Вдосконалюватиметься система екологічної безпеки. Утримуватиметься необхідний баланс між шкідливими наслідками технологічної і виробничої діяльності суспільства та потенційними можливостями відновлення довкілля.
Для нарощування освітнього потенціалу населення витрати на освіту мають бути збільшені у півтора раза проти 1997 року.
З метою зменшення впливу негативних і дестимулюючих чинників на можливості людського розвитку вживатимуться заходи до пом'якшення соціально-економічних наслідків безробіття, особливо серед жінок та молоді, за рахунок реалізації державних адресних соціальних програм і розвитку систем соціального страхування.
Підвищення конкурентоспроможності
України в глобальній системі
Нинішня конкурентоспроможність країни (під нею розуміється системна сукупність економічних, політичних, соціологічних та інших характеристик суспільства) залишається незадовільною. Так, за щорічним порівнянням експертів Всесвітнього економічного форуму серед 53 країн, на які в цілому припадає понад 95 відсотків світового виробництва, торгівлі та нових капіталовкладень, Україна займала у 1997 році 52 місце, а у 1998 - 53. Економічне зростання стримують успадкована недосконала структура економіки та відповідна структура експорту й імпорту, високі рівні бартеризації та обсягів "тіньового" сектору економіки, енергоємності продукції, недосконалість законодавства.
Конкретні заходи з подолання зазначених негативних чинників та підвищення конкурентоспроможності України здійснюватимуться за такими пріоритетними напрямами.
Забезпечення послідовності та комплексності здійснюваних соціально-економічних та політичних реформ, посилення їхньої результативності і соціальної спрямованості.
Здійснення ефективної структурної політики, спрямованої на входження України до регіональних та світових ринків, поліпшення структури експорту і імпорту, нагромадження валютних ресурсів, необхідних для технологічного оновлення виробництва.
Реалізація довгострокової стратегії розвитку інвестиційного потенціалу та його ефективного використання, що передбачатиме активізацію нарощування інвестиційних ресурсів шляхом послідовного збільшення частки капітальних вкладень у ВВП, модифікації структури джерел інвестицій та напрямів їх вкладення.
Посилення інноваційного спрямування промислової політики. За мету ставиться подолання значної розбіжності між наявним потенціалом інноваційного розвитку та низькою ефективністю його використання. Прискорення розвитку інформаційної сфери як основи проведення ефективної інноваційної політики. Передбачається поступове наближення вітчизняних показників у цій сфері до показників розвинутих країн, зокрема за рахунок:
-створення мультилінгвістичних інформаційних систем з уніфікованим доступом по Україні, а також із зарубіжними країнами, з якими Україна підтримує сталі економічні зв'язки і де має свої інтереси, і насамперед, у напрямах формування основних транснаціональних транспортних коридорів;
-підтримки інформаційно-аналітичних структур, які задіяні в інформаційному поповненні електронних баз даних і знань;
-будівництва нових і демонополізації діючих первинних мереж і систем передачі даних.
Забезпечення стабільності економічного, адміністративного та цивільного законодавства, прозорості і максимального позбавлення від корупції управлінської, судової та правоохоронної систем.
Визначаються такі етапи соціально-економічного розвиткуУкраїни:
-перший етап (1999 - 2000 роки) - досягнення стабілізації економіки та перехід до економічного зростання;
-другий етап (2001 - 2005 роки) - забезпечення істотних змін у структурі економіки та підвищення її ефективності, досягнення темпів приросту ВВП до 7 відсотків на рік;
-третій етап (2006 - 2010 роки) - продовження структурної перебудови економіки та забезпечення високих (до 8 відсотків щороку) темпів її зростання, досягнення ВВП на душу населення в межах 4 - 4,5 тис. доларів США.
Зміцнення основ демократії
Розвиток демократичного, правового суспільства гальмується низьким рівнем ефективності та авторитету влади, що призводить до посилення рівня соціальної напруженості.
Тому пріоритетним завданням у цій сфері і надалі залишатиметься формування відкритого демократичного суспільства та нової національно-державної ідентичності громадянина України. Роль держави полягатиме, насамперед, у забезпеченні демократичних прав і свобод громадян, вихованні у них знання та любові до культурно-історичної спадщини власного народу, терпимості і поваги до культури та релігійних вірувань інших народів. Зокрема послідовно стимулюватиметься діяльність у цьому напрямі засобів масової інформації, навчальних закладів, культурно-просвітницьких організацій тощо.
