Нормування затрат і їх роль в управлінні витратами (стр. 1 из 3)

Реферат

з предмету «Управління витратами»

на тему:

«Нормування затрат і їх роль в управлінні витратами»

Нормування — це процес розробки і встановлення граничних величин запасу і витрачання виробничих та інших ресурсів, необхідних для забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг).

Початковий зміст нормування ресурсів зводиться до процесу встановлення нормативно обґрунтованих затрат ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових та ін.) у розрахунку на одиницю продукції.

Метою нормування витрачання ресурсів є забезпечення ефективного їх використання на основі комплексних зусиль щодо зниження сукупних затрат на виробництво і реалізацію продукції. Вказаного можна досягнути, якщо при нормуванні головна увага буде надаватися можливостям використання сучасної високоефективної техніки і технології та відповідній організації виробництва, праці і управління, які б сприяли зниженню витрат ресурсів і своєчасно відображали це зниження у нормах витрачання.

Норма — це гранично допустима (максимальна чи мінімальна) величина витрачання будь-якого ресурсу на одиницю продукції.

Якщо норми встановлюються в абсолютному виразі (наприклад, норма часу у нормо-годинах), то нормативи відображаються, як правило, у коефіцієнтах або у відсотках на усі види ресурсів, що використовуються.

З метою реалізації функції управління витратами, зокрема планування, керівні органи використовують систему норм і нормативів, яка класифікується залежно від мети, об'єктів нормування, масштабів, часу дії та інших критеріїв.

За об'єктами нормування уся нормативна база поділяється на:

- норми використання трудових ресурсів;

- норми запасів і витрачання товарно-матеріальних цінностей;

- норми використання основних фондів;

- норми і нормативи організації виробничих процесів;

- норми і нормативи використання фінансових ресурсів.

За масштабами застосування нормативна база поділяється на:

- норми і нормативи, які встановлюються на основі державних стандартів і вимог;

- норми і нормативи, які рекомендуються до застосування на галузевому рівні;

- загальнозаводські (виробничі) норми;

- предметні, подетальні, поопераційні норми, які розробляються підприємством самостійно.

За часом дії норми і нормативи поділяються на: перспективні; поточні.

Нормування затрат здійснюється відповідно до розмірних, вагових і якісних характеристик складових елементів і продукції в цілому. При цьому враховуються технологія виготовлення продукції, а також умови транспортування, зберігання, експлуатації і обслуговування, утилізації.

Норми і нормативи, які використовуються для найбільш точного розрахунку затрат ресурсів, досить різноманітні. До їх складу входять:

- типові норми і нормативи затрат на виконання різних видів робіт;

- укрупнені норми і нормативи на деталі і операції, типові технологічні процеси;

- математичні залежності між ваговими, якісними і розмірними параметрами продукту та затратами часу;

- окремі переходи, прийоми і рух регламентно-розрахункових і планово-управлінських робіт та процедур;

- норми і нормативи обслуговування і споживання;

- норми керованості (керування);

- комплексні норми і нормативи на підтримку і забезпечення умов нормального ходу технологічного процесу тощо.

Існує правило: чим більший обсяг виробництва і реалізації продукції, тим більш ретельно повинні нормуватися затрати робочого часу і тим більш диференційованими (за переходами, операціями, деталями, стадіями технологічного процесу тощо) повинні бути нормативи. Навіть незначні перевищення фактичних затрат робочого часу проти нормативних викликають суттєвий ріст фонду заробітної плати, ріст собівартості і зниження рентабельності продукції. У масовому, багатосерійному і серійному виробництві при виготовленні продукції використовують методи технічного нормування праці.

Недоліком, що гальмує використання технічного нормування праці, є трудомісткість і довга тривалість розрахунку норм часу. У зв'язку з цим в одиничному і дрібносерійному виробництві при виконанні одноразових замовлень технічне нормування праці недоцільне: поки відбувається нормування робіт і коригування норм з урахуванням фактичних умов їх виконання, термін виконання замовлення може завершитися. В одиничному і дрібносерійному виробництві використовуються, як правило, дослідно-статистичні норми часу. Для прискорення нормування і зменшення його трудомісткості розробляються укрупнені норми часу на окремі деталі, вузли і навіть на вироби. Точність таких норм нижча, ніж технічно обґрунтованих, проте й вони повинні враховувати якомога більшу кількість конкретних факторів і умов, для яких вони розраховані.

