Обгрунтування інвестиційного проекту (стр. 6 из 10)

Провівши аналіз економічної літератури, стало зрозуміло, що основнимиметодами визначення інвестиційної привабливості підприємства є загаломінтегральна оцінка інвестиційної привабливості, затверджена наказом Агенства зпитань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23 лютого 1998 р. № 22.

Сутність вищенаведеної методики полягає у проведенні аналізу за такими етапами:

1. оцінка фінансового стану об’єкта інвестування;

2. визначення вагомості групових та одиничних показників на основіекспертних оцінок;

3. визначення частки розмаху варіаційної множини;

4. визначення ранжированого значення за кожним показником;

5. розрахунок інтегрального показника інвестиційної привабливості.

Дана методика має свої недоліки, зокрема у тому, що не враховує міжгалузеву специфіку діяльності підприємств. Наприклад, для одних підприємств ознакоюнормального функціонування та розвитку є перевищення необоротних активів надоборотними активами, то для інших дана ознака може бути сигналомнеплатоспроможності та банкрутства. Або ж не враховуються фактори сезонностівиробництва, державна підтримка підприємства. Для аналізу аграрних підприємстввзагалі не взято до уваги такий необхідний об’єкт як земля, яка є основним активомдля даної галузі.

Фінансовий аналіз оцінки інвестиційної привабливості підприємства за даноюметодикою є досить громіздким, оскільки передбачає розрахунок понад сорокпоказників за напрямами господарської діяльності підприємства. Отриманірезультати потребують обробки та узагальнення для визначення більш вагомихпоказників, для чого залучаються експерти (що тягне за собою додаткові витрати).

Досить часто виникають ситуації, коли показники різних блоків суперечатьодин одному, відображаючи протилежну тенденцію стану підприємства, через щонеможливо його оцінити в кінцевому результаті.

Також розрізняють такі методи як внутрішня норма рентабельності, метод періоду повернення вкладання інвестицій, балансова норма рентабельності, індекс прибутковості, метод чистої сьогоднішньої вартості.

На заході досить розповсюдженим є метод рейтингової оцінки. Найбільшпопулярнішимиє: Fortune 500, Global 1000, BusinessWeek 1000. Вони оцінюютьінвестиційну привабливість, виходячи з фінансово-господарських показниківпідприємств: об’єми доходів, прибутків, активів; ефективність інвестицій;збільшення прибутків, доходів, працівників; рівень ринкової вартості компанії.Майже всі методи передбачають розрахунок коефіцієнта ліквідності, коефіцієнта використання ресурсів, коефіцієнта частки позикових засобів, коефіцієнта прибутковості, деколи аналітики визначають норму прибутку на акціонерний капітал. Але при цьому не визначають природу походження прибуткута доходу. Тобто не проводять аналіз за видами діяльності.

Також проблемою є методика підрахунку основних показників діяльностіпідприємства. Оскільки наслідком переходу до ринкової економіки є змінатрактування та ієрархії показників, які характеризують фінансові результатидіяльності підприємств та їх зміст, змінюються і методи здійснення аналізу.

Одним із основних показників при аналізі інвестиційної привабливості єприбуток, який є основним джерелом формування фінансових ресурсів танакопичення капіталу, укріплення фінансових та ринкових позицій суб’єктагосподарювання, захисним механізмом від можливості банкрутства. Він створюєбазу економічного розвитку держави, підприємств, його власників та найманогоперсоналу. Даний показник відіграє досить велику роль при проведенні аналізудіяльності підприємства, зокрема аналізу інвестиційної привабливості. Інвесторинамагаються працювати на вітчизняному ринку переважно в тих галузях, десконцентровано найменше ризиків та гарантовані прибутки. Основною метоюінвестицій є збільшення майна інвестора. Але в сучасній економічній літературі щей досі не існує однозначної думки щодо визначення формування та аналізу данногопоказника. Особливо це стосується специфіки структури формування прибуткукорпорацій, оскільки їх прибуток є консолідованим.

Але в теорії та практиці фінансового аналізу застосовують різні показникидоходності капіталу, які різняться за метою застосування, методикою їх розрахунку,а також інтерпретації: рентабельність сукупного капіталу, рентабельність власногокапіталу, рентабельність операційного капіталу, рентабельність акціонерногокапіталу, рентабельність основного капіталу, рентабельність оборотного капіталу і т.д.

Аналіз руху фінансових ресурсів в основній, інвестиційній та фінансовійдіяльності традиційно розглядається в прив’язці тільки з рухом грошових коштів.При цьому поділ грошових коштів на власні та залучені не лоділяються, негрошоваформа фінансових ресурсів взагалі не враховується. Крім того, в аналізі рухуфінансових ресурсів не включається поділ активів на власні та залучені, отриманівід основної, інвестиційної та фінансової діяльності. Відповідно, і доходи, якіпроходять етапи утворення, розподілу і виплати, також не приймаються до уваги.

