Економіка підприємства (стр. 8 из 10)

ТЕМА 4. ВИТРАТИ І ЦІНИ ПІДПРИЄМСТВА НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ (НАДАННЯ ПОСЛУГ)

4.1 Поняття собівартості продукції (послуг)

Собівартість - це виражені в грошовій формі витрати підприємства з виробництва і реалізації продукції.

У собівартість входять витратиживої і минулій праці.

Минула праця - праця, матеріалізований в ОФ і оборотних фондів підприємства.

Собівартість показує наскільки ефективно використовуються засоби і предмети праці і сама праця.

Зниження собівартості дозволяє збільшити конкурентноспроможність продукції, збільшити прибуток підприємства, характеризує

ефективність організаційних і господарських заходів.

Існує 2 засоби розрахунку собівартості:

1. упорядкування кошторису витрат - дозволяє визначити собівартість всього обсягу валові або товарні продукції. Це необхідно для бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності, ув'язування планів виробництва і збуту продукції з планами постачання і фінансування. Не можна визначити конкретні причини зміни витрат, розрахувати витрати на один виріб.

У зміну витрат включаються такі елементи:

1.1 сировина й основні матеріали (за відрахуванням поворотних відходів);

1.2 допоміжні матеріали і напівфабрикати;

1.3 паливо;

1.4 енергія;

1.5 заробітна плата промислово-виробничого персоналу;

1.6 відрахування на соціальне страхування - 37,5% від пункту 5;

1.7 амортизаційні відрахування;

1.8 інші витрати.

2. Калькуляція собівартості одиниці продукці- це необхідно для встановлення ціни, аналізу прибутковості й ефективності виробництва, виявлення конкретних причин зміни витрат.

Калькуляція собівартості являє собою документ, що відбиває такі елементи витрат:

2.1 сировина і матеріали;

2.2 напівфабрикати;

2.3 поворотні відходи (відраховуються із собівартості);

2.4 паливо й енергія на технологічні цілі;

2.5 основна заробітна плата виробничих робітників;

2.6 додаткова заробітна плата виробничих робітників;

2.7 відрахування на соціальне страхування (37,5% від п.п.5 і 6);

2.8 витрати на підготування й освоєння виробництва;

2.9 відшкодування зносу інструментів і пристосувань (МБЦ);

2.10 витрати на утримання й експлуатацію устаткування (у т.ч. амортизація);

2.11 витрати цеху;

2.12 згальнозаводські витрати;

2.13 утрати від шлюбу;

2.14 інші виробничі витрати;

2.15 позавиробничі витрати (транспортування, збереження продукції і т.д.).

Калькуляція складається на одиницю виробництва в натуральному вираженні. Калькуляційна одиниця повинна відповідати вимірювачам у плані виробництва і технічних умов підприємства.

Під структурою собівартості розуміється питома вага вхідних статей і витрат.

Структура собівартості залежить від :

1. виду виробництва;

2. технічного оснащення виробництва;

3. автоматизації виробництва.

Структура собівартості, розмір собівартості залежить від обсягу виробництва.

4.2 Види собівартості і шляхи її зниження

1. Технологічна ( пункти 1-10)

сума витрат пов'язана з виконанням технологічних

операцій

2. Цехова ( пункти 1-11)

додатково включає непродуктивні витрати цеху

3. Заводська ( пункти 1-14)

додатково включає непрямі витрати підприємства

4. Повна або комерційна (пункти 1-15)

включає усі витрати по виробництву і збуту продукції

Для розрахунку доданої вартості потрібно відняти з повної собівартості пункти з 1 по 4, тобто прямі матеріальні витрати.

Розрізняють собівартість планову і фактичну.

Планова собівартість розраховується по прогресивних нормах витрат ресурсів використання устаткування і праці.

Фактична собівартість вище або нижче планової по причинах, що залежить або не залежить від підприємств.

У практику планування собівартості використовуються такі методи:

1. балансовий; аналітичний (при цьому визначаються причини і резерви зниження собівартості і методи впливу на них);

2. економіко-математичне моделювання ( дозволяє зробити оптимізацію цільової функції витрат і визначити умови виробництва, при яких собівартість витрат найменша).

3. По характеру витрат що включаються в собівартість вони підрозділяються на такі групи: прямі (статті 1-7 калькуляції собівартості); непрямі.

Прямі - безпосередньо і цілком включаються в собівартість продукції.

Непрямі - пов'язані з роботою цеху або підприємства і не можуть бути включені в собівартість продукції цілком.