Підвищуватиметься роль державної мови в консолідації суспільства. Законодавчі рішення, прийняті з мовного питання,були вчасними та необхідними і дали певний позитивний результат.
Однак на сьогодні їх ресурс майже вичерпано - найближчих цілей досягнуто, а ефект, пов'язаний з мовною політикою в освіті, накопичуватиметься поступово і позначатиметься не одразу. За мету ставиться підвищення конкурентоспроможності україномовного інтелектуального продукту в національному та світовому культурному просторі.
Розвиток плюралізму у сфері етнополітики досягатиметься шляхом відродження української культури та культур національних меншин, їх модернізації, формування структури розвинутої й цивілізованої політичної нації як загального підгрунтя для взаємозбагачення та розвитку різних етносів, що населяють Україну.
3.2 Довгострокові передумови та фактори соціально-економічного розвитку
Створення відповідних передумов для сталого зростання потребує розв'язання ключових соціально-економічних проблем.
Передусім це стосується підвищення продуктивності праці з одночасним вжиттям заходів до пом'якшення соціальних наслідків безробіття у зв'язку з несприятливими прогнозами розвитку ситуації на ринку праці, а також повномасштабною структурною перебудовою економіки. Неодмінною умовою вирішення цього питання є збільшення інвестицій в людський потенціал.
Економічне зростання буде неможливим без значного оновлення основних фондів та їхньої структури. Адже 3/4 з них у 2010 році досягнуть критичного віку (понад 20 років), що не відповідатиме вимогам ХХІ століття та обмежуватиме можливості здійснення політики технологічних проривів.
Зниження енергоємності продукції слід розглядати у контексті розв'язання стратегічних завдань підвищення конкурентоспроможності та ослаблення залежності України від імпорту енергоносіїв, особливо з огляду на очікуване зростання світових цін на них.
Серед довгострокових факторів соціально-економічного розвитку, слід назвати випереджаючі темпи збільшення у світовій торгівлі протягом перших 10 років ХХІ століття частки високотехнологічної продукції. Ця обставина дасть змогу визначити найоптимальніші напрями технологічних проривів, на яких можливе значне нарощення експорту наукоємної продукції та поліпшення йогоструктури.
Після істотного зниження цін (у період 1997 - 1999 років) на основні товари експорту України (метал, продукція сільського господарства, хімічної і харчової промисловості) очікується їх стабілізація і навіть незначне зростання у 2000 - 2002 роках.
Нарощуванню українського експорту сприятиме повноправне членство України у Світовій організації торгівлі (СОТ), зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів на світових ринках. Створиться реальна можливість для диверсифікації зовнішньої торгівлі.
Основним цільовим завданням на довгострокову перспективу залишається досягнення сталого зростання обсягів ВВП на основі фінансової стабільності, ефективного використання існуючого виробничого потенціалу та його модернізації, адаптації підприємств до ринкових умов, послідовного нарощування інвестиційних ресурсів, підвищення ефективності їх використання.
Стратегією розвитку на період до 2010 року передбачається поєднання активної політики у сфері державного регулювання та лібералізації економічних відносин, створення умов для прискореної легалізації "тіньової" економіки.
Пріоритетами в економічній політиці має стати формування ефективної структури економіки та пожвавлення інвестиційних процесів, реформування фінансової системи, перехід до інноваційного вектору розвитку, активізація внутрішнього ринку, диверсифікація зовнішньоекономічної діяльності і створення надійної бази для розв'язання соціальних проблем.
Засобами державного регулювання повинні бути забезпечені рамкові умови функціонування економіки:
-послідовне зниження інфляції до 7 відсотків щороку у 2001 - 2005 роках та до 5 відсотків - у 2006 - 2010 роках;
-стабільність національної валюти та дотримання оптимальних розмірів дефіциту державного бюджету;
-зниження ставки рефінансування до рівня, який сприятиме активізації інвестиційної діяльності;
-ліквідація заборгованості та нормалізація виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат у 1999 – 2000 роках, перетворення цього чинника у макроекономічний фактор стимулювання сукупного попиту.
Забезпечення активізації інвестиційних процесів та відповідних структурних зрушень в економіці прогнозується досягти шляхом:
-збільшення внутрішніх заощаджень та залучення зовнішніх ресурсів для їх трансформації в інвестиції у національну економіку;
-формування ринку інвестицій на базі залучення заощаджень населення, ресурсів банківської системи і фінансових посередників, коштів державного бюджету та підприємств;