Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Буковинська державна фінансова академія
Ціноутворення на ц/к Хрещатик
Виконав
Студент 211 гр.
Накай Сергій
Чернівці 2006
Розділ 1. Теоретичні основи у цукровій промисловості
1.1 Цукрова промисловість України
Цукрова промисловість України була і залишається на сучасному етапі розвитку економіки однією з найрозвинутіших галузей народного господарства, яка за кількістю підприємств, рівнем технічного оснащення, виробничою потужністю, забезпеченням кваліфікованими працівниками, а також за обсягом виробленої продукції посідає одне з провідних місць в економіці. Але останнім часом, як на ринку цукру, так і в буряковій галузі, почали виникати досить серйозні проблеми. Спеціалісти називають такий стан кризовим, i до деякої мiри, критичним.Цукрова промисловість України, що процвітала і до революції і у радянський час, почала згасати відразу після 1991 року. Неухильно скорочувався збір цукрових буряків і вироблення цукру, закривалися, розбиралися на металобрухт цукрові заводи. Проаналізуємо виробництво цукрових буряків в Україні за часів незалежності.
Таблиця 1.1 Посівні площі і виробництво цукрових буряків за 1990-2009 роки
| РокиПоказники | 1990 | 1993 | 1996 | 2002 | 2006 | Відхилення (у %) | |||
| 2006 р. до 1990 р. | 2006 р. до 1993 р. | 2006 р. до 1996 р. | 2006 р. до 2002 р. | ||||||
| Посівна площа цукрових буряків(фабричні), тис. га. | 1607,0 | 1530,0 | 1359,0 | 897,0 | 322,0 | 20,0 | 21,0 | 23,7 | 35,9 |
| Виробництво цукрових буряків(фабричні) тис. т. | 44264,0 | 33717,0 | 23009,0 | 14452,0 | 10067,0 | 22,7 | 29,9 | 43,8 | 69,7 |
Отже, проаналізуємо дані табл. 1.1 по посівній площі і виробництву цукрових буряків. У 2006 році загальний обсяг виробництва цукрових буряків склав 10067,0 тис. т., якщо порівняти з 2002 роком то відхилення складає 35,9 % (тобто виробництво зменшилось на 4385,0 тис. т., або на 64,1 %). А якщо порівняти з 1990 роком відхилення становить 22,7 % (виробництво зменшилось на 34197,0 тис. т, або на 77,3 %). Отже за 19 років виробництво цукрових буряків скоротилось аж на 77,3 %, цифра вражаюча. Цьому є ряд об’єктивних і суб’єктивних причин. Скорочення виробництва на пряму пов’язане з скороченням посівних площ. Так у порівнянні з 1990 роком посівні площі скоротилися на 1285,0 тис. га, або на 80 %. Тобто як можна побачити спостерігається пряма залежність з обсягом виробництва. Хоча за останні три роки збільшується урожайність з 1 га площі посіву у 2009 вона становила 315 ц з 1 га.
Після вступу у ВТО цукрова промисловість почала все більше занепадати. Українська влада пом’якшила умови ввезення цукрової тростини, і тим сам завдала значного удару по вітчизняним виробникам. Які ще не в змозі конкурувати з цукром із тростини який має меншу собівартість. Але цього не було б якщо цукрову галузь технічно модернізувати, переозброїти. В галузі а також в цілому в сільське господарство надходить мало інвестицій особливо прямих іноземних, тому, що іноземні інвестори не зацікавлені у вкладанні коштів в сільське господарство із уже відомих усім причинам. Якщо ж торкнутися стану справ у буряківництві, то тут все - гірше нікуди. Зруйновано насінництво. Лише невелика частина посівних площ засіяна вітчизняним насінням, зате майже половина насіння, яке засівається у країні, визнане неякісним. Тому знижується врожайність. Падає і цукристість коренеплодів - але ж зниження вмісту в них цукру всього лише на кілька відсотків відчутно підвищує собівартість готового цукру.Основні причини виникнення кризи в галузі такі: недосконалість системи управління галуззю; штучне доведення до банкрутства підприємств під час приватизації; скорочення площ посівів цукрових буряків, посилення ураженості посівів хворобами та шкідниками, зменшення у 3-4 рази кількості внесених мінеральних та органічних добрив; надмірне ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини, бартерні розрахунки та контрабанда; недостатнє впровадження інноваційних технологій, а також нестача висококваліфікованих спеціалістів.
Отже, потрібно структурно перебудувати галузь, активно впроваджувати у виробництво досягнень науково-технічного прогресу; визначити необхідну кількість цукрових заводів і розміщувати їх у зонах активного бурякосіяння; вивести з експлуатації неефективні виробничі потужності і будівництво нових, водночас підвищуючи технічний рівень існуючих, знижувати рівень затрат палива і енергії на виробництво цукру. Це дасть змогу збільшити обсяг виходу цукру. Не останню роль в цьому процесі відіграє родючість ґрунтів і тому її потрібно відновлювати, а також збільшувати посівні площі цукрового буряку. 1.2 Методика ціноутворення у харчовій галузіЦінова політика підприємства на плановий період базується на таких основних засадах: орієнтація на збільшення збуту; орієнтація на збільшення прибутку; орієнтація на утримання свого фактично існуючого сегменту ринку; орієнтація на утримання витрат і прибутку на рівні, вже досягнутому на початок планового періоду.