Їх розподіляють між що випускаються видами продукції побічно по якийсь пропорції.

1. Витрати діляться на: умовно-перемінні витрати; умовно-постійні витрати.

Умовно-перемінні витрати знаходяться в прямої залежності від обсягу виробництва. Це попит, матеріали, праця робочих, паливо й енергія на технологічні цілі, соціальні відрахування.

Умовно-постійні витрати незначно змінюються при зміні обсягу виробництва.

На машинобудівних підприємствах для розподілу непрямих витрат використовується метод машино-годин:

по кожному виробу розраховується кількість машинних годин необхідних для його виробництва, ділиться на загальний час роботи устаткування і знаходиться коефіцієнт. Пропорційно коефіцієнтам машинних часів розподіляються непрямі витрати.

Резерви зниження собівартості продукції - це об'єктивно існуючі, але не використовувані можливості здешевлення виробництва.

Три види резервів:

1. підвищення технологічного рівня виробництва;

2. поліпшення організації і керування виробництва;

3. поліпшення комерційної діяльності підприємства.

4.3 Маркетинг і ціноутворення

Маркетинг - являє собою спрямованість планування і керування розробкою виробництвом і збутом продукції, щоб що досягається розмаїтість товарів, забезпечувало найбільше задоволення потреб окремих споживачів і товариства в цілому.

Керування на основі маркетингу містить у собі таке :

1. Урахування потреб, стани і динаміки попиту, конкуренції і прийняття господарських рішень.

2. Створення умов для максимального пристосування виробництва до структури попиту в майбутньому.

3. Вплив на ринок і споживача за допомогою реклами й інших засобів.

Маркетинг - це процес безупинного узгодження можливостей підприємства і потреб ринку, котре підприємство може задовольняти, одержуючи достатній прибуток для успішної діяльності і розвитки.

Процеси маркетингу відбуваються у визначеному зовнішньому середовищі, що характеризується такими чинниками:

1. політичні,

2. соціально-економічні (визначає життєвий рівень населення, характер зайнятості і т.д.),

3. демографічні, правові, науково-технічні,

4. інфраструктурні (пов'язані з обслуговуванням бізнесу: чинники комунікації, страхові компанії і т.д.),

5. географічні і кліматичні.

З урахуванням перерахованих чинників підприємство впливає на споживача керуючи комплексом маркетингу :

1. основними якостями товару;

2. ціною; умовами і зручністю продажу;

3. сервісом і післяпродажним обслуговуванням.

Сегментація ринку являє собою поділ споживачів на групи, що характеризуються однотипною реакцією на захід комплексу маркетингу.

У задачі підприємства входить максимальне зосередження на окремому сегменті, замість того щоб розпорошувати зусилля по всьому ринку.

Сегмент ринку повинний мати такі властивості:

1. бути достатньо ємним;

2. подавати можливості для розвитку підприємства;

3. бути недоступним для конкурентів;

4. характеризується потребами, що підприємство може

задовольнити.

Для споживача найбільше важливим є ринкове оточення продукту, що містить у собі :

1. дизайн

2. післяпродажне обслуговування зручність і надійність покупки торгову марку продукту

3. ціна

Період від появи товару на ринку до моменту відходу з ринку і заміною більш зробленим товаром називається життєвим цикломтовару.

Життєвий цикл товару ілюструється в координатах обсяг продажів - час.

V

4

3 5

2

1 T

1 стадія: життєвого циклу: упровадження на ринок

характерні великі витрати на освоєння виробництва і рекламу, високий ризик.

2 стадія: інтенсивний ріст попиту

характерна поява нових споживачів, прояв інтересу до товару підприємства потребуває в інвестиціях для розширення обсягу виробництва.

3 стадія: уповільнення росту попиту або зрілість товару

характерно поява конкурентів, збільшення витрат на рекламу.

4 стадія: насичення

характерно такий стан - обсяг збуту досяг максимуму і залишається на тому ж рівні; необхідні витрати на удосконалювання товарів, що дозволяють продовжити цю стадію.

5 стадія: різке зниження попиту

Характерно такий стан - підприємству необхідно ліквідувати виробництво даної продукції і зайнятися освоєнням нової.

Життєвий цикл підприємства.

V

T

Визначений набір продукції що випускається підприємством життєвого циклу , що знаходиться на різних стадіях , називаного товарним портфелем.

У задачі маркетингу входить скоординувати окремі товари по стадіях життєвого циклу, тобто збалансувати товари на ранній стадії життєвого циклу, найбільше ризиковане з погляду прибули і товари на пізніх стадіях вже приносять прибуток.