Таким чином, головним фактором, що визначає шляхи і напрями розвитку вуглевидобувних підприємств, є вирішення питання і прийняття принципової вихідної передумови про перспективу розвитку галузі нині і в майбутньому.
У вересні 2001 р. був прийнятий системний документ – Програма «Українське вугілля», розрахований на період 2001–2010 рр. Він передбачав курс на роздержавлення вугільної галузі, зокрема пришвидшення процесу корпоратизації шахт, визначення інвестиційно привабливих об’єктів та проведення їх приватизації.
Однак у 2002–2003 рр. відбувалася структурна реформа галузі, яка не відповідала програмі «Українське вугілля». Мінвуглепром передбачав роздержавлення не окремих об’єктів, а цілісних комплексів, які починали створюватися. На базі державних холдингових компаній, виробничих об’єднань та самостійних шахт створено 21 державну компанію. До їх складу входили як рентабельні, так і нерентабельні підприємства, які втрачали статус юридичної особи. За такої структури рентабельні підприємства не мали стимулу для розвитку. Виняток – ДХК «Павлоградвугілля», яка приватизувалася.
У липні 2005 р. Кабінетом міністрів України була схвалена Концепція розвитку вугільної промисловості. Згідно з Концепцією основні напрями реформування галузі включають:
– приватизацію на конкурсних засадах привабливих для інвестування шахт (розрізів), здатних забезпечити самофінансування подальшого розвитку;
– приватизацію малопривабливих для інвестування шахт (розрізів) як цілісних майнових комплексів на пільговій основі з проведенням конкурсів програм їхнього розвитку.
Найважливішою передумовою формування у вугільній промисловості ринкового конкурентного середовища є створення відкритого, прозорого внутрішнього ринку вугілля.
Реалізація Концепції розділена на три етапи:
На першому етапі (2006–2010 роки) приділено увагу комплексному розв'язанню проблеми розвитку шахтного фонду шляхом його відтворення на сучасній технічній і технологічній основі та подальшого роздержавлення. До 2010 року обсяг видобутку вугілля передбачалось збільшити до 90,9 млн. тонн на рік, а виробничих потужностей – до 105,8 млн. тонн на рік. Для цього необхідно ввести в експлуатацію виробничі потужності обсягом 17 млн. тонн за рахунок завершення будівництва других черг на трьох шахтах, а також реконструкції діючих вугледобувних підприємств. Обсяг експорту енергетичного вугілля поступово зменшиться до 5 млн. тонн.
На другому етапі (2011–2015 роки) передбачається збільшити обсяг вуглевидобутку до 96,5 млн. тонн, а виробничих потужностей – до 112,2 млн. тонн на рік. Для цього необхідно ввести в експлуатацію виробничі потужності обсягом 8,8 млн. тонн за рахунок завершення будівництва трьох нових шахт, які були закладені до 2001 року, та продовження реконструкції діючих вугледобувних підприємств. З метою підтримання позитивної динаміки розвитку виробничих потужностей необхідно з 2011 року здійснити закладення чотирьох нових шахт.
На третьому етапі (2016–2030 роки) із урахуванням позитивної динаміки попереднього десятиріччя як в економіці держави в цілому, так і у вугільній промисловості зокрема обсяг видобутку вугілля повинен бути збільшений у 2030 році до 112 млн. тонн на рік. Обсяг виробничих потужностей на кінець періоду, що розглядається, повинен зрости до 124,4 млн. тонн на рік при коефіцієнті їх використання 90 відсотків.
У травні 2008 р. прийнято «Концепцію реформування вугільної галузі».
Мета Концепції – забезпечення прискореного розвитку вугільної промисловості та досягнення показників роботи, передбачених Енергетичною стратегією України на період до 2030 року (145а-2006-р), шляхом ринкового реформування підприємств і системного усунення кризових чинників.
В цей же час в галузі відмічається цілий ряд проблем. Однією з головних є застаріле обладнання та відсталі технології. Десятками років комплекс не переоснащувався. Тому близько 90 % обладнання фізично і морально спрацьовано. У період спаду виробництва та складної економічної кризи в Україні майже не відбувається технічне й технологічне переозброєння паливно-енергетичного комплексу, що негативно позначається на техніко-економічних та екологічних показниках.
Крім того, українське вугілля в основному має високу собівартість. У кам’яновугільних басейнах це пов’язане з глибоким заляганням пластів та невеликою їхньою потужністю. Буре вугілля невигідно перевозити на далекі віддалі, тому що він має низьку теплотворну здатність, сипучість, підвищену вологість.
Також до сьогодні немає чіткого механізму управління і належного державного нагляду за використанням і охороною надр, що призводить до негосподарного ставлення гірничодобувних підприємств до мінеральної сировини та становища природного середовища. Через недосконалі технології видобування та переробки мінеральної сировини, незадовільне рішення комплексного освоєння родовищ, недоліки організації управління еколого-економічними процесами на підприємствах галузі у залишаються надрах чи втрачаються до 28% вугілля.