Окремої уваги потребують звітні сегменти корпоративних утворень, якіпроводять діяльність в різних сферах економіки. Тобто загальний прибутоккорпорації складається з прибутків своїх відділень, тому вони повинні будутьрозкривати той обсяг показників, що найбільш повно характеризуватимерезультати їх роботи за різними видами діяльності.

Можна погодитисяіз Деньгою С.М., яка пропонує при оцінці інвестиційноїпривабливості враховувати генетичний аспект мікроекономічної системи, тобтоздійснювати оцінку потенціалу розвитку підприємства, до якого відносить: капітал,техніку об’єкти права інтелектуальної власності, права на використання природнихресурсів, права на здійснення видів діяльності, права на товарні знаки, торговімарки, знаки обслуговування, кадровий потенціал підприємства, системуменеджменту підприємства, інформаційну систему, інформацію, тавикористовувати такі показники як питома вага вищевказаних об’єктів у загальнійсумі активів підприємства, динаміка показників потенціалу та її питомої ваги,рентабельність вищеперерахованих ресурсів. Варто також при цьому враховувати структуру та природу формуванняприбутку. Тобто проводити аналіз за видами діяльності підприємства – від якої, впершу чергу отримує більший дохід, для визначення діяльності від якої найшвидшеможна отримати ефекти від інвестицій та від якої даний ефект буде більш вагомим.

У США дуже значущим для аналітиків є застосування фінансовихкоефіцієнтів. Наприклад, дані про чистий доход компанії 100 тис. дол. будуть нестибільше інформації, якщо до них додати об’єм продаж, за яким одержано дохід, атакож дані про капітал, інвестований в підприємство.

Але, як вище зазначалося, прибуток підприємств різних галузей має різнуструктурну характеристику, а, отже, і ефект буде різний. Індивідуальність структуриприбутку зумовлена безліччю факторів, окремі з них наведені в таблиці 3.2.1

Таблиця 3.2.1

Основні фактори, які впливають на діяльністьпідприємств різних галузей

Як видно з таблиці, кожна галузь характеризується своєю специфікоюпроцесу виробництва та отримання доходу від господарської діяльності. Тому прианалізі підприємств різних галузей необхідно враховувати дані специфічніхарактеристики з метою ефективного оцінювання діяльності. Оскільки їх прибутокзалежить від різної структури витрат та факторів впливу на їх діяльність, а такожвід основного виду діяльності даного суб’єкта господарювання, тому що одні й ті жприбутки можуть бути охарактеризовані по різному. Наприклад, як зазначаютьЯ. Комаринський та І. Яремчук, результати діяльності металургійних підприємствтісно взаємопов’язані із економічним циклом, але прибутки виробників тютюнових,алкогольних виробів залежать від вартості сировини та матеріалів, а також в ційгалузі, як і у підприємств, що спеціалізуються на виробництві косметичних засобів,важливу роль відіграє реклама.

Тому базовий підхід до аналізу промисловості повинен бути скорегованийвідповідно до характеристик кожної окремої галузі та індивідуально до кожногопідприємства. При проведенні аналізу інвестиційної привабливості діяльність будь-якого підприємства та його структурних підрозділів слід аналізувати індивідуально.Оскільки в тих галузях, в яких велика швидкість обороту капіталу, можна отримативелику віддачу на вкладений капітал, маючи невисокий рівень рентабельностіпродукції. У свою чергу, галузі в яких повільно обертається капітал, повинні мативисокий рівень рентабельності продукції, для того, щоб мати змогу забезпечитинеобхідну норму доходу на авансований капітал.

Тому при аналізі необхідно взяти до уваги якість продукції підприємства, їїнеобхідність на споживчому ринку, та обов’язково враховувати життєвий циклтовару. Оскільки дані складові є невід’ємною частиною один одного. При вкладенніінвестицій в певний вид продукції інвестор планує отримати якомога більшийприбуток від її реалізації. При умові, якщо дана продукція не користуватиметьсяпопитом на ринку, то витрати понесені інвестором не будуть покриті.

Окрім ризиків, які виникають при інвестуванні, велике значення відіграютьризики, які притаманні окремому виду діяльності. Для кожної галузі можна виділитиокремі групи ризиків, окрім загальноприйнятих ризиків. Адже ризиків є доситьрізноманітна кількість, і вони притаманні кожній галузі діяльності.

Ефект від інвестиційної діяльності визначається через певний проміжок часу, тому досить імовірним є те, що підприємство, в яке було інвестовано кошти, може зазнати змін. Тобто понести витрати за ризиками, які притаманні даному видудіяльності. Наприклад, у області науково-технічного прогресу допустимавірогідність отримання результату на стадії фундаментальних досліджень складає90-95%; прикладних наукових розробок – 10-20%; військово-конструкторськихвиникає необхідність при проведенні аналізу інвестиційної діяльності приділитиналежну увагу аналізу властивого ризику галузі, до якої відноситься підприємство.