Проведений аналіз показує, що на відміну від трудової теорії вартості, яка аналізує ціннісні відносини переважно в контексті їх взаємозв’язку з буттям економічного часу, маржинальні концепції методологічно спираються на просторову складову буття суспільного господарства. Тим часом, "замкнутість на себе", статичний підхід до дослідження, невключеність у часові причинно-наслідкові зв’язки одночасно знаменують відхід економічної думки від логіки Серединного шляху й обумовлюють головні методологічні вади маржиналізму. Спроби створити послідовну моністичну парадигму розгортання ціннісних відносин як буття економічного простору у свій час виявили методологічну неспроможність теорії граничної корисності, що проявилася в девальвації кардиналістського підходу до економічних вимірів, і теорії граничної продуктивності, нездатної визначити механізми суспільного розподілу за умов розширеного відтворення.
Висвітлено, що сучасна теоретична модель неокласичного синтезу продовжує ґрунтуватися переважно на постулатах маржиналізму; при цьому категорії граничного аналізу провадять тут "подвійне життя", що зовні вправно маскується через маніпулювання рівнями "жорсткого ядра" і "м’якої оболонки" неокласичної методологічної платформи. Насправді, на нашу думку, таке "маскування" обумовлює вульгаризацію методології загального русла сучасного економікс у формі мейнстриму, ретушуючи поглиблення суперечностей між мікро- і макрорівнями аналізу, статичним і динамічним підходами до дослідження. Ідеологічні шори, крім всього іншого, замутнюють сприйняття справжніх ідей, представлених у теоріях Л.Вальраса, А.Маршалла, Дж.Кейнса, а також Й.Шумпетера, Ф.Найта, Дж.Гелбрейта, інших авторів, які успадковують традиції логіки Серединного шляху, закладені А.Смітом і Д.Рікардо, і у своїй сукупності утворюють русло інституціональної економічної теорії в широкому розумінні як класичної течії наукової думки.
Виявлено, що методологічна платформа для відновлення русла інституціонального напрямку в широкому розумінні як органічної єдності теорій вартості, граничної корисності і ціни представлена в концепції стандартного товару П.Сраффи. Разом з тим, ця концепція не отримала адекватного тлумачення і належного визнання в економічній науці з причин ідеологічної роз’єднаності останньої та втрати нею ціннісних орієнтирів.
Сьогодні мейнстрім як загальне русло економічної науки поєднує велику кількість різноманітних теорій, що беруть за основу окремі вузькі аспекти ціннісних відносин, створюють навколо них "методологічні поля" і тим утворюють дослідницькі мережеві структури, свого роду "паралельні світи", які часто не узгоджуються, а іноді і відкрито ворожі один одному. Тим часом відтворення цілісної картини функціонування і розвитку глобального світового господарства і його національних складових виявляється можливим лише за умов єдиного ціннісного погляду на світ. Але цей "погляд" має увібрати все наявне різноманіття наукових концепцій, тобто бути принципово новим, релятивістським.
Можливість методологічного синтезу в економічній теорії все частіше стає предметом наукового обговорення. Однак за умов ідейної поразки економічної теорії ортодоксального марксизму і наростаючої кризи традиційної неокласики неможливе формування ціннісної платформи такого синтезу. Обґрунтовано, що для адекватного розуміння процесів і тенденцій розвитку світового суспільного господарства сьогодні ключовою стає ідея перетворених економічних форм, яка виявлена класичною політичною економією і з’ясована К. Марксом. Відображаючи процеси взаємного перетікання буття економічного простору-часу, перетворені економічні форми пояснюють динаміку інституційної структури суспільства, умови рівноважного функціонування і сталого розвитку господарських систем. Вони в самих собі містять передумови логічного синтезу відносин граничної корисності, вартості і ціни, а отже, трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональних концепцій, і формування на цих засадах позитивно релятивістської економічної науки.
