Зростання темпу інфляції переміщуватиме криву Філіпса (стр. 7 из 8)
Збереження тривалої стійкої галопуючої інфляції та неможливість її подолання при спиранні на кейнсіанскі заходи стимулювання розвитку привели наприкінці 70-х років до різкого падіння авторитету кейнсіанства і в теоретичному, і в практичному плані. В цей період розпочинається ренесанс антипода кейнсіанської теорії — теорії неокласичної, насамперед у вигляді так званого монетаризму (монетаристська контрреволюція).
Монетаризм є економічною теорією, в якій проблемі інфляції належить визначальна роль. Найвідомішими представниками цієї теорії є М. Фрідман, К. Брюннер, М. Паркін.
Основний зміст монетаристського пояснення) інфляції відображає відомий вислів Мілтона Фрідмана, що "інфляція скрізь і завжди є інфляцією грошей".
Отже, щоб пояснити інфляцію, треба дослідити пропозицію грошей. Таке пояснення інфляції цілком узгоджується з монетаристським тлумаченням змінних
рівності (2):
М
У =Р У (2)Якщо це так, то справедливе рівняння:
де т — відсоткова зміна грошової пропозиції;
- відсоткова зміна цін.Економічний зміст останнього рівняння такий: відсоткова зміна грошової пропозиції визначає відсоткову зміну рівня цін, тобто темп інфляції.
Відомо, що монетаризм — теорія антиактивізму. Це означає, що прихильники виступають проти активних дій уряду на грошовому ринку, а також у фінансовій (податково-бюджетній) сфері. Причому обґрунтування антиактивізму у фінансовій сфері також пов'язується з поясненням інфляції як виключно грошового явища. Логіка в цьому випадку така:
якщо
, а m= 
, то 
(3)Перший дріб у формулі
можна тлумачити як дефіцит бюджету, який фінансується за рахунок емісії 
. Підставою для такого тлумачення є те, що у практиці реального господарювання саме перевищення державних видатків над надходженнями до бюджету стає причиною додаткової емісії, не підкріпленої змінами реального ВВП.Другий дріб
є показником швидкості обігу грошей, що випливає з монетаристської рівності:V=
(4)У такий спосіб формула інфляції трансформується в рівняння:
(5)Економічний зміст цього рівняння такий: темп інфляції виз часткою дефіциту бюджету у ВВП і швидкістю обігу грошей. швидкість є незмінною, то інфляція залежить лише від дефіциту бюджету.
Саме так обґрунтовується застереження монетаристів щодо регулювання економіки податково-бюджетними інструментами, тобто щодо активних дій держави у фінансовій сфері.
Монетаристське пояснення інфляції як виключно грошового явища викликає небезпідставні заперечення.
По-перше, під сумнів може бути поставлене твердження про незмінність швидкості обігу грошей. Дані не лише щодо перехідних економік ,а й щодо розвинених ринкових свідчать, що такі зміни швидкосі можуть бути досить значними. Наприклад, швидкість обігу грошей у Великій Британії за показником МЗ скоротилася з 1980 по 1990 рік у 1,74
З формули Фішера, якою послуговуються монетаристи (
, випливає: 
(v –відсоткова зміна швидкості обігу грошей; у – відсоткова зміна реального ВВП). Отже, зв'язок між зміною цін і зміної пропозиції опосередковується принаймні швидкістю обігу грошей та зміною реального продукту.По-друге, при аналізі інфляції навряд чи можуть ігноруватись інші функції, які виконують гроші, а саме: функція засобу платежу, що передбачає існування кредиту, функція засобу збереження вартості.
По-третє, реальні факти свідчать на користь того, що інфляційне зростання цін спричиняють й інші (негрошові) чинники.
Інфляція, в розумінні монетаристів, є чисто грошовим явищем, яке викликане їх надмірною емісією. «Під інфляцією, — пише М. Фрідман, — я розумію стійке і невпинне зростання цін, що завжди і скрізь виступає як грошовий феномен, викликаний надлишковою масою грошей у відношенні до випуску продукції». Отже, причини інфляції теоретики школи монетаризму вбачають лише у сфері обігу [7; 51].
Крива Філіпса
Висновки, яких дійшов економіст А. Філліпс досліджуючи динаміку безробіття і заробітної плати, близькі до кейнсіанського поясненням інфляції.
Йдеться, зокрема, про ту частину логічного ланцюжка з кейнсіанського пояснення, що стосується зростання попиту на працю і підвищення рівня заробітної плати: LD
W 
.Узагальнення були зроблені А. Філліпсом на основі дослідження статистики за 1861-1913 та 1923-1958 роки. Аналіз підтвердив існування залежності між змінами рівня заробітної плати і безробіття. На основі цих конкретних даних і було побудовано криву Філліпса, що спочатку мала такий вигляд (рис. 1.3.1.)
0,5
4,0 4,5
Рис. 1.3.1. Крива Філіпса
А. Філліпс встановив, що за високого безробіття (такого, що перевищує 4,5%) річна відсоткова зміна заробітної плати (W’) є незначною і може досягати від'ємних значень.
Із скороченням безробіття до 4% відбувається річне підвищення заробітної плати на 0,5%. Власне обернений зв'язок
і став основою для побудови кривої.3. Існує певна межа рівня безробіття (на графіку — 4,5%), за якої скорочення безробіття робить заробітну плату еластичною до змін зайнятості.
Традиційно у підручниках з макроекономіки криву Філліпса зображують у координатній площині, де по вертикалі відкладають не річну відсоткову зміну заробітної плати (УУ'), а рівень інфляції (
). Трансформація кривої Філліпса його послідовниками була здійснена шляхом віднімання від змін заробітної плати тренду продуктивності на тій підставі, що відсоткова зміна заробітної плати "містить" не лише зміни цін, а й зміни продуктивності: 
(6)Сама крива Філліпса в її сучасній модифікації є набором точок, що відповідають альтернативним комбінаціям рівнів інфляції і безробіття й тлумачиться як відображення можливого компромісу між безробіттям та інфляцією. На рис. 1.3.2. зображено криву Філліпса в координатах U’ та
, а також показано, що вона може зміщуватися. 
Ph1 Ph2
U*
Рис. 1.3.2. Крива Філіпа в координатах
та Кожна точка на кривій Філліпса — це поєднання певного рівня безробіття і рівня цін. Розміщення кривої (зліва направо вниз) ілюструє обернений зв'язок:
.Підставою для зміщення кривої Рh є інфляційні передбачення. Наприклад, передбачаючи зростання цін до рівня
, працівники вимагатимуть відповідного підвищення заробітної плати за незмінної пропозиції праці (на рівні безробіття U*).Ціни наступного періоду під впливом підвищення заробітної плати зростуть до очікуваного рівня. Отже, на новій кривій Рh2 безробіттю U* відповідатиме не 0-інфляція, як це було раніше, а інфляція рівня
.2. Тенденції інфляційних процесів в Україні
Трансформаційні економічні перетворення системного характеру в Україні були започатковані ще під час її перебування у складі колишнього СРСР. Сукупність їх зводиться до переходу від планово-розподільчої економічної системи до ринкової. Проте з розвитком цих перетворень все гостріше в Україні постає проблема інфляції.