За позикою, наданою банком на організацію лізингу, всі загальні зобов'язання несе лізингова фірма. Вона повинна повернути наданий кредит незалежно від того, чи отримає вона лізингові платежі від орендаря чи ні. Очевидно, що навіть повна вартість активу, що надається в лізинг, може розглядатися лише як часткове забезпечення банківського кредиту. Отже, лізингова фірма повинна взяти в орендаря додаткову заставу і (або) зажадати надання поручительства третіх осіб.
А сама лізингова компанія, використовуючи банківські кредити, як заставу надає банку право отримання лізингових платежів від лізингоодержувача у разі не виконання нею кредитних зобов’язань. Якщо права по лізингу повністю переуступаються банку, то всі права і зобов'язання лізингової фірми переходять до банку. У разі невиконання лізинговою фірмою своїх зобов'язань за позикою, тоді як лізингоодержувач дотримується всіх умов договору лізингу, лізингові платежі здійснюється лізингоодержувачем безпосередньо в банк. Але незважаючи на прийняті зобов’язання банк не може достроково вилучити у лізингоодержувача передане в лізинг майно при виконанні ним всіх умов угоди. Банк може вилучити майно, якщо лізингоодержувач в подальшому не виконуватиме своїх зобов'язань по лізингу. Зрештою банк може приймати до розгляду лізингові проекти з повною переуступкою прав по лізингу або без неї, але у будь-якому разі мінімальною вимогою є наявність альтернативного джерела повного погашення кредитної заборгованості [1].
Висновки
Вирішення зазначених питань в аналізі лізингового проекту, щонайменше, надає банкові можливість гнучкого підходу в процесі переговорів із клієнтом. Банк має врахувати всі «за» і «проти», щоб визначитися, чи буде фінансування проекту прямою позикою або лізингом через лізингову фірму.
Якщо банк вирішив фінансувати лізинг, то внутрішній банківський аналіз повинен відображати остаточне рішення щодо лізингової фірми й орендаря, а також загальної структури позики і лізингу. У цьому разі банком розглядаються документи, що представляються від лізингової фірми і від орендаря (документи, що встановлюють право, інформація про фінансове становище, бізнес-план з аналізом грошових потоків та ін.).
банківський кредит фінансовий лізинг
Література
1.Стародубцев В. В. Спас ли ленд-лиз Россию / В. В. Стародубцев // Российский экономический журнал (ЭКО). – 1995. – № 6. – С. 167–172.
2.Тадарков Д. Лизинг в деловом сотрудничестве Восток-Запад / Д. Тадарков // Проблемы теории и практики. – 1990. – № 6. – С. 68–73.
3.Танклевська Н. С. Проблеми розвитку лізингу регіональних АПК / Н. С. Танклевська // Економіка АПК. – 2007. – № 3. – С. 58–61.