- формування стійко-орієнтованої економічної системи розвитку підприємств, повинно забезпечувати «вписування» антропогенної діяльності в біосферні цикли;
- сталий розвиток підприємства підтримується широким використанням принципу обережності, випереджаючого вживання ефективних заходів по попередженню погіршення стану довкілля, превентивних дій із запобігання екологічним катастрофам;
- сталий розвиток підприємства можливий при розвитку і становленні відкритого суспільства, включаючи правову державу, ринкове господарство і цивільне суспільство;
- провідна роль в створенні умов, що забезпечують реалізацію завдань і цілей стійкого розвитку підприємства, повинна належати державі як гарантові забезпечення економічного розвитку, соціальної справедливості і охорони природного довкілля.
1.3 Мета, наукові завдання і методи їх вирішення
В Україні до цих пір реалізується проста економічна модель, пов'язана із забезпеченням економічного зростання і розвитку за рахунок використання природних ресурсів, тобто як і раніше переважає екстенсивна модель розвитку. Вже впродовж декількох десятиліть першочерговим завданням вважається підйом економіки країни, а екологічні проблеми відсунуті на задній план. Необхідно розуміти, що пошук доріг економічного підйому України має бути невід’ємним від механізму реалізації екологічних інтересів розвитку. А самий економічний розвиток України невіддільно від сталого розвитку її гірничодобувної промисловості і її гірничопромислових регіонів, тобто гірничопромислових підприємств.
Сталий розвиток будь-якого промислового, у тому числі гірничодобувного підприємства як системи передбачає збалансоване функціонування його економічної, екологічної та соціальної підсистем. Незаплановані деформації в процесі функціонування та розвитку будь-якої з підсистем призводять до втрати стійкості всією системою. Особливо небажаною є втрата стійкості функціонування і тим більше розвитку гірничодобувними підприємствами, на ефективності роботи яких базується стратегія сталого еколого-економічного розвитку України.
Останнім часом багато вчених займається дослідженням різних аспектів теоретико-методологічної концепції сталого розвитку. Проаналізувавши результати різноманітних досліджень сучасних вчених щодо формування й функціонування економічних механізмів управління підприємствами, слід відзначити, що проблеми забезпечення сталого розвитку промислових підприємств потребують подальшого вивчення.
Поза увагою ще залишаються питання, пов'язані з необхідністю вдосконалення відповідного механізму забезпечення сталого розвитку гірничопромисловими підприємствами. Науково-теоретична та практична значущість зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність та цільову спрямованість магістерської роботи.
Метою магістерської роботи є розвиток теоретичних положень, розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму забезпечення сталого розвитку гірничопромислового підприємства.
Мета дослідження обумовлює необхідність вирішення таких завдань:
- узагальнити поняття "сталий розвиток" та розкрити особливості реалізації сталого розвитку на рівні гірничодобувних підприємств;
- розглянути методичні підходи до формування механізму забезпечення сталого розвитку гірничопромисловим підприємством;
- дослідити тенденції та особливості розвитку вугільної промисловості України;
- провести аналіз природоохоронної діяльності ВАТ «Павлоградвугілля»;
- розробити методику еколого-економічної оцінки індикаторів сталого розвитку гірничопромислового підприємства;
- запропонувати послідовність реалізації заходів, спрямованих на забезпечення сталого розвитку гірничопромислового підприємства.
Об’єктом дослідження є механізм забезпечення сталого розвитку гірничопромислового підприємства.
Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні засади вдосконалення механізму забезпечення сталого розвитку гірничопромислового підприємства.
Інформаційною базою дослідження стали законодавчі й нормативні акти, матеріали Державного комітету статистики, звітні дані гірничопромислових підприємств (ВАТ «Павлоградугілля»), спеціальні наукові та інші джерела.
У першому розділі надано узагальнення поняття "сталий розвиток", розглянуто методичні підходи до формування механізму забезпечення сталого розвитку в системі управління гірничодобувним промисловим підприємством. Застосування системного підходу дає змогу розглядати промислове (гірничопромислове) підприємство як відкриту стаціонарну систему, якій притаманні всі властивості систем такого типу, у тому числі й здатність до сталого розвитку. Критичний аналіз теоретичних підходів щодо інтерпретації поняття "сталий розвиток" засвідчив наявність певних суперечностей у визначенні його сутності на макро- та мікрорівнях.
