Фактори ризику лізингової угоди в умовах
трансформаційної економіки
ВСТУП
Аналіз чинників ризику, з якими можуть зіштовхнутися лізингодавець і лізингоодержувач, має важливе значення у зв'язку з необхідністю опрацьовування різних варіантів лізингової угоди, розподілу ризику між партнерами, дослідження чинників, котрі формують їх конкретні позиції. Лізингові компанії пред'являють високі вимоги до кредитоспроможності своїх потенційних лізингоодержувачів. Думка, що лізинг, ніби "якір порятунку для хворих підприємств", на практиці спростовується. Так само, як і кредитні установи при видачі кредиту перевіряють платоспроможність своїх клієнтів, так і лізингові компанії виходять з економічних, потенційних можливостей своїх клієнтів. У зв'язку із цим слід зазначити, що критерії оцінки кредитних і лізингових установ достатньо близькі.
Поглиблення економічної реформи, формування ринкових відносин, загострення конкуренції, зниження передбачуваності результатів, збільшення тягара економічних наслідків, викликаних управлінськими помилками, пред'являють суворіші вимоги до оцінки ризиків у всіх сферах підприємницької діяльності.
Підприємницька діяльність пов’язана з ризиками і здатність підприємця прогнозувати ситуації як політичні так і економічні може у майбутньому зменшити збитки.
Ризик це є вірогідність чи можливість збільшення витрат або втрати економічного ефекту, пов'язаних з невизначеністю підприємницької діяльності. Вони виникають, коли реальні умови діяльності відрізняються від тих, при яких результат діяльності був би оптимальним. Отже, ризик – це є міра невідповідності між ідеальними (у вигляді мети) і фактичними результатами підприємницької діяльності
Один з основних принципів діяльності підприємців – прагнення до отримання максимально можливого прибутку, що неминуче пов'язане з ризиком, оскільки ринкова ситуація носить імовірний характер. Що вище прибуток, то більше ризик, пов'язаний з ним.
У найзагальнішому сенсі підприємницький ризик як відхилення реальної дійсності від ідеальної мети, обумовлений впливом у тому числі і зовнішніх чинників, таких як ринкові, політичні та інші. Непередбачуваність їх розвитку і зумовлює можливість їх впливу на відхилення результатів у підприємницькій діяльності від намічених на початку цілей. Що достовірніше прогнози розвитку цих чинників, то нижче ступінь їх впливу на дане відхилення. Позитивне відхилення означає шанс отримати додатковий, у порівнянні з первинними розрахунками, прибуток. Негативне відхилення означає шанс зазнати збитків.
З поняттям підприємницького ризику безпосередньо пов'язане поняття збитку (збитків). Через збиток, понесений підприємцем, реалізується ризик, набуваючи конкретного реального виразу.
Наприклад, лізингова компанія вирішує придбати дороге обладнання і передати його в лізинг. З якоїсь причини (не пов'язаною з отриманням хабара чи іншою протиправною дією) лізингоодержувач не зміг виплачувати лізингові платежі. У результаті лізинговій компанії і її засновникам були завдані серйозні збитки. Необхідно визначити: чи лежало рішення, що призвело до таких негативних наслідків, у рамках нормального, прийнятного, допустимого, правомірного ризику чи воно виходило за ці рамки, було неправомірним, граничило з авантюризмом або навіть з халатністю? Від цього залежить відповідь на питання: чи повинен підприємець нести відповідальність, передбачену кримінальним, цивільним або трудовим законодавством, за ухвалене ним рішення? Передбачається, що з найбільш високим ступенем достовірності дана проблема може бути вирішена за допомогою спеціальних розрахунків.
Раніше, коли підприємствам зверху в директивному порядку наказували, що і як робити, відступ від нормативних розпоряджень, хоч і з благими намірами, вважався серйозним правопорушенням. Тепер необхідні інші підходи. Адже навіть професіонал високого класу, котрий ухвалює рішення в процесі підприємницької діяльності, не завжди в змозі передбачити наслідки його реалізації внаслідок недостатності інформації про економічну, політичну, соціальну, природну і так далі обстановку і невизначеність ситуації.
Чи мають підприємці право на помилку, на ризик, і якщо мають, то в якому ступені? Теоретично сумнівів у необхідності надання підприємцям такого права немає. Адже рішення, здатні забезпечити високі результати, зазвичай, найризикованіші, а тому велика готовність іти на ризик стимулюється більшою надією на успіх. Характерно, що підприємець, не схильний до ухвалення ризикованих рішень, визнається небезпечним для своєї фірми, таким, що прирікає її на застій. Разом із тим, важливо провести чітку грань між ризиком виправданим, розумним, прийнятним (правомірним ризиком) і ризиком неприпустимим, таким, що не узгоджується з логікою професійного і відповідального управління (неправомірним ризиком), за допомогою наукового обґрунтованого й економічно точного визначення поняття «підприємницький ризик» і класифікації його.
