Сьогодні в України складається репутація країни, економіка якої порівняно з економіками інших країн Східної Європи та колишнього Радянського Союзу є однією з найменш привабливих для іноземних інвесторів. Незважаючи на природні переваги, Україна має один з найнижчих серед країн Центральної Європи і СНД показників залучення іноземних інвестицій. Спад пропозицій інвестицій з боку іноземних інвесторів пояснюється передусім політичною нестабільністю в Україні, а також зволіканням з прийняттям ряду законопроектів, які можуть суттєво вплинути на дохідність інвестицій.
Для підвищення інвестиційної привабливості України необхідно мінімізувати дію негативних та депресивних факторів, здійснювати заходи з лібералізації умов господарювання. А також:
- стабілізувати політичну та економічну ситуацію;
- активізувати інформаційне ведення бізнесу в Україні;
- організовувати бізнес-форуми та конференції в тих регіонах країни, які єнедостатньо охоплені співробітництвом, тим самим розширити географію партнерства.
- виконання заходів державних та регіональних цільових програм;
- реалізація заходів по залученню банків до фінансування проектів;
- створення центрів з проектного управління та бізнес-планування Отже, Україна потенційно може бути однією з провідних країн по залученню іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована і водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої. Аналіз отриманих результатів оцінок міжнародних рейтингових агентств свідчить про покращення інвестиційного клімату в Україні для іноземних інвесторів. Але існує необхідність підвищення інвестиційної привабливості України за допомогою проведення державної політики в сфері регулювання інвестиційної діяльності.
ВИСНОВКИ
У даній курсовій роботі було досліджено та обґрунтовано інвестиційні проекти. Інвестиційний проект як план стратегічних дій інвестора істотно впливає на якість (тобто ефективність) інвестування. Не викликає сумніву той факт, що інвестор (або його менеджер проекту), маючи план, досягне вищих результатів, аніж у разійого відсутності.Проект вносить системність та організованість упроцес інвестування.
Зрозуміло, що насамперед, проект потрібен безпосередньо інвесторові. У проекті відбиваються наміри інвестора, про які мають знати всі зацікавлені особи: паpтнеpи, банки, майбутні споживачі, преса, громадськість, трудовий колектив, органи влади, акціонери та ін.
Поле для інвестиційної діяльності надзвичайно широке. Форма та зміст інвестиційних проектів можуть бути найрізноманітнішими - від плану будівництва нового підприємства до оцінки доцільності придбання нерухомого майна. Все це дає змогу інвесторам втілити в життя будь-які свої думки та ідеї.
Було розглянуто фази та стадії проекту, визначено основні положення, які має містити проект.
Результатом дослідженьздійснення всіх цих етапів є остаточна обґрунтована відповідь на питання про те, чи вигідний проект, що розробляється, і чи доцільно втілювати його в життя.
Сміливо можна сказати, що ухвалення рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів і критеріїв, встановлених для визначенх проектів.
Якого-небудь універсального методу, придатного для всіх випадків життя, не існує. Ймовірно, управління все ж таки більшою мірою є мистецтвом, чим наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть до певної міри умовні, легко ухвалювати остаточні рішення.
Встановлено, що оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з найвідповідальніших етапів. Від того, наскільки об’єктивно та всебічно проведена цяоцінка, залежать строки повернення вкладеного капіталу, варіанти його альтернативноговикористання, додатковий потік прибутку підприємства у наступному періоді.
Очевидно, що всі науковці по-різному підійшли до набору критеріїв економічної ефективності інвестицій. Але все одно кожен із них обов’язково виділяє такі показники, як чистий дисконтований дохід, внутрішня норма доходності, індекс доходності таперіод окупності інвестицій. Усі ці критерії базуються на дисконтуванні грошових потоків і євизнаними у світовій практиці основними показниками, що акумулюють вигоди від впровадженняінвестиційного проекту. Саме їхній розрахунок, в першу чергу, вказує на економічну ефективністьінвестиційного проекту.