У другому розділі "Логіко-історичні модифікації вартості і ціни" виведено методологічні засади дослідження форм модифікації вартості і ціни, розкрито перетворені форми вартості і ціни, з'ясовано проблеми сучасних форм модифікації економічної цінності. Відповідно до традицій класичного наукового підходу досліджено генезис відносин економічної цінності через розмежування їх джерела, субстанції, форми, міри. При цьому обґрунтовано, що перетвореними формами економічної цінності є інститути вартості, граничної корисності і ціни як суть убрази процесів взаємного перетікання буття економічного простору-часу в ситуації економічного вибору, обумовленого відносинами суспільного обміну. Економічна цінність як інститут має трансцендентний характер, що відображується і розкривається у понятті "економічне благо" через перетворенність, багаторозуміння, багатозначність і багатобуття його єдиної сутності. Так, з трояковизначеного суб’єктивного відчуття-крапки економічне благо розгортається в об’єктивне економічне відношення (х економічного блага А = yекономічного блага В) і заповнює безліччю відносних форм і оформлених відносин (трансформ) усе буття суспільного господарювання, яке отримує своє організаційне завершення в інституційній архітектоніці. Тут економічна цінність у єдності відносин граничної корисності і вартості, економічній ефективності і соціальній справедливості виступає критерієм гармонійності функціонування системи суспільного господарства як єдиного цілого, співвідносячи будь-який вибір, акт обміну, інститут з Вищим суспільним благом через інститут ціни.
Доведено, що ціна як основний економічний інститут, як економічна цінність, також має трансцендентний характер, бо ціна будь-якого вибору багатоосмислена і реалізується через взаємодію цінностей, норм і оцінок, яка відображає взаємозв’язок вибору цілей і способів здійснення господарської діяльності за умов економічних альтернатив у системі природа – людина – суспільство. В цілому ж перетворена економічна форма в згорнутому вигляді містить всі інші перетворені форми як своє інобуття: її відособленість завжди відносна і одночасно означає перетворення, видозмінення, модифікацію – перетікання економічних відносин, при якому кожна з трансформ розкривається назустріч іншим, убирає всю їх сукупність, можлива лише як елемент єдиної сутності – Вищого блага. Відповідно до такого підходу, зміст економічної цінності може бути розкрито лише спільними зусиллями трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональних підходів, які у своїй єдності, на нашу думку, утворюють класичне інституціональне русло течії економічної думки в дусі логіки Серединного шляху (рис. 1).
Відзначається, що поняття економічної цінності, а також ідея трудового обґрунтування, облаштування, а отже, і відновлення системи суспільного господарювання випливають і розгортаються з постулатів теорії трудової вартості. Разом з тим, статус останньої як класичної політичної економії формується лише в контексті її взаємозв’язку з маржинальним науковим підходом. Так, у працях представників трудової теорії вартості ідея перетворених економічних форм розвивається в процесі логічної інтерпретації проблеми модифікації закону вартості. У такій формі проблема представлена в "Багатстві народів" А.Смітом у логічному ланцюжку, що відображає дихотомію праці затраченої і праці купованої та пов’язує співвідношення дійсної, природної і ринкової ціни. Досліджуючи зміст, передумови і умови модифікації закону вартості, Д.Рікардо вперше в економічній науці висунув концепцію ціни виробництва, що відобразила трансцендентну сутність інституту економічної цінності як носія генетичного зв’язку між вартістю, ціною і системою організації суспільного господарювання.
Обґрунтовано, що в теорії К.Маркса зазначений зв’язок набуває чітких контурів проблеми трансформації вартості в ціну виробництва та аналізується через вибудовування логічного ланцюжка вартість – ринкова вартість – ціна виробництва – ринкова ціна. При цьому передумови ціннісної трансформації формуються механізмами внутрішньогалузевої і міжгалузевої конкуренції в процесі переходу системи суспільного господарювання від простого відтворення до розширеного, капіталістичного. У той же час, як відзначено, віддаленість методології Марксового аналізу від класичного русла і логіки Серединного шляху не дозволила йому адекватно розв’язати проблему трансформації і позначила глибинні вади його ціннісної теорії, відомі як протиріччя між першим і третім томами "Капіталу". Це поставило під сумнів загальметодологічну значимість Марксового підходу до дослідження економічних відносин і законів ринку. Розпад господарської системи традиційного соціалізму, яка ідейно спиралася на теорію марксизму, здавалося б, послужив остаточним підтвердженням цих сумнівів.