Якщо при цьому врахувати, що "стратегія – це довготерміновий якісно визначений напрям розвитку організації, що стосується сфери, засобів і форми її діяльності, системи взаємовідносин всередині організації, а також позиції організації в навколишньому середовищі, що приводить організацію до її цілей" [17, 18]. Також поняття "стратегія сталого розвитку підприємства" можна визначити як його діяльність з досягнення поставлених цілей з врахуванням проблеми життєзабезпечення суспільства без виснаження, деградації і забруднення довкілля.
Активний розвиток гірничодобувної промисловості на території України привів до серйозних екологічних проблем, які стали обмежувати розвиток як мінерально-сировинного комплексу, так і в цілому економічний розвиток України.
Особлива значущість переходу гірничопромислових регіонів України на модель збалансованого еколого-економічного (стійкого) розвитку обумовлена тією обставиною, що для розвитку України одними з найважливіших є мінерально-сировинні ресурси. За оцінками [19], на мінерально-сировинні ресурси доводиться 26% в структурі їх споживчої вартості.
Дослідження питань прояву сутності сталого розвитку складних систем, у тому числі стійкого розвитку підприємств, показала відсутність на сьогоднішній день єдиної загальноприйнятої думки за визначенням даної категорії.
Застосування системного підходу дає змогу розглядати гірничодобувне підприємство як відкриту стаціонарну систему, якій притаманні всі властивості систем такого типу, у тому числі й здатність до сталого розвитку [20]. Критичний аналіз теоретичних підходів щодо інтерпретації поняття "сталий розвиток" засвідчив наявність певних суперечностей у визначенні його сутності на макро- та мікрорівнях.
На макрорівні трактування сталого розвитку хоча й відрізняються окремими позиціями, але по суті не виходять за межі традиційної концепції, прийнятої у 1992 р. у Ріо-де-Жанейро, що проголосила необхідність збалансування економічних, екологічних та соціальних інтересів теперішніх та майбутніх поколінь шляхом створення соціально-орієнтованої економіки, що спирається на раціональне використання природних ресурсів та охорону навколишнього середовища (пп.1.1).
На мікрорівні сталий розвиток частіше ототожнюється зі стабільним економічним розвитком та стійким фінансовим станом. Тобто ігноруються екологічні та соціальні наслідки виробничої діяльності, що порушує змістовну сутність сталого розвитку, рамки якого окреслено визнаною у всьому світі концепцією. Такий підхід не тільки призводить до постійного збільшення антропогенного забруднення, але й гальмує економічний розвиток самого підприємства [21].
Далі розглянемо деякі підходи до проблеми сталого розвитку підприємства.
Поняття «сталий розвиток підприємства» включає три складові: стійкість, розвиток, підприємство.
В науковому світі існує декілька поглядів на сутність терміну «розвиток». Розвиток розглядається розвиток як вищий тип руху, зміни матерії і свідомості; перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового. Розвиток являє собою не всяку зміну в структурі об'єкта, а тільки якісну зміну, зв’язану з перетвореннями у внутрішній будівлі об'єкта, у його структурі, що представляє собою сукупність функціонально зв'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей [21]. Розвиток – філософська категорія, що виражає процес руху, зміну цілісних систем. До найбільш характерних рис даного процесу відносяться: виникнення якісне нового об'єкта (чи його стану), спрямованість, необоротність, закономірність, єдність кількісних і якісних змін, взаємозв'язок прогресу і регресу, суперечливість, спіралевидність форми (циклічність), розгортання в часі [22]. Цього підходу дотримуються Гапоненко О.Л., Пакрухин А.П. «розвиток – рух уперед, формування нових рис, становлення нових структурних характеристик об'єкта, його еволюцію, поліпшення, удосконалювання, прогрес, а також ріст і розширення» [23]; Маслеченков Ю.С. розглядає розвиток як перехід від одного якісного стану до іншого [24]. Деякі вітчизняні вчені теж дотримуються цього підходу. Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. вважають, що розвиток – це в першу чергу зміна, рух [25]. Забродська Л.Д. трактує, що «розвиток можна визначити як просування від простого до більш складного та ефективного» [26].
Згідно іншого підходу розвиток – необоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів. Тільки одночасна наявність всіх трьох зазначених властивостей виділяє процеси розвитку серед інших змін: оборотність змін характеризує процеси функціонування (циклічне відтворення постійної схеми функцій); відсутність закономірності характерно для випадкових процесів катастрофічного типу; при відсутності спрямованості зміни не можуть накопичуватися, і тому процес втрачає характерної для розвитку єдиної, внутрішньої взаємозалежної лінії. У результаті розвитку виникає новий якісний стан об'єкта, що виступає як зміна його складу або структури (тобто виникнення, трансформації або зникнення його елементів і зв'язків). Здатність до розвитку становить одну із загальних властивостей матерії й свідомості [27].