Існує чимало до підходів обґрунтування інвестиційних проектів. Деякі з них були розглянуті в даній курсовій роботі. Було вирішено проілюструвати різні підходи на прикладі обґрунтування доцільності здійснення інвестиційного проекту в умовах шахти «Білоріченська»ДП« Дніпропіллявугілля». Для того, щоб вивести це підприємство з кризового стану, пропонується здійснення проекту з відкриття нової лави - «п’ятої «біс» західної».
Зробовши необхідні розрахунки, а саме обчисливши чистий дисконтова ний дохід, дисконтований період окупності, чистий прибуток від реалізації проекту, визначивши рівень рентабельності та індекс доходності, встановили, що,запропонований проект є ефективним. Його впровадження дозволить запобігти банкрутству шахти «Білоріченська» та забезпечить стабілізацію фінансового стану підприємства.
У цілому було досліджено інвестиційний клімат України та особливості державного регулювання інвестиційної політики в Україні, оцінку інвестиційної привабливості України.
Я дійшла висновку,що державна інвестиційна політика в Україні консервувала неефективну, здеформовану структуру економіки, що є однією з головних причин погіршення економічної ситуації. Панування протягом багатьох десятиліть одноманітних державно-монополістичних господарських структур позбавило економіку належного динамізму, гнучкості, орієнтації на попит, сприйняття інновацій, а відтак – і ефективності. Відмова від галузевого, вузьковідомчого державного управління економікою на користь функціонального, ефективного поєднання ринкового й державного регулювання, демонополізація відбуваються надто повільно, мляво; механізм банкрутства не діє. Це й гальмує позитивні структурні зрушення в економіці та перехід від економічного спаду до економічного зростання. Звичка до застарілих методів господарювання, до екстенсивного нарощування виробництва заради виробництва, відчуження від власності і результатів праці призвела до того, що попит на інвестиції, як правило перевищує можливість його задоволення.
У стратегії інвестиційної діяльності важливу роль відіграють науково обгрунтоване визначення пріоритетних напрямів інвестування, їх відповідність державним інтересам, програмним цілям національного відродження України, швидкого подолання економічної кризи і досягнення стабілізації та зростання народного господарства..
Аналіз надходження іноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні ця молода незалежна держава ще не створила належної бази для залучення капіталів з-за кордону. Тому найважливішими умовами залучення інвестицій є стабілізація макроекономічного середовища, а також удосконалення законів і нормативних актів. Але, водночас, дані питання не можуть бути розв'язані без загальної соціально-економічної стабілізації в країні.
Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. До останнього часу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим, універсальним.
Залученню інвестицій перешкоджають нерозвинутість комунікаційних засобів, незабезпеченість повною, надійною нормативно-правовою та комерційною інформацією. Тому для стимулювання залучення інвестицій та усунення негативних тенденцій в економіці України доцільно здійснити ряд заходів, спираючись на принципи:
· стабільності основних законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування;
· диференційованого підходу до податкових та інших пільг для іноземних інвесторів – з урахуванням обсягів і форм інвестування, а також пріоритетів у розвитку економіки України;
· надійності, доступності та оперативності організаційного та інформаційного забезпечення залучення іноземних інвестицій.
Підводячи підсумок, необхідно сказати, що загалом інвестиційно-підприємницький клімат України є складним. Залучаючи до країни іноземний капітал, не слід забувати, що з нинішньої кризи Україну виведуть лише власні зусилля. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті у тій же сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід майже не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств з формальною іноземною участю, які претендують на пільгове оподаткування.
Необхідно намагатися створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. І мова не про те, щоб надати їм гроші на здійснення інвестицій. Українському приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових капіталовкладень.
Нинішня ситуація в Україні підтверджує ту відому істину, що коли назріла потреба у загальних змінах, тоді часткові перетворення зовсім нічого не дають, а то й ведуть до негативних результатів. Пожвавлення економічної, у тому числі інвестиційної та інноваційної, діяльності і поліпшення на цій основі соціальних умов можливе тільки шляхом рішучих, комплексних, швидких, прозорих і послідовних ринкових реформ, які (як показує досвід інших країн, що реально здійснюють такі реформи) вивільнять підприємницьку ініціативу, створять конкурентне середовище й нададуть економіці стимули ефективного розвитку.