В США перший федеральний закон про малий бізнес, прийнятий в 1953 р., взагалі не містив ніяких кількісних критеріїв, обмежуючись лише відміченого роду якісними характеристиками. В даний час до малих підприємств відносяться підприємства кількість працівників якого не перевищує 500 осіб (у роздрібній торгівлі до 100 осіб) і обсягом річного обороту не більше 5 млн. доларів (підприємства послуг і роздрібної торгівлі – до 1 млн. доларів) [2].
В Канаді критерії віднесення до підприємств малого бізнесу поділяються залежно від сфери діяльності: невиробничий сектор – до 49 осіб з обсягом річного обороту до 5 млн. дол., виробничий сектор – до 99 осіб з обсягом річного обороту до 10 млн. дол. До розряду середніх підприємств в Канаді відносяться підприємства з чисельністю працюючих до 499 осіб з обсягом річного обороту до 50 млн. дол.
В Японії для визначення критеріїв віднесення до підприємств середнього або малого бізнесу враховуються два показники: чисельність працюючих та статутний капітал. До підприємств середнього бізнесу відносять підприємства промисловості, транспорту та будівництва з статутним капіталом до 100 млн. єн (≈ 1200 тис. дол.) та чисельністю персоналу до 100 осіб, підприємства оптової торгівлі з капіталом до 30 млн. єн (≈ 370 тис. дол.) та чисельністю персоналу до 300 осіб та роздрібна торгівля з статутним капіталом до 10 млн. єн (120 тис. дол.) та чисельністю персоналу до 50 осіб. До підприємств малого бізнесу відносять підприємства виробничого сектору з чисельністю до 20 осіб, а у торгівлі і сфері послуг – до 5 осіб. До мікропідприємств відносяться підприємства промисловості та інших сфер з чисельністю до 5 осіб, а у торгівлі та сфері послуг – до 2 осіб [5, С.36].
В Індії чисельність працюючих взагалі не виділяється (у зв’язку з перенасиченням ринку праці), а критерієм, що враховується при визначенні малого підприємства є розмір основного капіталу, який не повинен перевищувати 3,5 млн. рупій (≈70 тис. дол.).
В країнах ЄС з 1 січня 1995 р. до малих підприємств відносилися підприємства, з кількістю зайнятих працівників до 50 чол., річним оборотом не більше 4 млн. екю і сумою балансу не більше 2 млн. екю. З метою державної підтримки в окремих країнах ЄС встановлювались власні показники віднесення підприємств до розряду малих. З 2005 року прийняті єдині критерії віднесення підприємств до малого та середнього бізнесу на території країн ЄС. Середніми підприємствами вважаються підприємства з кількістю працівників від 50 до 249 осіб, щорічним оборотом не більше 50 млн євро та балансом підприємства до 43 млн. євро. Малими підприємствами вважаються підприємства з кількістю працівників від 10 до 49 осіб, щорічним оборотом та обсягом балансу до 10 млн. євро. Мікропідприємствами вважаються підприємства з кількістю працівників до 10 осіб і щорічним оборотом і обсягом балансу до 2 млн. євро [17].
У Франції додатковим критерієм віднесення підприємств до розряду малих є безпосередня участь власника у забезпеченні управління підприємством на основі його постійного прямого контакту з працівниками та наявність більше 50 % капіталу підприємства у власності власника. У Швейцарії малим підприємством вважається фірма з чисельністю працюючих до 200 осіб та річним оборотом не більше 20 млн євро. В Німеччині введені більш жорсткі критерії по відношенню до малих фірм: чисельність працюючих не повинна перевищувати 9 осіб і річний оборот компанії не більше 700 тис. євро.
Для надання фінансової підтримки малому бізнесу власні критерії віднесення фірм до категорії малого бізнесу встановлюють Міжнародні та світові організації. Наприклад, Міжнародна Організація Економічної Співпраці (ОЕСР) визначає підприємства з числом зайнятих до 19 чол. як «дуже малі», до 99 чол. як «малі», від 100 до 499 чол. як «середні» і понад 500 чол. як великі.
В останні роки в рамках ЄС здійснюється системна підтримка малого і середнього бізнесу, яка орієнтується на трьох основних базисах, які приймають участь у створенні і підтримці малого бізнесу: на конкретну особу, фірму та суспільство.
Залежно від розвитку країни та економічної ситуації в конкретний проміжок часу кількісні критерії віднесення до підприємств малого бізнесу періодично змінюються.
Висновки
Отже, аналіз світового досвіду розвитку і державної підтримки малого бізнесу свідчить, що для ефективної діяльності всіх галузей народного господарства вкрай необхідно сформувати цілісну систему державної підтримки розвитку малого підприємництва, створити високоякісне правове поле та усунути невідповідність національних кількісних критеріїв визначення суб’єктів малого бізнесу показникам, що застосовуються розвиненими країнами.
Діяльність із налагодження результативного й ефективного механізму формування та реалізації державної політики підтримки малого бізнесу в Україні, безсумнівно, вимагає творчого запозичення та використання світових досягнень у цій сфері, насамперед досвіду країн з розвинутою ринковою економікою.