Цієї думки дотримується Фролова І.Т. яка розглядає розвиток як закономірна, спрямована якісна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів [28]; Ожегов С.І., Шведова Н.Ю. під розвитком розуміють процес закономірної зміни, переходу з одного стану в інший, більш досконалий; перехід від старого якісного стану до нового, від простого до складного, від нижчого до вищого [29]. Значну увагу теоретичному висвітленню розглядуваної проблематиці стосовно даного підходу приділяють російські вчені. Коротков Е.М. розглядає розвиток як «сукупність змін, що ведуть до появи нової якості і зміцнення життєвості системи, її здатність чинити опір руйнівним силам зовнішнього середовища [30]. Смирнов Е.А. визначає розвиток як незворотні, спрямовані, закономірні зміни матерії та свідомості [31].
Термін «стійкість» раніше частіше використовувався в природних і точних науках для позначення здатності систем зберігати своє положення при дії всіляких чинників зовнішнього середовища. Підвищення вірогідності виникнення кризисних явищ в економіці, викликаних динамічністю проблем суспільного розвитку, призвіл до необхідності використовувати термін «стійкість» і в економічній теорії. Проте для динамічних систем, до яких відносяться господарські системи (у т.ч. підприємства), більш застосовне поняття «стійкий розвиток», що характеризує процеси розвитку.
Більшість сучасних дослідників пропонують розуміти під стійкістю розвитку бізнесу здатність забезпечити ефективність діяльності в умовах середовища, що змінюється, і внутрішніх трансформацій. Також значне число економістів дотримується погляду, що під стійким розвитком розуміється стабільне і тривале існування організації в підприємницькому середовищі, що динамічно змінюється.
Розвиток підприємства – якісна і направлена зміна структури і характеру бізнес-процесів підприємства, при якому досягається його ефективніше функціонування. Розглянемо більш детально це поняття.
На сьогоднішній день вже існує декілька визначень розвитку підприємства. Так, Е.М. Коротков, розглядаючи розвиток на рівні підприємства, трактує його як «…сукупність змін, які ведуть до появи нової якості і зміцнення життєвості системи, її здатність чинити опір руйнівним силами зовнішнього середовища» [32]. В.А. Забродський та М.О. Кизим дають більш розширене визначення розвитку, конкретизуючи його щодо економіко-виробничої системи. За їхньою точкою зору, розвиток економіко-виробничих систем представляє собою процес переходу економіко-виробничої системи у новий, більш якісний стан шляхом нагромадження кількісного потенціалу, зміни й ускладнення структури і складу, наслідком чого є підвищення її здатності чинити опір руйнівному впливу зовнішнього середовища та ефективність функціонування [33].
Так, А.В. Черних під сталим розвитком підприємства пропонує розуміти обумовлений впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища та такий, що характеризується збільшенням його потенціалу, попиту на продукції, масштабу діяльності, можливістю забезпечити безперервний процес виробництва та зберігати платоспроможність протягом тривалого періоду часу процес змін, які трапляються у функціонуванні підприємства [34]. А.В. Черних не тільки надає поняття сталого розвитку, але й показує його взаємозв'язок із характеристиками підприємства, такими як адаптивність, гнучкість, організованість, сталість, надійність, економічна безпека, стабільність тощо [34]. Однак, слід зазначити, що причинно-наслідковий характер такого зв’язку залишається недослідженим і потребує додаткового аналізу.
Варто взагалі стисло охарактеризувати поняття розвитку підприємства. Перш за все, розвиток передбачає наявність кількісних та якісних змін, які ведуть до певного поліпшення. Безумовно, поліпшення представляє собою відносну характеристику і для виявлення або підтвердження наявності розвитку вимагає певної конкретизації, але для визначення поняття розвитку можна обмежитися тільки визнанням такого поліпшення. Розвиток підприємства має процесний характер, тобто є розподіленим у часі, причому розвитку, як процесу, властива довготривалість, зважаючи на певну інерційність підприємства як об’єкту розвитку та наявність часового лагу між імпульсом розвитку та відповідними йому змінами. Слід зазначити, що розподіленість у часі та довготривалість аксіоматично не приводять до визнання властивості поняттю розвитку підприємства таких складових як безперервність або постійність. Адже розвиток підприємства принципово може бути непостійним, тобто таким, що не обов’язково присутній у кожний момент часу існування підприємства. Умова можливості відсутності існування розвитку у кожний момент часу існування підприємства дозволяє стверджувати, що розвиток не обов’язково буде безперервним. Тобто безперервність та постійність розвитку та умови його визнання таким потребують більш докладних досліджень [35].