Наявність на початку року | Надійшло в звітному періоді | В тому числі і нових | Вибуло в звітному році | Наявність на кінець року |
5,0 | 0,38 | 0,38 | 0,45 | 4,93 |
5,0 + 0,38 = 4,93 + 0,45
Середньорічна вартість основних виробничих фондів складає:
5,0 + 0,38 /12 – 0,45 / 12 = 4,994 млн.грн.
Для оцінки технічного стану основних фондів використовують коефіцієнт зносу придатності.
Кзн = 9,1% / 100 = 0,091
Кn = 1 – Кзн = 1 – 0,091 = 0,909
Сума річного зносу основних фондів (5,0 * 0,091 = 0,455 млн.грн.)
Залишкова вартість ОВФ відображає ту частину вартості фондів, яка залишалась в засобах праці на даний проміжок часу, або
5,0 – 0,455 = 4,545 млн.грн.
або 5 – (9,01 * 5,0) / 100% = 4,545 млн.грн.
2.2. Показники, що характеризують рух ОВФ підприємства.
Коефіцієнт вибуття визначається, як співвідношення вартості ОВФ, що вибули до балансової первісної вартості:
Ком = == 0,09 або 9%
Коефіцієнт оновлення визначається, як співвідношення вартості введених в експлуатацію ОВФ до балансової первісної вартості ОВФ:
Ком = == 0,076 або 7,6%
Коефіцієнт інтенсивності оновлення визначається як співвідношення між коефіцієнтооновленням і вибуття:
Кінон = = = 0,844 або 84,4%
2.3. Показники, що характеризую оснащення підприємства основними виробничими фондами.
Коефіцієнт фондооснащеності характеризує забезпеченість підприємств або потребу в ОВФ для виробництва одиниці продукції:
Фо = = = 0,594 або 59,4%
Механооснащенність визначає величину вартості ОВФ, яка необхідна у вигляді засобів праці (активної частини ОВФ і до обсягу реалізованої продукції):
Мо = == 0,417 або 41,7%
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників ОВФ.
Найбільш узагальнюючим показником є фондоозброєнніість праці, що визначається, як співвідношення середньорічної вартості ОВФ до чисельності працівників найбільшої зміни:
Кфос = = = 0,025 або 2,5 тис.грн.
2.5. Показники, що характеризують використання ОВФ в часі.
Коефіцієнт використання календарного часу визначається як співвідношення кількості днів планового корисного фонду робочого часу до фактичної календарної кількості (365):
Кк.ч = = » 0,603 або 60,3%
Коефіцієнт використання робочого часу визначається як співвідношення фактичної кількості днів корисного фонду робочого часу до календарної кількості за рік:
Кр.ч. = == 0,397 або 39,7%
Коефіцієнт використання внутрізмінного часу визначається як співвідношення різниці між тривалістю зміну і втратами робочого часу до тривалості зміни:
Кв.ч. = == 0,993 або 99,3%
2.6. Узагальнюючі показники
Фондовіддача визначається як співвідношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до вартості реалізованої праці:
Кфв = 8,4 / 4,994 = 1,682 грн. продукції / 1 грн. вартості ОВФ
Фондовіддача – по активній частині ОВФ:
Кфва = 8,4 / 3,5 = 2,4 грн. вартості реалізованої припадає на 1 грн. вартості активної частини ОВФ
Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів визначається, як добуток співвідношення обсягу реалізованої продукції до первісної балансової вартості ОВФ та коефіцієнту річного зносу1.
1Методическое указание по анализу финансово-хозяйственной деятельности предприятия – М.: «Финансы», 1983 с.62-66
3. Заходи по підвищенню ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі.
3.1 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по поліпшенню використання основних фондів підприємства в часі.
3.1.1 Підвищення ефективності використання річного робочого часу.
1. Величина робочого часу використання ОВФ підприємства залежить від їх технічного стану на праці року, забезпеченості підприємства матеріально – технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію, тощо.
Усі ці заходи дозволяють збільшити тривалість використання ОВФ в межах 5...30%, що вплине на рівень ефективності виробництва. На основі запроектованого комплексу заходів, величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ склала 10% (Др.ч.).
2. Визначається загальна величина збільшення робочого часу використання ОВФ в плановому році:
DРч = DРч.б. * Др.ч.,
де DРч – приріст робочого часу використання ОВФ, днів;
DРч.б. – фактичний робочий час використання ОВФ у базовому, днів;
Др.ч. – величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році, відсотки від величини базового року.
DРч = 145 * 0,1 = 14,5 днів
3. Визначаться зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції.
Доля цих витрат визначається за формулою:
Да/В1 = ,
Де, Да/В1 – доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції, і-го року;
Бві – балансова вартість ОВФ в і-му році;
а – норма річних амортизаційних відрахувань;
Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році.
Для річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить:
а) у базовому році
Да/Вб = (5000 * 0,08) / 8400 = 0,048 грн/грн.
б) у плановому році
Да/Вб = = = 0,039 грн/грн.
Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становить, а точніше становитиме:
DСрч = DА/Впл - DДрч,
де DСрч – зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів.
DСрч = 89,2 – 11,4 = 77,8 тис.грн.
3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрізмінного часу.
1. Щоб зменшити внутрізмінні втрати часу робочого, використання ОВФ на підприємстві, а відповідно підвищити коефіцієнт використання внутрізмінного робочого часу , необхідно здійснювати додаткове технічне обслуговування, поточний ремонт обладнання та інші організаційного господарські заходи. Проведення комплексу заходів по підвищенню коефіцієнту використання внутрізмінного часу дозволить зменшити втрати внутрізмінного часу в межах 5-20%. Проте, проведення комплексу заходів по підвищенню ефективності використання внутрізмінного часу потребує додаткових втрат підприємства.
2. На основі запроектованих заходів величина зменшення внутрізмінних втрат робочого часу використання ОВФ підприємства складає 7%.