Необхідність підтримки малих підприємств в усьому світі вважається обов’язком держави, тому що вони поступаються великим підприємствам за можливостями модернізації, маркетингових досліджень, фінансових ресурсів, конкурентоспроможністю товарів і послуг.
Сприяти розвитку малого бізнесу можна лише шляхом поєднання та комбінування різних форм, методів і засобів регулювання й підтримки, головними серед яких є:
· державна підтримка виробництва і реалізації продукції, що передбачає надання державних замовлень, обладнання у лізинг на пільгових умовах, митних пільг, сприяння експорту товарів і послуг на міжнародні ринки, зниження орендних ставок;
· фінансово-кредитна підтримка, що передбачає надання прямих гарантованих позик на розвиток і розширення діяльності, розробка пільгових програм кредитування, зниження відсоткових ставок за кредитами, державна гарантія отримання кредитів, цільове субсидіювання і бюджетне фінансування галузей економіки у відповідності з пріоритетами економічної політики держави;
· сприятлива податкова політика, що передбачає пільгове оподаткування діяльності та зниження податкового навантаження на суб’єктів малого підприємництва;
· інформаційно-консультативна підтримка створення і розвитку підприємств малого бізнесу, навчання спеціалістів та підвищення кваліфікації робітників за рахунок державних коштів у спеціально створених центрах, безкоштовне кваліфікаційне консультування підприємців.
Перспективи розвитку малих підприємств в Україні дуже великі, однак необхідно використати позитивний досвід розвинутих країн для забезпечення сталого розвитку малого підприємництва як невід'ємного сектора ринкової економіки та створення нових робочих місць.
Список використаних джерел:
малий бізнес державна підтримка
1. Абрамов Е., Певзнер А., Родионов А., Хачатуров Ю. Малый бизнес в Японии //Экономика и жизнь. - 2008. - № 34.
2. Анализ законодательств иностранных государств в области регулирования вопросов внутренней торговли [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.market-ekb.ru/win/download/69/.
3. Анализ мирового опыта финансирования малого бизнеса [Електронний ресурс] //Научные публикации филиала Российского государственного социального университета в г. Красноярске. – Режим доступу: http://kraspubl.ru/content/view/136/56/1/1/.
4. Бушев А. Ю. Коммерческое право зарубежных стран: учеб. пособие / А. Ю. Бушев, О. А. Макаров, В. Ф. Попондопуло ; за ред. В. Ф. Попондопуло.— СПб. : Питер, 2004. — 288 с.
5. Васильев В.И. Опыт создания и деятельности малых и средних предприятий в развитых капиталистических странах и странах СЭВ. М.: ФинКом, 2007. -36 с.
6. Зверев А. Организация и регулирование розничной торговли в Германии / А. Зверев // Экономист. — 2010. — № 2. — С. 62–70.
7. Колісник Г. М. Світовий досвід підтримки і розвитку малого та середнього бізнесу. Фінансовий бізнес плюс// Наук. вісник ЛНУ ім. Івана Франка/ За ред. проф. С. К. Реверчука. – Львів, 2009. – 179 с.
8. Критерії суб’єктів малого підприємництва [Електронний ресурс] /Економічний портал. Національна економіка. – Режим доступу: http://econ-house.ru/nacionalna-ekonomika/.
9. Кужель О. Економічні засади державної регуляторної політики у сфері господарювання: світовий досвід та вітчизняна практика // Економіст. – 2008. – № 7. – С. 50-57.
10. Майборода В. Роль банківського сектору Німеччини у сприянні розвитку малих і середніх підприємств// Вісник НБУ. – 2009, № 3. – С. 54-57.
11. Малий бізнес: закордонний досвід [Електронний ресурс] /Національний інститут системних досліджень проблем підприємництва. – Режим доступу: http://www.nisse.ru/business/article/article_1141.html.
12. Малый бизнес – фундамент экономики США [Електронний ресурс] /«Деловая пресса». – 2008. – № 7 (359). – Режим доступу: http://www.businesspress.ru/newspaper/.
13. Малый бизнес: США [Електронний ресурс] /Малый бизнес: Кредитование малого бизнеса. – Режим доступу: http://www.kreditbusiness.ru/usa.html.
14. Мельник Л.Ю., Сафронов С.О. Основи економічної теорії та підприємництва. – Дн-к: Січ, 2007. – 461 с.
15. Основні показники розвитку малих підприємств [Електронний ресурс] /Держ. ком. статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
16. Петров Р. А. Сближение законодательств о компаниях Украины с законодательством Европейского Сообщества / Р. А. Петров // Перспективы сближения хозяйственного законодательства Украины с правом Европейского Сообщества. — Донецьк : Правовые чтения Донецкого государственного университета, 2008. — С. 17–23.
17. Система поддержки малого и среднего бизнеса в ЕС [Електронний ресурс] /Малый бизнес в России и за рубежом. – Режим доступу: http://www.smallbiznes.net/Business.php.