Встановлено, що на макрорівні трактування сталого розвитку хоча й відрізняються окремими позиціями, але по суті не виходять за межі традиційної концепції, прийнятої у 1992 р. у Ріо-де-Жанейро, що проголосила необхідність збалансування економічних, екологічних та соціальних інтересів теперішніх та майбутніх поколінь шляхом створення соціально-орієнтованої економіки, що спирається на раціональне використання природних ресурсів та охорону навколишнього середовища.
На мікрорівні сталий розвиток частіше ототожнюється зі стабільним економічним розвитком та стійким фінансовим станом. Тобто ігноруються екологічні та соціальні наслідки виробничої діяльності, що порушує змістовну сутність сталого розвитку, рамки якого окреслено визнаною у всьому світі концепцією. Такий підхід не тільки призводить до постійного збільшення антропогенного забруднення, але й гальмує економічний розвиток самого підприємства. Тому під сталим розвитком промислового підприємства пропонується розуміти такий розвиток, при якому поліпшення його економічних показників не погіршує екологічних показників і навпаки, що забезпечує збалансованість досягнення еколого-економічних цілей та гарантує соціальну гармонію.
Забезпечення сталого розвитку промислового підприємства залежить від досконалості відповідного механізму управління. Він є частиною системи управління, що активно реагує на зміну факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, підтримуючи стійкість об’єктів управління.
Економічний механізм, що забезпечить сталий розвиток підприємств, буде забезпечувати сталий розвиток і систем вищого рівня: галузі, регіону, країни тощо. Виходячи з цього, особливої актуальності проблеми забезпечення сталого розвитку набувають для підприємств тих галузей економіки, функціонування яких супроводжується суттєвими еколого-економічними суперечностями, що перешкоджають сталому розвитку всієї країни. В Україні такою галуззю є гірнича.
У другому розділі виявлено тенденції та особливості розвитку гірничопромислових підприємств України, шляхом аналізу економічних та моніторингу екологічних показників стану механізму забезпечення сталого розвитку, визначено стійкість функціонування виробничої, техніко-технологічної, фінансової та екологічної підсистем гірничопромислового підприємства та проведено системну еколого-економічну оцінку індикаторів сталого розвитку.
У третьому розділі розроблені напрямки удосконалення механізму сталого розвитку гірничодобувного підприємства.
Висновки за розділом 1
1. Досліджено теоретичні засади концепції сталого розвитку, в основі якої лежать ідеї динамічно-збалансованого розвитку тріади – економіка, природа, суспільство. На даний час основні принципи концепції сталого розвитку зводяться до збалансування масштабів господарської діяльності з можливостями природного середовища до самовідновлення, мінімізації вилучення з надр вичерпних ресурсів і їх втрат у процесі виробництва з метою забезпечення права майбутніх поколінь задовольнити свої потреби в таких же ресурсах, поліпшення рівня життя населення різних країн. Усе це повинно відбуватися на фоні зниження загального техногенного пресу на навколишнє середовище. Ці ж ідеї мають бути покладені і в основу концепції стійкого розвитку гірничодобувних підприємств.
2. Виділені наступні взаємодоповнювані аспекти переходу діяльності гірничодобувних підприємств на принципи сталого розвитку:
- економічні;
- екологічні;
- соціальні;
- технологічні.
3. Дослідження питань прояву сутності сталого розвитку складних систем, у тому числі стійкого розвитку підприємств, показала відсутність на сьогоднішній день єдиної загальноприйнятої думки за визначенням даної категорії.
4. Встановлено, що на мікрорівні (рівні підприємств) сталий розвиток частіше ототожнюється зі стабільним економічним розвитком та стійким фінансовим станом. Тобто ігноруються екологічні та соціальні наслідки виробничої діяльності, що порушує змістовну сутність сталого розвитку.
Розділ 2. Діагностика механізму забезпечення сталого розвитку гірничодобувного підприємства
2.1 Характеристика гірничодобувної промисловості України. ВАТ «Павлоградвугілля»
Гірничодобувна промисловість України представляє один з найбільш важливих елементів соціально-економічної структури держави. У цій промисловості задіяне до 10% її трудових ресурсів і вона є однією з найбільш крупних галузей за вартістю основних і оборотних фондів. Це визначає суттєвий вплив економічної ситуації в ній, тенденцій її розвитку, позитивних і негативних процесів, що відбуваються в ній, на соціально-економічну та екологічну сфери.
Вугільна промисловість це найбільш розвинена галузь як гірничодобувної, так і паливної промисловості України, яка за обсягом видобутку палива в натуральному виражені посідає перше місце серед інших галузей паливно-енергетичного комплексу. Тут зосереджена більшість працівників (93%) і основних фондів (78%) паливної промисловості. Вугільна промисловість є, по суті, базою для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії.