Спеціалізація підприємств є важливою передумовою неухильного підвищення ефективності їхньої господарської діяльності. Поглиблення й розвиток усіх видів спеціалізації підприємств звичайно супроводжуються більш широким застосуванням прогресивної технології і високопродуктивного спеціалізованого устаткування, запровадженням комплексної механізації й автоматизації взаємозв'язаних виробничих ланок. В сучасних умовах є потреба у спеціалізованих підприємствах, оскільки зросла необхідність у розширенні асортименту комплектуючих, зокрема, в машинобудуванні. Наприклад, для збирання телевізора потрібно 400–700 деталей, для легкового автомобіля 7–10 тис., а для авіалайнера типу «Боїнг-747» – 4,5 млн. деталей. Жодне підприємство не зможе забезпечити такий широкий асортимент комплектуючих. Тому, наприклад, компанія Ford має 5 тис. постачальників деталей з різних країн світу.
Розвиток спеціалізованих виробників потребує необхідних умов. Використання компонентів з інших підприємств повинно гарантувати їхню безвідмовну роботу після збирання основного виробу. Іншою проблемою успішної діяльності спеціалізованих виробництв є швидка і чітка доставка («точно в строк») комплектуючих на головні підприємства.
Як висновок можна сказати, що стан економіки держави, а отже, її майбутнє визначають високотехнологічні та спеціалізовані підприємства.
2.3 Аспекти розвитку підприємницької діяльності в Україні
На сучасному етапі проблема розвитку та регулювання підприємницької діяльності в економіці України, належить до категорії особливо актуальних.
В останні роки кількість підприємств в Україні, зареєстрованих ЄДРПОУ, поступово зростає, що можна побачити в таблиці 2.2 [11].
Таблиця 2.2. Розвиток підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності
| Рік | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 |
| Кількість підприємств, одиниць | 318359 | 331121 | 344514 | 360297 | 380789 |
На 1грудня 2010 року кількість підприємствта організаційв Україні (за данимиЄДРПОУ) склала 1 млн.291тис.916одиниць. А на1 лютого 2011 років кількістьпідприємств іорганізацій – 1млн. 297тис.883одиниць, втомучислі, зі статусомюридичної особи– 1млн. 241тис.557одиниць, безстатусуюридичної особи–56тис.326одиниць [3].
Сьогодні саме з малим підприємництвом держава пов’язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, вихід з економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ. Воно розглядається як провідна сила в подоланні негативних процесів в економіці та забезпеченні сталого позитивного розвитку суспільства, як одна із сфер забезпечення зайнятості населення, запобіганню безробіттю та створення нових робочих місць.
Насамперед важливість розвитку малого підприємництва полягає в тому, що самостійне господарювання суб’єктів підприємницької діяльності активно впливає на формування конкурентного середовища. Адже кожен підприємець намагається зайняти свою нішу на ринку товарів чи послуг, прагне випускати потрібну і якісну продукцію, намагаючись тим самим привернути до себе споживача. Все це перетворює мале підприємництво у своєрідний соціальний двигун економічного розвитку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості і спонукає до зростання.
Великою мірою роль малого підприємництва полягає у вирішенні питання зайнятості, що проявляється, насамперед, у здатності малого та середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу. Особливо це стосується нинішнього стану справ як в Україні в цілому, так і в нашому регіоні зокрема. Адже в той час, коли йде процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця. З огляду на це, як, до речі свідчить і зарубіжна статистика, мале підприємництво є більшим стабілізуючим фактором, ніж велика індустрія.
Малі підприємства виконують ще ряд важливих функцій. Зокрема в країнах з ринковою економікою малі підприємства відіграють велику роль в стимулюванні технологічних інновацій, створюючи їх у 2–2,5 рази більше, ніж великі компанії.
Крім того, створення і діяльність великої кількості малих підприємств забезпечує стабільний розвиток регіональної економіки. Завдяки більш високій конкуренції вони краще забезпечують місцеві ринки товарами і послугами і в той же час значно менше дестабілізують ситуацію на ринку робочої сили при банкрутстві окремих з них в порівнянні з великими підприємствами.
Вони є значним джерелом поповнення місцевих бюджетів, часто беруть участь у спонсоруванні місцевих програм, будучи зацікавленими в економічному розвитку території, на якій вони знаходяться.
