ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ
1.1. Виззначення трудових ресурсів економіки. Чинники зростання трудового потенціалу підприємства
1.2. Зміст і методи оцінки використання трудових ресурсів на підприємстві
1.3. Формальна оцінка досконалої трудової діяльності і методи її проведення
2. АНАЛІЗ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ НА ВАТ «КАЛАНЧАЦЬКИЙ КХП»
2.1. Коротка характеристика підприємства
2.2. Аналіз чисельності складу персоналу
2.3. Аналіз використання робочого часу
2.4. Аналіз продуктивності праці персоналу
2.5 Аналіз фонду заробітної плати
3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ВАТ “КАЛАНЧАЦЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ”
3.1. Напрямки підвищення ефективності використання трудових ресурсів
3.2. Обгрунтування пропозицій щодо покращення ефективності використання трудових ресурсів
3.3. Ефективне впровадження проекту
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною передумовою не лише розвитку, але і виживання підприємства. Тому суттєво зростає значення всіх факторів, які впливають на результативність виробництва.
У системі виробництва та економічних відносин центральне місце посідає людина. Вона визначає цілі та напрями розвитку виробництва, організовує його, виробляє товари й надає послуги для свого життя та розвитку. Тому ефективність економіки будь-якого суспільства насамперед визначається якістю наявних трудових ресурсів та способом їх використання у виробництві, адже основною продуктивною силою є люди з їхніми здібностями та можливостями. В сучасних умовах роль людини у виробництві суттєво змінилася: людина є не тільки найважливішим елементом виробничого процесу на підприємстві, але й головним його стратегічним ресурсом. Вкладення в людські ресурси стають довгостроковим фактором конкурентоспроможності підприємства.
Однією з найскладніших економічних категорій і одним з найважливіших соціально-економічних явищ є використання трудових ресурсів, що є основним джерелом доходів найманих працівників, а для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства. Саме тому тема обліку використання трудових ресурсів складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо визначають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу. Тому багато фахівців з в своїх роботах і дослідженнях велику увагу приділяють цій темі.
У сучасному світі не «гроші роблять гроші», а люди роблять гроші. Причому це торкається на лише окремо взяте підприємство, але і всю економічну систему в цілому.
У зв'язку з цим виникає гостра необхідність перегляду критеріїв оцінки використання трудових ресурсів. Той апарат виміру результату і якості трудової діяльності, який використовувався під час існування адміністративно-командної системи дещо втратив свою актуальність. У зв'язку з цим, тема курсової роботи, пов'язаної з вивченням сетності і методів оцінки використання трудових ресурсів представляється вельми актуальною.
Метою курсової роботи є вивчення сутності і методів оцінки системи використання трудових ресурсів на підприємствах в умовах ринкової економіки. Для досягнення поставленої мети передбачається вирішити ряд завдань, а саме:
- визначити сутність і склад трудових ресурсів підприємства з точки зору економіки праці;
- виділити особливості процесу оцінки використання трудових ресурсів і дати характеристику показникам, що були використанні в процесі даної оцінки;
- охарактеризувати формальні методи оцінки використання трудових ресурсів підприємства, оцінити якісні характеристики праці;
- дати визначення і виділити чинники, що впливають на основний показник ефективності використання трудових ресурсів - продуктивність праці.
Питання даної теми розглядалися багатьма ученими, зокрема до найбільш значних з них можна віднести таких авторів, як Владімірова Л.П., Базаров Т.Ю., Мазур І.І., Шапіто В.Д.
Дослідження виконане з використанням графічного і табличного способу відображення інформації, що робить її зрозумілою, а результати дослідження - придатними до використання в практичній діяльності.
Головною продуктивною силою суспільства є людський ресурс. Тому процвітає те суспільство, які створило зусилля для кращого використання, відтворення і збагачення даного ресурсу. Трудові ресурси - частина населення країни, що володіє фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями, необхідними для роботи в народному господарстві.
Поняття “Трудові ресурси” було сформульоване в одній із статей С.Г.Струміліна в 1922 році. Цей термін широко використовувався в практиці планерування і обліку працездатного населення в умовах централізованого управління людськими ресурсами. Строгий статистичний облік працездатного населення - трудових ресурсів (разом з ресурсами природними, матеріальними і фінансовими) - був одним з елементів централізованого планерування економіки.
