В Америці розвиток малого бізнесу розпочався у період великої депресії, в умовах зниження обсягів виробництва, масового звільнення робітників, знецінення грошової одиниці. Усвідомивши важливість розвитку малого і середнього бізнесу для економіки країни вже на початку 50-х років уряд держави почав формувати систему регулювання та підтримки малого бізнесу, в 1953 році створено спеціалізоване агентство – Американська адміністрація підтримки малого бізнесу, яка протягом багатьох років здійснює технічну та фінансову підтримку бізнесменів-початківців. В рамках адміністрації діють три різні програми кредитування підприємств малого бізнесу: поповнення оборотного капіталу, придбання землі, майна або обладнання та мікрокредитування, де адміністрація виступає гарантом перед банком зі сторони держави.
В даний час 50 % ВВП (12 трильйонів доларів) створюється саме на підприємствах малого бізнесу. З 28 млн. підприємств малого бізнесу в США (це 70 % робочих місць) лише 7 млн. фірм наймають найманих працівників, всі інші – працюють самостійно, хоча і мають значні прибутки. Середній річний дохід підприємств малого бізнесу становить від 4 до 28 млн. доларів. Малі підприємства США експортують товарів і послуг на 300 мільярдів доларів на рік, що становить близько 30 % всього експорту країни. Незважаючи на потужність та великі розміри обсягів малого бізнесу в США держава постійно допомагає та підтримує розвиток таких підприємств. Велика кількість федеральних програм підтримки малого бізнесу працюють з 40-х років минулого століття, основними положеннями яких є: доступ до капіталу, освіта, допомога в отриманні державних замовлень (23 % від усіх замовлень) та захист у судах і на рівні законодавства [13].
США є країною з найвищим рівнем підприємницької активності в світі. Для оцінки цього рівня Національна комісія по підприємництву розробила спеціальний індекс, який становить суму частки дорослого населення країни у віці від 18 до 64 років, залученого в створення нових фірм за 12 місяців. Цей індекс повної підприємницької активності в США становить 12,7 %, в Бразилії –16 % (високий індекс МП в Бразилії експерти пояснюють наявністю в цій країні аграрного сектора), Південній Кореї – 13,7 %, Канаді – 7,9 %, Італії – 5,7 %, Великобританії – 5,2 %, Німеччині – 4,7 %, Франції – 2,2 %, Японії – 1,3 %.
Розквіт малого бізнесу у США забезпечує значною мірою належна підтримка з боку держави. Конгресом США ще у 1953 році на правах федерального відомства було створено Адміністрацію у справах малого бізнесу. На кінці 80-х – початку 90-х років Правління США провело через Конгрес ряд законодавчих актів та поправок до них. Ці акти відобразили радикальні зміни державної науково-технічної політики США [12].
Цікавий досвід адміністрації малого підприємництва в сфері податкового стимулювання МП. Він полягає в поетапному зменшенні податкових ставок та пониженні прогресивних податкових стягнень при достатньо вузькій податковій базі та широкій сфері застосування податкових пільг, що спонукає забезпечити прилив інвестицій в промисловість, сферу послуг, торгівлю. Зменшення ставки податку залежно розмірів підприємництва є одним з повсякденно використовуваних методів податкових стягнень в МП. У США діють пільгові ставки податку на доходи до 16 тис. дол., 15 % – податок на перші 50 тис. дол. і 25 % – на наступні 25 тис. Понад цю суму діє максимальна ставка – 34 %. Також діє прогресивне оподаткування прибутку: до 25 тис. дол. –15 %; 25-30 тис. дол. – 18 %; 50-75 тис. дол. – 30 %; 75-100 тис. дол. – 40 % [3]. Таким чином, реалізується роздільний підхід до малого підприємництва за принципом – чим менше підприємство, тим більше податкових пільг.
Ефективна система підтримки МП існує у Великобританії. Держава активно використовує інструменти бюджетної, податкової і кредитної політики для стимулювання цього сектора економіки. Для підприємств малого бізнесу знижено ставки прибуткового податку: при стандартній ставці 35 % ставка для малих підприємств становить 27 % [16, С.19]. Разом із зниженням ставки податку на прибуток малих підприємств зменшено податок на інвестиції в нові сфери малого бізнесу, особливо пов'язані з високим ступенем ризику. Крім того, приватна ініціатива стимулюється наданням податкових знижок, спрощенням фінансової процедури злиття і поділу фірм, зниженням всіх ставок індивідуального подоходного податку, підвищенням порогу зарплати, яка підлягає оподаткуванню за найвищою ставкою.
У Франції94 % підприємств належать до категорії малих з чисельністю працюючих до 9 осіб. Політика підтримки підприємницьких організацій у цій країні базується на використанні багатьох важелів економічного, організаційного і правового характеру. Завдання держави в управлінні підприємницькими структурами обумовлено захистом інтересів суспільства в цілому. Вони не обмежуються тільки економічними інтересами, а включають також соціальний і політичний аспекти. Соціальне значення державної політики стосовно підтримки підприємництва тісно пов'язана із забезпеченням зайнятості населення, створенням нових робочих місць, а також з розподілом прибутків і багатств. Новостворені малі фірми у Франції на три роки звільняються від сплати податків. Для стимулювання впровадження малими підприємствами енергозберігаючих технологій податкові ставки на їх інвестиції зменшені на 40-50 % [9, С.54]. Передбачається також можливість відстрочки сплати низки податків при тимчасових фінансових труднощах.