Нерозв’язаною є проблема геологічного вивчення і використання техногенних родовищ корисних копалин – відвалів видобутку і відходів збагачення та переробки мінеральної сировини, які містять цінні корисні копалини і мають промислове значення. Вже сьогодні в Україні обсяги цих відходів перевищують 25 млрд. тонн, займаючи площу понад 150 тис. га. З кожним роком їх кількість збільшується. Таким чином в Україні утворено сотні великих, середніх та малих техногенних родових різних корисних копалин, придатних для промислового освоєння. Потенційна вартість техногенних родовищ за попередніми розрахунками обчислюється десятками млрд. доларів США. Така маса вторинних продуктів у перерахунку на 1 кв. км території України перевищує аналогічний показник для США у 6 разів, для держав Європейського Союзу – у 3 рази.
Історія одного з найбільших вуглевидобувних підприємств України - ВАТ «Павлоградвугілля» - розпочинається з 60-х років минулого століття. У січні 1965 року Рада міністрів Української РСР ухвалила організувати трест «Павлоградвугілля» на базі двох діючих шахт Західного Донбасу - «Першотравневой» і «Терновськой». Потім трест був реорганізований у виробниче об'єднання, і до нього увійшли 11 шахт, побудованих в цьому регіоні за 20 років. У 1989 році «Павлоградвугілля» досяг рекордного об'єму видобутку - більше 14 млн. тонн.
З 1991 року внаслідок економічної кризи в країні і в гірничий промисловості, зокрема, рівень видобутку і ведення гірничих виробок в об'єднанні почав різко падати. У 1997 році «Павлоградвугілля» добув 8,4 млн. тонн.
Шахту «Першотравнева» закрили, а її невідпрацьовані запаси передали шахті «Ювілейна». Об'єм гірничих виробок на «Павлоградвугіллі» в 1998 році впав до рівня 1970-1971 року. Переломний момент настав в 1998 році, після акції протесту гірників Західного Донбасу, які пішки пішли в Київ. Вуглепрому повернули державні дотації, а в 2000 році уряд погасив частину боргів по зарплаті шахтарям. Наступного року видобуток вугілля на «Павлоградвугіллі» виріс до 11 млн. тонн, проведення гірничих виробок - до 100 км в рік.
З червня 2004 року в права власності активами холдингу «Павлоградвугілля» вступило ВАТ «Авдеевський коксохімічний завод». У тому ж році «Павлоградвугілля» увійшов в ТОВ «Донбаську паливно-енергетичну компанію» (ДПЕК). Це стало знаменним етапом в історії розвитку і процвітання підприємства.
На сьогодні у складі ВАТ «Павлоградвугілля» працює 10 шахт, 9 філій і 4 структурні підрозділи. Об'єднання є найбільшим і завдяки ефективному менеджменту найефективнішою вуглевидобувною компанією в Україні. У липні 2007 року у рамках реструктуризації бізнесу Групи СКМ пакет акцій ВАТ «Павлоградвугілля», належний Авдеевському коксохімічному заводу (Група Метинвест) був переданий ТОВ «ДПЕК». Усі інвестиційні зобов'язання за договором купівлі-продажу акцій «Павлоградвугілля» також перейшли ДПЕК.
Впровадження інноваційних технологій значно поліпшило якість вугілля, яке поставляється на теплові електростанції і коксохімічні підприємства. Запорукою успішної роботи ВАТ «Павлоградвугілля» стала розроблена власником концепція розвитку, що включає модернізацію виробництва, використання сучасних методів управління, підвищення безпеки праці. Перспективним напрямом розвитку у ВАТ «Павлоградвугілля» вважається впровадження технології анкерного кріплення гірничих виробок і стругової виїмки вугілля, а також високоефективного гірничошахтного устаткування зарубіжного виробництва. Видобуток вугілля у ВАТ «Павлоградвугілля» за результатами 2009 року склав 14,16 млн. тонн, виробниче об'єднання збільшило свою долю в загальноукраїнському об'ємі вуглевидобування до 18,2%. Прохідниками «Павлоградвугілля» було пройдено 106 847 п.м. розкриваючих і готуючих гірничих виробок.
ВАТ «Павлоградвугілля» реалізує Програму соціального партнерства з містами і районами присутності підприємства. У 2009 році було спрямовано більше 3 млн. грн. на програми, що сприяли підвищенню якості життя населення трьох міст, - Павлоград, Тернівка, Першотравенск - і двох районів - Павлоградський і Петропавловський - Дніпропетровській області.
Сьогодні «Павлоградвугілля» - стабільно працююче підприємство з великою перспективою. Власник розглядає вугільне об'єднання як один з основних активів, тому вкладає кошти в його розвиток. У 2008 році ДТЭК інвестував у вуглевидобування на шахтах «Павлоградвугілля» близько 1 мільярда гривен, що більш ніж на 80% перевищує об'єм інвестицій 2007 року (551 млн. 355 тис. грн.). Ці засоби використані для придбання нового гірничошахтного устаткування - 8-ми очисних і 11-ти прохідницьких комбайнів, 18-ти скребкових конвеєрів і перевантажувачів і 23-х стрічкових конвеєрів, - і поліпшення умов праці працівників виробничого об'єднання, виконання вимог охорони праці і соціальних програм. Оплата податків, зборів і інших обов'язкових платежів ВАТ «Павлоградвугілля» робить своєчасно і в повному об'ємі, також робиться передоплата по ресурсних і місцевих видах платежів до бюджету. Це в цілому сприяє не лише досягненню високих і стабільних фінансово-економічних показників діяльності вугільного об'єднання, але і рішенню цілої низки соціально-економічних і екологічних проблем регіону.