Точність дослідно-статистичних норм часу залежить від кваліфікації і досвіду людини, яка здійснює їх розробку. Ця особа повинна добре знати техніку, технологію і організацію конкретного виробництва.

Показником якості розрахованих норм часу є їх дотримання на практиці. Встановлення напрочуд напружених норм часу веде не стільки до підвищення інтенсивності праці, скільки до порушень технології і браку при виготовленні продукції, плинності кадрів та інших негативних явищ. З іншого боку, ненапружені норми є причиною зниження трудової дисципліни, неефективного використання робочого часу і резервів зниження затрат на виробництво продукції. У будь-якому випадку дотримання встановлених норм робочого часу повинно перебувати під постійним контролем і бути предметом аналізу.

Необхідність більш якісного нормування праці зростає, коли питома вага витрат на оплату праці у кошторисі витрат за економічними елементами є суттєвою, особливо коли вона перевищує 50 %. Таке може мати місце при ремонтних роботах, наданні послуг, у сфері сервісу тощо.

Норми і нормативи повинні бути обґрунтовані:

- організаційно-технічними умовами, які впливають на їх величину; технологічними, технічними характеристиками машин і устаткування, раціональною організацією виробництва і обслуговування робочих місць і т. ін.;

- економічними умовами, тобто норми затрат того чи іншого ресурсу повинні давати можливість вибору ефективного варіанту діяльності;

- соціальними умовами, що, в першу чергу, відноситься до норм затрат живої праці, але і в певній мірі до норм використання машин і устаткування. Соціальне обґрунтування норм передбачає забезпечення змістовності праці, підвищення зацікавленості до праці.

Вдале нормування витрат, яке базується на науковій основі, є основою для управління бізнесом. Стосовно продукції, що випускається, існують чітко встановлені вимоги — стандарти, які визначають споживні якості кожного продукту. Проте, якщо навіть продукція відповідає стандартам, то це не означає, що виробництво не потребує контролю за витратами. Управління витратами на основі норм запобігає непотрібним втратам, підвищує ефективність виробництва, покращує політику закупівель, вимірює витрачання виробничих ресурсів і націлює на їх використання у майбутньому. Система управління затратами на основі норм складається з процедур, послідовність яких наведена на рис. 1.

Система включає:

- планування затрат на основі норм, що забезпечують виконання поставлених адміністрацією перед виробництвом завдань;

- документування затрат з обов'язковим відображенням у документах дозволу на використання виробничих ресурсів для цілей виробництва, підтверджених нормами;

нормування ресурс затрата управління

- списання затрат на рахунки бухгалтерського обліку на основі норм;

- оцінка готової продукції і незавершеного виробництва (у промисловості) за нормативною виробничою собівартістю;

- виявлення відхилень від норм оперативним шляхом для використання їх з метою швидкого і ефективного втручання управлінців у виробництво.

Визначення мети і завдань, моделей управління виробничими затратами

Нормування затрат на матеріали, робочу силу, загальновиробничі витрати

Пошук шляхів підтримання затрат у межах планових норм і кошторисів

Збір даних про нормовані і фактичні витрати

Оцінка і вибір варіантів дій з управління витратами

Прийняття рішень

Порівняння фактичних затрат з плановими

Процедури контролю і регулювання затрат за місцями їх виникнення та центрами відповідальності

Процедури порівняння фактичної собівартостіз нормативною та ціною на продукт, замовлення, процес

Рис. 1. Система управління затратами на основі норм

Кожний менеджер отримує інформацію, яка відповідає його рівню управління.

Отже, нормативне управління затратами відрізняється від традиційних методів більш сильною дією зі сторони управління на формування виробничої собівартості та більш оперативною інформацією, яка необхідна для прийняття управлінських рішень у ході виробничого процесу.

Для встановлення нормативних затрат на продукт необхідно підсумовувати нормативні затрати на матеріали, працю робітників і загальновиробничі витрати. На практиці застосовують два підходи до визначення нормативних затрат. У першому випадку аналізується фактичне використання матеріалів і праці, а у другому норми встановлюються розрахунковим шляхом з допомогою технічного аналізу.