізованих повністю або частково за рахунок коштів регіонального бюджету.
Науково обґрунтоване розроблення програми економічного і соціального розвитку регіону містить такі етапи:
·Аналіз стану економіки регіону на початок планового періоду і тенденцій економічного розвитку, що виявилися у передплановий період.
·Прогноз науково-технічного прогресу, суспільних потреб і ресурсів на перспективу.
·Вибір конкретних цілей і завдань економічного розвитку регіону на даний плановий період і визначення основних напрямків розвитку економіки регіону.
·Розроблення основних показників програми (плану) економічного і соціального розвитку регіону.
·Складання розгорнутого плану економічного і соціального розвитку регіону.
Аналіз економічної ситуації та існуючих проблем соціально-економічного розвитку має комплексний характер, охоплює всі сторони і сфери економіки регіону і здійснюється так.
Аналіз загального стану економіки регіону. Аналіз динаміки ВВП та його складових. Характеристика основних тенденцій економічного розвитку та чинників, що обумовлюють ці тенденції.
Аналіз впливу факторів (зміна обсягів реалізованої продукції, зміна обсягу товарно-матеріальних запасів та інші) на зміну номінального та реального ВВП.
Характеристика зміни складових компонентів та їх співвідношень у ВВП за витратами та доходами.
Визначення причин, за яких відбулася зміна в обсягах реалізації та накопичення (зменшення) товарно-матеріальних запасів у галузях промисловості, на окремих підприємствах та в агропромисловому комплексі.
Визначення галузей, окремих підприємств, які можуть стати осередками економічного зростання в регіоні.
Аналіз промисловості та її галузей. Загальна характеристика стану реалізації державної промислової політики підприємствами регіону.
Аналіз динаміки і тенденцій розвитку промисловості регіону, в тому числі її галузевої структури. виявлення економічно необґрунтованих випадків заборгованості;
Аналізується також виробництво товарів і послуг. Характеризується регіональний ринок товарів і послуг, проблеми внутрішнього виробництва та реалізація заходів з його підтримки.
Аналіз паливно-енергетичного комплексу. Енергетика.
Аналіз вугільної промисловості.
Аналіз нафтогазової промисловості:
Аналіз легкої промисловості. Аналіз заходів, які здійснюються в галузі щодо підвищення рівня використання виробничого потенціалу підприємств регіону, повернення втрачених позицій на внутрішньому рийку та підвищення конкурентоспроможності продукції. Оцінка заходів щодо здійснення реструктуризації окремих підприємств легкої промисловості.
Аналіз харчової промисловості. Аналіз досягнень та проблем, які залишаються невирішеними. Оцінка динаміки виробництва продукції, динаміки експорту та імпорту харчової продукції.
Аналіз агропромислового комплексу. Здійснюється оцінка діяльності обласних управлінь і відомств щодо створення умов для ефективної роботи галузі, у т.ч. поліпшення фінансового стану господарств, реформування земельних відносин, сільськогосподарських підприємств, розбудови інфраструктури. Динаміка виробництва валової продукції, в тому числі по галузях. Аналіз факторів, що впливають на виробництво. Заходи, що застосовувалися для збільшення обсягів виробництва та вирішення фінансових проблем.
Оцінка функціонування біржового ринку, динаміки біржової торгівлі та її частки в загальному обсязі реалізації сільськогосподарської продукції, а також факторів, які стримують розвиток біржового ринку.
Оцінка стану справ проведення земельної реформи.
Аналіз транспорту і зв’язку. Характеризується робота транспортного комплексу регіону, його стан відповідно до форм власності, обсяги робіт в динаміці, фінансовий стан підприємств.