У Німеччині(на території колишньої ФРН) з 1978 р. здійснюється спеціальна управлінська програма "Загальна концепція науково-технічної політики в співвідношенні з МП", передбачається сприяння в галузях наукових досліджень, фінансування ризикової діяльності, покращення умов передачі технології, покращення умов передачі технологій, забезпечення науковими кадрами.
Щоб оптимізувати податкові платежі, переважна більшість підприємств обирає таку організаційно-правову форму господарювання як "товариство з обмеженою відповідальністю". Аналіз підприємницької активності, проведений центральним банком Німеччини у грудні 2001 року, засвідчив, що завдяки успішному розвитку підприємств малого бізнесу та зростанню їх доходів, вони були цілком спроможні збільшити власні кошти в середньому на 25 %. Проте серед суб'єктів малого бізнесу, заснованих у формі товариств з обмеженою відповідальністю (в Німеччині частка сягає майже 60 %), темпи зростання обсягів власних коштів становили 2,5 % [10, С.56] .
Зарубіжний досвід переконливо свідчить, що підприємства малого бізнесу стабільно та ефективно працюють в розвинених країнах світу завдяки державній підтримці на всіх рівнях влади. Держава, в свою чергу, отримує зростання обсягів виробництва продукції, зниження напруженості на ринку праці, збалансування різних галузей економіки, гармонічну співпрацю великого і малого бізнесу, формування середнього класу підприємців, розв’язання соціальних проблем, підвищення конкурентоздатності національних товарів, зростання надходжень до державного бюджету за рахунок податків.
2. Зарубіжна практика створення малих підприємств
Як показує досвід розвинених країн, малий бізнес успішно розвивається за умови постійної та ефективної державної підтримки, в умовах оптимального співвідношення розвитку великого, середнього і малого бізнесу. У нашій країні малому підприємництву поки що не приділяється належної уваги, фактично не розроблена чітка концепція і всебічно не обґрунтована програма розвитку цієї форми господарювання, недосконалою є система фінансування та матеріально-технічного забезпечення становлення і розвитку малого бізнесу. Багато в чому невідпрацьованими залишаються правові й організаційні питання діяльності мікрофірм.
Для активізації розвитку малого бізнесу в нашій країні (незалежно від того, наскільки добре чи погано він розвивається) потрібна дієва і активна підтримка державних органів на всіх рівнях, доступ до дешевих кредитних ресурсів, інформаційна та технічна підтримка підприємців на всіх етапах розвитку підприємства. В зарубіжних країнах підприємства малого бізнесу досить стабільно розвиваються, отримують значні прибутки та мають можливість конкурувати на міжнародних ринках товарів і послуг (це особливо відчутно у США, Китаї, країнах Азії).
Одним із вирішальних факторів при визначенні сектору підприємств малого бізнесу є встановлення критеріїв, за якими визначають які підприємства можуть відноситися до малих, середніх або великих. В світовій практиці визнані різні критерії віднесення підприємств до розряду малих підприємств. Чим вищий розвиток економіки країни, тим вищі критерії щодо кількості працюючих осіб, обсягів доходу та суми балансу для підприємств, які мають право вважатися малими підприємствами. Це пов’язано з тим, що держава надає значні кошти для підтримки та розвитку малого бізнесу країни, а тому менш розвинені країни, які не мають вільних коштів для розвитку економіки та підтримки малих підприємств знижують критерії віднесення підприємств до розряду малих, що, відповідно, зменшує обов’язки держави щодо підтримки і надання пільг підприємствам малого бізнесу.
Як показує світова практика, критерії віднесення підприємств різних форм власності до підприємств малого бізнесу можна поділити на кількісні та якісні. До кількісних критеріїв відносяться чисельність працюючих, розмір статутного капіталу, річний обсяг обороту, доходу або прибутку, а до якісних критеріїв відноситься відношення власника підприємства до участі в управлінні підприємством та ступінь його контакту з персоналом.
За даними Світового банку загальне число критеріїв, за якими визначають підприємства малого бізнесу більше 50, однак, практично у всіх країнах визначальним критерієм виступає чисельність працюючих на підприємстві за звітний період, залежно від цього підприємства поділяються на дрібні (1-9 осіб), малі (10-100 осіб) та середні (200-500-1000 осіб) [8]. В деяких країнах також додається обмежувальний кількісний критерій річного обсягу виручки, прибутку, валюти балансу та ін., а також враховується критерій віднесення підприємства до відповідної сфери діяльності (виробництво, торгівля, сфера послуг, будівництво та ін.). Іноді також враховується територіальна приналежність підприємства до конкретної території та місцезнаходження такого підприємства, або враховується критерій автономності діяльності малого підприємства чи його співпраця з великим підприємствами або промисловими групами. Виділяють також сімейні, молодіжні та жіночі малі підприємства. Класифікація малих підприємств здійснюється в більшості випадків незалежно від правової форми підприємства.