Крім інших вищезазначених функцій підприємництва виділяються саме та, що воно виступає важливим джерелом фінансового та організаційного забезпечення соціального захисту, вносить визначальний внесок у зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин. Саме мале підприємництво своїми руками забезпечує свій рівень життя воно є фундаментальною основою у формуванні середнього класу. Немаловажна роль малого підприємництва полягає і в тому, що воно виступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортних можливостей держави. Отже, важливим є визначення темпів зростання кількості малих підприємств. Динаміку розвитку малих підприємств в Україні можна побачити в таблиці 2.3 [12].
Таблиця 2.3. Основні показники розвитку суб’єктів малого підприємництва
| Рік | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 |
| Кількість суб’єктів малого підприємництва на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць | 501 | 561 | 609 | 661 |
| Кількість суб’єктів малого підприємництва всього, одиниць | 5737,8 | 6003,7 | 6308,0 | 6450,9 |
Збільшення кількості малих підприємств позитивно впливає на розвиток економіки України. Але аналіз стану розвитку підприємництва в Україні доводить, що відбувається гальмування розвитку цього сектора економіки. Серед головних причин, які стримують його розвиток, можна назвати такі:
1) найболючішою проблемою малого бізнесу сьогодні є його забезпечення фінансовими ресурсами. Приватні благодійні фонди відсутні, союзи й асоціації підприємців не мають у своєму розпорядженні засобів для кредитування малого бізнесу. Підприємці мають обмежений доступ до альтернативних джерел фінансування. Для здійснення виробничого процесу вони змушені купувати ресурси за високими цінами, продаючи свою продукцію зазвичай за низькими цінами через недостатню платоспроможність споживача;
2) труднощі з реєстрацією відкриття власної справи займають у списках проблем не останнє місце. Адже в Україні процедура реєстрації підприємців усе ще залишається громіздкою і зайво ускладненою;
3) діючі бізнесмени відзначають такі проблеми, як труднощі з реалізацією продукції і доступу до сировини і матеріалів. Дуже часто наявна сировина не відповідає двом факторам, а саме: ціновому і якісному.
4) сьогодні податкова система країни впливає на розвиток бізнесу вкрай негативно. Підприємницька діяльність не може повноцінно розвиватися за відсутності або недосконалості законів, що її регулюють. Нестабільність системи оподаткування та надмірна важкість податкового тягаря примушує багатьох суб'єктів підприємництва переходити в тіньову економіку;
5) обмеженість внутрішнього попиту і наявність кризи збуту на внутрішньому ринку є також важливою проблемою. Малий бізнес постійно втрачає головних споживачів своєї продукції внаслідок погіршення рівня забезпеченості населення, зменшення доходів громадян;
6) відсутній ефективний механізм реалізації державної політики щодо підтримки суб'єктів підприємництва. На сьогодні в Україні ще не склалася ефективна система державної підтримки та захисту малого підприємництва.
Отже, першочерговим завданням уряду України слід вважати створення сприятливого середовища для утворення та розвитку нових підприємств.
Підтримка з боку держави має здійснюватися шляхом допомоги у формуванні стартового капіталу для відкриття підприємства і забезпечення сприятливих умов для подальшого розвитку та функціонування малих підприємств.
Одним із головних напрямів сприяння розвитку малого бізнесу є створення системи фінансової підтримки. Як відомо, діючі важелі державної підтримки малого підприємництва в Україні поділяються на дві групи методів: прямі і непрямі.
До основних форм непрямої підтримки слід віднести: податкові пільги (або повне звільнення від податків); прискорену амортизацію; знижки, пов'язані з науково-дослідницькими роботами та підготовкою кадрів для підприємницької діяльності, тощо. Ці форми державної підтримки тією чи іншою мірою використовуються в Україні, і їх варто вважати ефективними, гнучкими важелями допомоги малим підприємствам.
Аби зробити фінансування для малих підприємств доступнішим, доцільно задіяти систему залучення позик, подібну тій, що існує в інших країнах. Замість того щоб витрачати гроші на субсидії та дотації, уряд може сприяти наданню малим підприємствам, які мають у цьому потребу, позик та гарантувати їх повернення в разі неплатоспроможності реципієнта. Таким чином держава зменшує ризик для позичальника й усуває головну перешкоду на шляху надання позик. Поки що в Україні дуже гостро стоїть проблема кредитування малих підприємств, їх доступу до фінансових ресурсів. Далеко не кожне мале підприємство спроможне сплачувати досить високі процентні ставки.