Україна перейшла від командно-адміністративної економіки до економіки ринкової, але термін «трудові ресурси» зберігся в колишньому тлумаченні. У зарубіжній літературі терміну “трудові ресурси” відповідають “людські ресурси”. Причому реальними людськими ресурсами праці статистиками всього світу визнається економічно активне населення. Держава, встановлюючи через свої соціально-економічні умови розвитку нижній і верхній кордони працездатного (робітника) віку, визначає контингент здібного до активної трудової діяльності населення. В Україні нижній кордон робочого віку визначений умовно в 16 років, верхня для жінок – 55 років, для чоловіків – 60 років. [2, с 48]
Економічна категорія «трудові ресурси» означає населення, що володіє фізичною і інтелектуальною здібністю до праці відповідно до встановлених державою умов відтворення робочої сили. Поняття «Робочої сили» має декілька тлумачень. Воно може бути пов'язане із здібністю людини до праці. З економічних позицій робоча сила, виражає відношення з приводу розвитку здібності до праці - сукупності фізичних і інтелектуальних якостей, знань, навиків, умінь, необхідних людям для виконання конкретних трудових операцій при виробництві товарів і послуг. У такому розумінні терміном «робоча сила» можна оперувати, розглядаючи чинники і умови організації праці, виробництва.
Стосовно ж аналізу ринкових стосунків термін «робоча сила» слід сприймати як синонім терміну «економічно активне населення» (тобто частину працездатного населення, зайняту і шукаючу роботу). Чисельність цієї групи населення включає зайнятих і безробітних. До «робочої сили» відносяться особи старше 16 років, що вже мають роботу або активно зайняті її пошуком, або після звільнення чекаючі, що до їх послуг знов звернуться.
Більш розгорнуте уявлення про можливості і здібності робочої сили – як узагальнювальна характеристика особистого чинника виробництва – дає поняття трудового потенціалу, і воно також трактується по-різному.Трудовий потенціал може розглядатися як ресурсна категорія, тобто відображати ресурси праці, які можуть бути використані для вирішення якого-небудь завдання, досягнення певної мети і так далі Він може виступати в спільному русі з речовими чинниками формою особистого елементу виробництва, що виражається зрештою, який може бути отриманий при повній реалізації готівкових потенцій. Трудовий потенціал формується на різних рівнях «сукупного працівника», тому і функціонує як взаємозв'язок трудових потенціалів - окремого працівника, виробничого колективу, суспільства.
Стосовно підприємства трудовий потенціал - це гранична величина можливої участі працівників у виробництві з врахуванням їх психофізіологічних особливостей, рівня професійних знань і накопиченого досвіду.
Оскільки поняття трудових ресурсів, робочої сили і трудового потенціалу по суті не націлені на вивчення індивідуальних якостей людини як працівника і осіб, то рядом авторів введено в поняття «Людина праці» як індивідуалізованого елементу трудових ресурсів, власника робочої сили, володаря трудового потенціалу.
Трудовий потенціал людини праці - працівника - складається залежно від трьох основних чинників: якості робочої сили, нормативної величини робочого дня і творчих можливостей індивіда (таблиця 1.1)
Таблиця 1.1
Чинники трудового потенціалу людини праці
| Чинники трудового потенціалу працівника | Зміст |
| Якість робочої сили | Відображає рівень фізичного і інтелектуального розвитку працівника, загальноосвітнього, спеціальної і професійної підготовки, придбаних їм трудових умінь і навиків |
| Нормативна величина робочого дня | Характеризує єдину міру суспільної оцінки різних видів праці або міру участі працівника в суспільно організованій праці |
| Творчі можливості | Виражаються у вигляді здібностей до праці (тут виявляються особисті можливості в перевищенні середніх показників продуктивності праці і якості роботи), в також у відношенні до праці, готовності до творчого пошуку доріг підвищення його ефективності |
У теорії управління трудовими ресурсами використовується також поняття «кадри», «кадровий потенціал», що відрізняються від попередніх лише тим, що тут йдеться про сукупності працівників, зайнятих в конкретних сферах виробництва, галузях, що реально діє, на підприємствах і що володіють певним рівнем професійної підготовки і кваліфікації. Поняття «кадри» розглядається як елемент мікроекономікиі макроекономіки. Трудові ресурси виступають елементом макроекономіки, тому аналізують їх чисельність і структуру, пов'язуючи з розвитком економіки якої-небудь території, регіону, країни.[6, с. 69]