Смекни!
smekni.com

Собівартість продукції та шляхи її зниження (стр. 8 из 15)

Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилення фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління. При нормативному методі повинен здійснюватись систематичний облік змін діючих норм. Цей облік ведеться на підставі повідомлень про зміни норм і використовується для уточнення нормативних калькуляцій.

Характерним для системи нормативного обліку є своєчасне оновлення нормативів в результаті здійснених заходів з технічного розвитку та удосконалення організації виробництва. Саме тому організація нормативного обліку, перш за все, пов’язана з необхідністю розробки прогресивних, техніко обгрунтованих норм витрат матеріалів, праці та заробітної плати на одиницю продукції та її складових частин.

Важливим і обов’язковим моментом організації нормативного методу є систематичний облік в процесі виробництва відхилень від норм витрат, встановених на початок місяця, по матеріалах, заробітній платі робітників та нормативних витрат:

Відхилення від норм витрат матеріалів за рахунок цін представляють собою різницю між фактичною і стандартною ціною, помножену на фактичну кількість витрачених на виробництво матеріалів. Стандарт на матеріали може грунтуватись на середніх, поточних або очікуваних цінах. Якщо матеріали придбані за ціною, що не перевищує стандартну, то відхилення буде від’ємним.

Відхилення по матеріалах за рахунок цін виникає у випадку недостачі поставок, виконання термінових замовлень, витрат, що перевищують фактичні.

Відхилення по матеріалах за рахунок їх використання виникає у випадку неекономного їх витрачення в процесі виробництва і обчислюється множенням стандартної ціни на різницю між фактичною і стандартною кількістю матеріалів.

Відхилення якості матеріалів від встановленого стандарту відбуваються у випадку придбання неякісних матеріалів, браку, неточності інженерних рішень, використання несправного інструменту, природного убутку тощо.

Відхилення по заробітній платі за рахунок тарифів представляє собою різницю між фактичним і стандартним тарифом, помножену на фактичну кількість відпрацьованих годин.

Відхилення по продуктивності праці визначається як різниця нормативного часу в годинах, затраченого на фактичний випуск продукції, і фактичного часу в годинах, відпрацьованого за період, що розглядається, помножений на нормативну годинну ставку заробітної плати.

Сукупні відхилення за змінними накладними витратами – це різниця між нормативними змінними накладними витратами, віднесеними на продукцію, і фактичними змінними витратами.

Відхилення змінних накладних витрат по витратах розраховується як різниця між кошторисними скоригованими накладними витратами для фактичного часу праці робітників основного виробництва і фактичними зміннними накладними витратами.

Відхилення змінних накладних витрат за ефективністю розраховується як різниця між випуском продукції в нормо-годинах і фактичним часом праці за період, що розглядається, помножена на нормативну ставку накладних витрат.

Відхилення за постійними накладнимим витратами розраховується як різниця між кошторисними і постійними накладними витратами.

Нормативний метод має як переваги так і недоліки.

Переваги нормативного методу полягають в тому, що з’являється:

- можливість поточного оперативного обліку витрат шляхом обліку відхилень від норм;

- відокремлений облік змін норм, тобто контроль за здійсненням режиму економії;

- укрупнення об’єктів, оскільки нормативні калькуляції складають по всіх видах виробів, а відхилення враховують по групах однорідної продукції, внаслідок чого зменшується число об’єктів калькулювання;

- охоплення нормативними калькуляціями значної частини витрат;

- можливість рідше здійснювати інвентарізацію незавершеного виробництва.

Недоліком є те, що значна частина відхилень від норм, пов’язаних з використанням сировини і матеріалів на виробництво, виявляється за допомогою інвентаризації вцілому по структурних підрозділах і за весь звітний період. Це призводить до великої кількості неврахованих витрат. Відхилення витрат на управління і обслуговування виявляють без врахування змін обсягів виробництва, а в більшості випадків зовсім не виявляють, а їх фактичну величину розподіляють переважно пропорційно основної заробітної плати робітників, що значно зменшує інформаційну функцію обліку.

Для калькулювання собівартості перевезень використовують дані виробничо-фінансового плану діяльності підприємства, зокрема плану перевезень, виробничої програми експлуатації, технічного обслуговування й ремонту рухливого складу, плану по праці й заробітній платі, плану матеріально-технічного постачання й фінансового плану.

Якщо підприємство здійснює різні види перевезень, то калькулювання собівартості провадять по кожному виді перевезень або виду робіт роздільно. Нижче розглядаються загальні положення методики калькулювання собівартості перевезень по статтях витрат.

