Використання почасово-преміальної системи в поєднанні з нормованими завданнями дозволяє вирішувати наступні завдання:
Виконання виробничих завдань з кожного робочого місця та виробничому підрозділу в цілому;
Вдосконалення організації праці і зниження трудомісткості що випускається продукції;
Раціональне використання матеріальних ресурсів, підвищення продуктивності праці і якості продукції;
Розгортання колективних форм організації праці;
Підвищення професійної майстерності робітників і на цій основі перехід до широкого суміщення професій і багатоверстатному обслуговування;
Зміцнення трудової, виробничої і технологічної дисципліни, стабілізація кадрового складу;
Диференціація заробітної плати з урахуванням кваліфікації та складності виконуваних робіт, а також індивідуальних результатів праці.
Відрядну форму заробітної плати прийнято поділяти на системи: пряму відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, відрядно-регресивну, непряму відрядну і акордну. Пряма відрядна система оплати праці встановлює безпосередню залежність розміру заробітку робітника від кількості виробленої продукції (обсягу виконаних робіт). Одним з основних елементів даної системи є розцінка, яка встановлюється на одиницю продукції (операцію). Розцінка розраховується, виходячи з тарифної ставки, яка відповідає, як правило, розряду роботи, і норми виробітку чи норми часу. Норми виробки звичайно застосовуються в масовому і серійному виробництві, норми часу - в одиничному і дрібносерійному виробництві. Щоб робітник-відрядник не орієнтувався лише на збільшення кількості виробленої продукції, важливо зацікавити його у покращенні та якісних показників. Це завдання може бути вирішена за допомогою застосування відрядно-преміальної системи оплати праці.
Відрядно-преміальна система оплати праці поряд з прямим відрядним заробітком включає в себе стимулювання за такі показники, як якість продукції (відсоток здачі продукції з першого пред'явлення, зниження відсотка браку та ін.), відсоток виконання норм виробітку, зниження трудомісткості, економне витрачання сировини і допоміжних матеріалів, дотримання технологічної дисципліни виробництва, освоєння нової техніки. При відрядно-прогресивній системі оплати праці передбачаються одинарні розцінки в межах вихідної бази і підвищені значення розцінки за кожну одиницю продукції (виконаної роботи) понад встановленої бази.
Вихідна база визначається на основі аналізу фактичних даних, які характеризують відсоток виконання норм праці на конкретному виробничому ділянці, як правило, за останні 3-6 місяців, що передують введенню або коригування відрядно-прогресивної системи оплати праці. Від обґрунтованості встановлення вихідної бази багато в чому залежить ефективність даної системи оплати праці. Коефіцієнт підвищення відрядних розцінок встановлюється спеціальною шкалою, що визначає залежність рівня розцінки від ступеня перевищення вихідної бази. Шкалу характеризує кількість ступенів зміни відрядних розцінок і ступінь її крутизни. Може застосовуватися одноступінчата або багатоступенева шкала збільшення розцінок. Як правило, при застосуванні відрядно-прогресивної системи підприємства обмежуються однією-двома ступенями. При цьому ступінь зростання розцінки повинна бути достатньою, щоб різко підвищити зацікавленість робітників у перевиконанні встановленої вихідної бази.
Наприклад, при одноступінчастої шкалою за кожну одиницю продукції, виготовленої понад вихідної бази, відрядна розцінка збільшується на 50%, при багатоступінчастої шкалою за перевиконання вихідної бази від 1 до 10% відрядна розцінка збільшується на 25%; від 11 до 20% - на 50% ; від 21 до 30% - на 75% і т.д. Якщо ж прийнята двоступенева шкала, то, наприклад, за перевиконання вихідної бази від 1 до 15% відрядна розцінка збільшується на 50%, а понад 15% - на 100%. Використання відрядно-прогресивної системи оплати праці посилює зацікавленість робочого виробляти якомога більше продукції понад базової величини. Однак ця система оплати праці застосовується рідко, коли виникає економічно обґрунтована необхідність швидкого нарощування обсягів продукції за рахунок підвищених розцінок на окремих ділянках виробництва.
Відрядно-регресивна система оплати праці застосовується в тому випадку, коли економічно недоцільно нарощувати обсяги виробництва понад встановленого плану у зв'язку з неможливістю швидко реалізувати надпланову продукцію і, отже, не обґрунтованими витратами на її зберігання. При відрядно-регресивної системі оплати праці встановлюються різні значення розцінки, яка змінюється в залежності від ступеня відхилення виконаного обсягу робіт від встановленої бази. За кожну одиницю продукції, вироблену понад встановлену бази, розцінка знижується. Так само як і при відрядно-прогресивній системі оплати праці може застосовуватися одноступінчата або багатоступенева шкала зниження розцінок. При цьому ступінь зниження розцінки повинна бути достатньою, щоб не зацікавлювати робочих збільшувати кількість виробленої продукції понад встановленої вихідної бази. За непрямою відрядною системою нараховується заробітна плата робітникам, від кількості та якості праці яких залежить вироблення обслуговуваних ними основних робочих, зайнятих безпосередньо виробництвом кінцевої продукції. Така система зазвичай застосовується для робітників, зайнятих налагодженням, ремонтом та іншими роботами з обслуговування основних робітників.