Найбільший вплив на ціноутворення мають покупці, конкуренти та витрати. При встановленні ціни менеджер повинен поглянути на продукцію очима споживача. На сьогодні ринок харчових продуктів України різноманітний і насичений, але постійно постає питання щодо відповідності ціни і якості продукції. Як відомо, на якість впливають технічна оснащеність підприємства, кваліфікаційний рівень підготовки робітників і спеціалістів, відповідність стандарта сировинних ресурсів тощо. Якість харчової продукції, що пропонується споживачу і прямі витрати виробництва, що ототожнюються зі змінними, маржинальними витратами знаходяться майже в прямій залежності.
Знаючи технологію фірм-конкурентів, їх виробничі потужності, виробничі площі, логістикстратегію розвитку легше встановити ціни на власну продукцію.
Стратегія розвитку об’єкта господарювання умовах ринкової економіки втілюється в розробці стратегічних, перспективних та поточних планів (бюджетування).
Базою формування ціни має бути, нормативна(планова) собівартість (або кошторис) продукції за плановою номенклатурою, асортиментом та нормативами станом на початок планового періоду з використанням калькулювання витрат методом „величини покриття”. Причому, вихідна
база повинна характеризувати рівень витрат і прибуток, вже досягнутий на початок планового періоду. Йдеться про те, що ефект від заходів минулого періоду повною мірою реалізується в плановому періоді, тобто він вже врахований в нормах, які використовуються при формуванні цін.
В харчовій промисловості застосовуються наступні основні підходи до формування ціни на продукцію підприємств: встановлення ціни, яку можуть сплатити покупці; використання інформації про ціни конкурентів; використання інформації про собівартість продукції; використання інформації про витрати підприємства. Дослідження взаємозв’язку витрат, обсягу і прибутку дозволяє встановити таку мінімальну ціну, яка в короткотерміновому періоді забезпечить одержання планового прибутку.
Найпоширенішими методами встановлення ціни є метод формування ціни на основі використання інформації про собівартість продукції та витрати підприємства.
Економічно виправданою формою ціноутворення на основі витрат є ціноутворення за принципом «витрати плюс». Якщо ринок не ставить жорстких умов, то менеджер, встановлюючи ціну, має орієнтуватись на наступні формули: виробничі змінні витрати плюс націнка; загальні змінні витрати плюс націнка; виробнича собівартість плюс націнка; повна собівартість плюс націнка.
Націнку можна розрахувати на базі: змінних виробничих витрат; повної виробничої собівартості; загальних змінних витрат; повних витрат.
Розділ 2. Загальна характеристика підприємства
2.1 Основні напрямки діяльності та номенклатура продукції
Метою діяльності підприємства є: населення ринку товарами та послугами, виробнича, посередницька, фінансова, наукова, науково-технічна, науково-виробнича та навчальна діяльність, а також інша діяльність, яка не суперечить законодавству України: одержання максимального прибутку на основі вище вказаної діяльності в порядку і на умовах визначених статутом та задоволення соціально-економічних потреб власників на його основі.
Предметом діяльності товариства є:
· Виробництво цукру та вторинних продуктів, його споживання;
· Вирощування, заготівля та переробка цукрових буряків;
· Виробництво продовольчих і непродовольчих товарів їх збут та реалізація через власну торгівельну мережу;
· Закупівля с/г продукції та сировини, дикоростучих плодів та ягід;
· Виробництво, зберігання, переробка та реалізація с/г продукції та продукції агропромислового комплексу;
· Випуск товарів народного споживання і виробничо-технічного призначення;
· Надання всіх видів послуг населенню, підприємствам та організаціям по перевезенню автомобільним та залізничним транспортом;
· Торгівельна діяльність у сфері громадського харчування, а також паливно-мастильних матеріалів;
· Випуск проектно-кошторисної документації;
· Участь у здійсненні соціальних програм;
· Розробка, виготовлення, впровадження виробів, матеріалів та пристроїв необхідних для статутної діяльності товариства
Товариство може здійснювати діяльність, яка не дає йому прямих чи опосередкованих прибутків, але на думку власників є бажаною для його загальної діяльності.
ТзОВ “Ц/к “Хрещатик”” є власником: майна, одержаних доходів, доходів від цінних паперів, амортизаційних відрахувань на відтворення основних фондів, кредитів банків та інших кредиторів, іншого майна, одержаного в результаті діяльності діючих чи заново створених підприємств. Товариство діє на принципах господарської самостійності, самофінансування і самоокупності, має самостійний баланс, постійний рахунок у банку, фірмову марку та торговий знак, круглу печатку, штампи та бланки, які має право змінювати та користуватися на власний розсуд.