Фонд оплати праці. Фонд оплати праці працівників підприємства включається до складу собівартості перевезень у повній відповідності із планом по праці й заробітній платі. В цю статтю включено 70 %фонда заробітної плати, що йде на матеріальне стимулювання працівників підприємства.

У собівартість продукції (робіт, послуг) не включаються наступні виплати в грошовій і натуральній формах: матеріальна допомога, винагороди за підсумками роботи за рік, оплата додатково представлених за рішенням трудового колективу (понад передбачений законодавством) відпусток працівникам, у тому числі жінкам, що виховують дітей, надбавки до пенсій, одноразові допомога ветеранам, що йде на пенсію, праці, доходи (дивіденди, відсотки), виплачувані по акціях трудового колективу й внескам членів трудового колективу у майно підприємства, а також інші виплати, які провадяться за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, і спеціальних джерел [17].

Відрахування на соціальне страхування. Величина відрахувань на соціальне страхування встановлена в розмірі 37 % від фонду оплати праці.

Матеріальні витрати. У склад матеріальних витрат входять витрати на автомобільне паливо, мастильні та інші експлуатаційні матеріали, відновлення й ремонт автомобільних шин, поточний ремонт, капітальний ремонт, інші витрати.

Витрати на мастильні та інші експлуатаційні матеріали розраховують по кожному їхньому виду (різні масла, консистентні змащення, обтиральні й інші матеріали) на основі встановлених норм витрат й цін. Діючі норми витрати масел і змащень для автомобільного транспорту ТОВ «САТП – 2001» наведені в табл. 3.1.


Таблиця 3.1 - Норми витрати масел і змащень для автомобільного транспорту

Масла та змащення Норми витрати масел, и та змащень, кг на 100 л загальної витрати палива, розрахованого за нормами для
Легкових, вантажних автомобілів та автобусів, працюючих на бензині та зрідженому газі Вантажних автомобілів та автобусів, працюючих на дизельному паливі
Моторні масла 2,4 3,2
Трансміссійні масла 0,3 0,4
Спеціальні масла 0,1 0,1
Пластичні консистентні змащення 0,2 0,3

Витрата гасу встановлюється в розмірі 0,5% від нормальної витрати рідкого палива по масі. Витрата обтирочних матеріалів планується в розмірі 24-36 кг на один обліковий автомобіль у рік.

У дану статтю витрат включають також витрати, пов'язані зі зношуванням брезентів й інших предметів такелажа використовуваних під час перевезення пально-мастильних матеріалів й інших вантажів.

Витрати на мастильні й обтиральні матеріали, використовувані для ремонту й експлуатації верстатного й іншого встаткування підприємства, у дану статтю не включають, а відносять до прочим витратам підприємства.

Витрати на відновлення й ремонт автомобільних шин визначають залежно від загального пробігу однотипних по шинах автомобілів і діючих норм пробігу шин, установлених у відсотках від прейскурантної вартості одного комплекту шин даного розміру (покришка, камера й ободная стрічка) на кожні 1000 км пробігу по формулі 3.6[17]:

Сш = Цш n к. ш (Lобщ / 1000) (Нш / 100), (3.1)

де Цш— прейскурантна вартість одного комплекту шин, грн.;

nк. ш — число коліс однотипних комплектів шин на автомобілях (без обліку запасних ), шт.;

Lобщ —загальний пробіг автомобілів із шинами однакового розміру, км;

Нш — норма відрахувань на відновлення й ремонт одного комплекту шин на 1000 км пробігу для відповідного розміру шин й умов експлуатації, % від прейскурантної вартості.

При визначенні витрат по даній статті враховують також витрати, пов'язані з установкою шин на колеса, на ремонт шин, проведений шиноремонтними заводами по пред'явленні ними рахунків, на ремонтні матеріали, транспортно-заготівельні витрати й націнки постачальницьких і збутових організацій у частині, що доводиться на вартість автомобільних шин, витрачених у звітному періоді.

Експлуатаційні норми пробігу та витрат на відновлення зносу й ремонт автомобільних шин встановлені Міністерством фінансів України. Для автомобілів, які використовує у своїй діяльності ТОВ «САТП – 2001», ці норми наведені у табл. 3.2.

Всі автомобільні й тролейбусні підприємства щомісяця провадять нарахування (резервування) сум на відновлення зношування автомобільних шин й їхній ремонт на підставі даних про фактичний пробіг експлуатованих автомобільних шин, включаючи автомобільні шини, відновлені методом накладення протектора по нормах у відсотках до вартості комплекту.


Таблиця 3.2 – Норми пробігу та витрати на відновлення зносу та ремонт шин для вантажних автомобілів та автобусів