Ризик видається лише можливістю, загрозою передбачуваної події, що несе шкоду, яка може настати, а може і не настати. Ризиком може бути і відсутність події. Крім того, у ньому не позначений негативний характер передбачуваної події, а також його зв'язок з можливим збитком. Ризик розуміється як небезпека; що загрожує об'єкту або суб'єкту шкодою. Саме у сенсі небезпеки, страху, загрози, пов'язаних з неминучістю нанесення невигідних матеріальних наслідків, це слово в його спеціальному значенні уживається стосовно економічних відносин. Навіть у класичній римській термінології, що використовує в цих випадках найчастіше слово periculum, воно означає небезпеку, біду. У цьому загальному сенсі підприємницький ризик можна визначити як небезпеку, загрозливу успішному підприємництву.
Конкретніше підприємницьким ризиком можна вважати діяльність підприємця на ринку в ситуації невизначеності щодо вірогідного отримання прибутку або збитків, коли той, що вирішує, не в змозі однозначного передбачити, доб'ється він прибутку чи зазнає збитків, постає перед вибором будь-якого з альтернативних варіантів рішення.
Лізинговим відносинам ризик властивий, як і будь-якому виду підприємницької діяльності, Лізингоодержувач і лізингодавець здійснюють свою діяльність з метою отримання максимального прибутку, але що більше прибуток – то вище і ризик. Оцінюючи той або інший проект щодо його прибутковості лізингодавець і лізингоодержувач визначають для себе необхідну норму прибутку, який залежить від багатьох чинників: рівень цін на ринку, інфляція, відсотки за кредитами і так далі. Крім того, на прибуток можуть вплинути і нововиниклі чинники, наприклад неврожай, банкрутство постачальників тощо. Отже, неможливо передбачити, як і які чинники вплинуть зрештою на підсумковий прибуток. Невизначеність чинників є причиною непередбачуваності наслідків, які вони викликають, що у свою чергу зумовлює можливість відхилення реального прибутку від необхідного. Проте ризик виникне у разі, якщо реальний прибуток буде меншим за планований.
Лізингодавець зацікавлений у скороченні своїх ризиків за проектами. Цього добитися можна взагалі не ризикуючи, тобто відмовлятися від прибутку лізингових операцій, де присутній будь-який ризик, але тоді взагалі не слід займатися лізинговими операціями. Інший варіант – це зниження ризику лізингової операції шляхом розподілу його між усіма учасниками. Саме тут і відбувається зіткнення інтересів – кожен прагне максимізувати свій прибуток і мінімізувати свої ризики. Отже, що більше обсяг ризиків буде покладений на лізингоодержувача, то менше ризикуватиме лізингодавець.
Для оцінки вартості ризику в умовах ринку необхідні дані реальної вартості об’єкту лізингу, розмір можливого прибутку чи збитку. Якщо розмір такої реальної вартості об’єкту лізингу відомий на момент ухвалення рішення, то розмір очікуваного прибутку чи можливих втрат може бути визначений лише з відомим ступенем достовірності. Що досконалішими є вживані методи дослідження ризику, то більшою мірою може бути зменшений чинник невизначеності.
Однак неможливо врахувати всі чинники, та це і не потрібно. Необхідно обмежити облік зовнішнього оточення тільки тими, від яких вирішальним чином залежить успіх організації які впливають на лізингові операції.
До цих чинників слід віднести: політичну і економічну нестабільність перехідної економіки, непостійність законодавчої бази, низьку кваліфікацію трудових ресурсів, позичальників і конкурентів. Під середовищем непрямої дії розуміють чинники, які можуть не надавати прямої негайної дії на операції, однак позначаються на них – це кризові явища в економіці, політичні зміни, події в інших країнах.
Залежно від сфери впливу або виникнення, ризики бувають зовнішні і внутрішні. До зовнішніх належать ризики, не пов'язані безпосередньо з діяльністю лізингових компаній, їх клієнтів і контрагентів (стихійні явища природи, техногенні катастрофи, зловмисні дії третіх осіб, рівень інфляції, політичні події і так далі). Внутрішні ризики виникають у результаті конкретної діяльності лізингодавця і лізингоодержувача (рівень собівартості продукції, її якість і надійність, умови збуту, передпродажний і після продажний сервіс, якість реклами, технічний рівень лізингового устаткування, рівень забезпеченості оборотним капіталом, співвідношення між власними і позиковими коштами, відбір клієнтів, професійний рівень робітників та службовців і так далі).
За можливостями і методами регулювання ризики підрозділяються на відкриті, які неможливо регулювати, і закриті. Методом регулювання закритих ризиків у лізингодавця може бути перерозподіл лізингових контрактів у дрібних сумах, за якими надають обладнання значному числу клієнтів при тому ж обсязі операцій, укладання великих лізингових контрактів на основі спільної участі кількох лізингових фірм, страхування лізингових операцій.