Непряму відрядну систему доцільно використовувати для оплати праці тих робітників, які реально надають безпосередній вплив на результати роботи обслуговуваних ними основних робочих. При акордній системі заробіток працівника або групи працівників встановлюється за весь обсяг виробленої продукції або виконаної роботи. Застосування цієї системи передбачає посилення зацікавленості працівників у підвищенні продуктивності праці і скорочення термінів виконання робіт при їх відповідній якості. Розмір загального заробітку по акордних поряд визначається на основі калькуляції, що включає в себе перелік всіх видів робіт (операцій), їх обсяги і розцінку на кожен з них. Якщо виконання акордних завдань розраховане на тривалий термін, то, як правило, передбачаються авансові розрахунки за фактично виконані роботи в звітному періоді. При цьому допущений в ході роботи шлюб усувається до остаточного розрахунку і без додаткової оплати. Остаточний розрахунок за акордних поряд проводиться після завершення і приймання всіх робіт.
При виконанні акордних завдань групою (бригадою) загальний заробіток розподіляється в тому ж порядку, що і при бригадній відрядній системі оплати праці (див. далі). Акордна система оплати праці може передбачати преміювання за скорочення терміну виконання акордних завдань при якісному виконанні робіт. Бригадна система оплати праці, яка застосовується на багатьох підприємствах Росії, заснована на об'єднанні робітників у виробничі бригади. Така система передбачає відповідну організацію праці робітників, об'єднаних єдиним виробничим завданням і стимулюванням за загальні результати праці. Бригадну систему доцільно застосовувати в тих випадках, коли необхідні узгоджені спільні зусилля і взаємодія групи робітників при виконанні виробничого завдання.
Бригадна система оплати праці дозволяє більш раціонально використовувати робочий час і виробничі ресурси, збільшувати вироблення і забезпечувати якісний випуск продукції, що, в кінцевому рахунку, позитивно впливає на загальні результати роботи всього підприємства та підвищення його конкурентоспроможності. При забезпеченні необхідних умов для ефективного функціонування бригад створюється сприятливий психологічний клімат, знижується плинність кадрів, активно освоюються суміжні професії, розвивається творча ініціатива і демократичні начала в управлінні колективом, підвищується загальна зацікавленість у колективних результатах праці.
Бригадна система оплати праці широко застосовується в будівництві, вугільної та гірничорудної промисловості, на лісозаготівлях, ремонтних роботах на транспорті. Її доцільно використовувати при колективному обслуговуванні великих агрегатів, апаратів і механізмів, і в інших випадках. При бригадній організації праці використовується як погодинна, так і відрядна система оплати праці. При погодинної бригадної системі оплати праці загальний заробіток формується у відповідності з штатним розкладом, складеним на основі нормативів чисельності, норм обслуговування, тарифних ставок (окладів) і положенням про преміювання за колективні результати праці.
Таким чином, колективний заробіток при погодинній бригадної системі оплати праці включає в себе:
Погодинну оплату праці за встановленими тарифними ставками (окладами) за відпрацьований час;
Економію фонду заробітної плати, яка складається при тимчасовій відсутності будь-кого з членів бригади, а також при наявності вакансій;
Премію за колективні результати праці бригади відповідно до положення про преміювання;
Винагороду за трудовий внесок у загальні результати роботи структурного підрозділу та (або) підприємства.
При розподілі колективного заробітку у бригаді всім членам бригади має гарантуватися тарифна ставка за виконання норми праці з урахуванням відпрацьованого часу. Економія тарифного фонду та нарахована премія за колективні результати праці розподіляються за коефіцієнтом трудової участі (КТУ). Можуть використовуватися один або два КТУ. У першому випадку за КТУ розподіляється вся надтарифная частину. У другому випадку за першим КТУ розподіляється економія тарифного фонду заробітної плати, розмір якої залежить від наявності вакансій у бригаді і невиходів на роботу окремих працівників. Економія спрямовується на стимулювання тих працівників, які виконували трудові обов'язки відсутніх членів бригади. За другим КТУ колективна премія розподіляється між членами бригади залежно від виконання кожним з них встановлених показників.