Логіко історичний процес формоутворення вартості і ціни (стр. 7 из 10)
Рис. 2. Логіко-історичний процес розгортання відносин суспільного вибору як економічної цінності (блага)
Рис. 3. Розгортання відносин економічної цінності (економічного блага) як інституту загальної рівноваги і сталого розвитку господарської системи
Відзначається, що механізм планового ціноутворення традиційного соціалізму найповніше реалізувався в господарській системі Радянського Союзу; її невід’ємними атрибутами були явище дефіциту і тенденція до зростання цін. Економічна думка намагалася відшукати панацею від цих лих на шляху удосконалювання моделі ціноутворення. Так, вже в 20-і рр. XX ст. багато авторів (С.Струмілін, М.Бухарін, А.Мендельсон та ін.) обговорювали проблему модифікації закону вартості в нових умовах. У той же час сама економічна природа господарських відносин за умов їх свідомого соціального конструювання залишалася неясною. На початку 1950-х рр. причини збереження відносин товарного обміну при соціалізмі одержали офіційне тлумачення; при цьому за товарним виробництвом закріплювався статус буття "особливого роду", сфера впливуякого обмежувалася сегментом предметів особистого споживання. Що стосується реальної моделі планової ціни, то аж до 1960-х рр. вона, як виявлено, будувалася за принципом обліку поточних витрат промислового виробництва з доданням до них до 5% прибутку:
де Ц – планова ціна;
С – амортизаційні відрахування і матеріальні витрати за встановленими нормами у розрахунку на одиницю продукту;
W – средньогалузева оплата праці, що припадає на одиницю виробу;
– єдина для всіх галузей норма рентабельності (прибутковості).Розкрито, що до кінця 1950-х рр. у радянській економічній літературі сформувалися основні концепції планової ціни, які послужили вихідною базою для вибору моделі ціноутворення в ході реформи господарського механізму середини 1960-х рр.; серед них:
1. Вартісна концепція:
1.1. Модель "чисто вартісна" (С.Струмілін, Я.Кронрод, В.Батирьов та ін.)
Цв = C + W(1 + m ),
де m – єдина для всіх галузей норма додаткової праці.
1.2. Модель "усередненої вартості" (Д.Кондрашев, А.Звєрєв та ін.)
Цс = (C+W)(1+P ).
2. Концепція ціни як перетвореної форми вартості, що модифікована показником приведених витрат
В = С + Ен Ф,
де В – приведені витрати;
Ен – норматив суспільної ефективності виробничих фондів (капіталовкладень);
Ф – виробничі фонди (капіталовкладення).
2.1. Модель ціни виробництва (З.Атлас, Л.Вааг, І.Малишев, В.Бєлкін та ін.)
Ц = С + W + P Ф + R,
де R – диференційна рента у сільському господарстві та видобувних галузях, що припадає на одиницю продукції.
2.2. Модель ціни відтворення (оптимального плану)
Цв = S + P W + EнKФ + R,
де S – середньогалузева собівартість виробу (руб.).
В межах зазначеної моделі виділялися:
а) модель ціни оптимального плану (В.Новожилов, Н.Федоренко та ін.);
б) модель ціни відтворення (В.Немчинов);
в) модель об’єктивно обумовлених оцінок (О.О.О.) (Л. Канторович);
г)модель приведених суспільно необхідних витрат (В.Дьяченко, П.Мстиславський, А. Матлін, В. Жуков та ін.);
д) модель витрат "замикаючих підприємств" (С.Шаталін та ін.).
Як свідчить дослідження, у ході реформи господарського механізму 1965–67 рр. за основу моделі планової ціни в СРСР була взята концепція приведених суспільно необхідних витрат праці (Ц = S + P W + EнKФ + R або Ц = S + W(1 + P ) + EнKФ + R); норматив прибутковості підприємств, який закладався в ціну, при цьому збільшувався з 3–5% до 15%. Разом з тим трактування товарного виробництва як буття "особливого роду", на нашу думку, методологічно визначало як зміст офіційної економічної ідеології в цілому, так і практичні рішення в сфері планового ціноутворення протягом усього періоду існування радянського суспільства. З позицій ціннісної методології зазначений феномен, крім причин суб’єктивного характеру, має під собою глибинну об’єктивну підставу у формі методологічної неспроможності Марксової ціннісної теорії, первісно взятої на озброєння ініціаторами соціалістичних перетворень.
Обґрунтовано, що виявити справжні закономірності процесу планового ціноутворення господарської системи традиційного соціалізму можливо через комплексний аналіз, що поєднує ціннісні напрацювання трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональної економіки. Так, система ціноутворення за умов державної монополії, у контексті підходу Дж.Гелбрейта, у цілому обумовлюється захисними і позитивними цілями "техноструктури". Більш конкретний ціннісний аналіз, який здійснений Я.Корнаі, визначив, що соціалістичні підприємства відтворювали тенденцію до зростання цін через механізми "затяжного" попиту на ресурси (який обумовлює до того ж феномен стійкого структурного дефіциту) і легалізації тиску витрат виробництва. Наукова школа ліворікардіанського посткейнсіанства пропонує для дослідження проблем планового ціноутворення інструментарій диференціації продукту і цінової дискримінації; теорія СОФЕ, яка методологічно спирається на платформу трудової вартості, формує модель диференційних витрат як підґрунтя цін оптимального плану. У той же час теорія трудової вартості ортодоксального марксизму у своїй завершеній ізоляції – як ідеологія буття економічного часу, "замкнутого на себе", – не змогла адекватно з’ясувати глибинні першопричини дефіциту в економіці і сформувати ціннісну концепцію подолання зростаючої господарської процесуальності. Це обумовило неспроможність і крах усієї соціалістичної системи: як ідеї і як господарської організації.
Відомо, що початок широкомасштабним процесам економічної трансформації в країнах традиційного соціалізму поклала безпрецедентна лібералізація цін і торгівлі. Вона стала формою реалізації ідеологічного синтезу стратегії соціально-економічного "прискорення" і теоретичної конструкції рівноважної ціни ортодоксальної неокласики. Однак можливість прискорення виявилася ілюзорною і на практиці обернулася "пасткою" лінійного часу.
Ціннісне підґрунтя господарської системи традиційного соціалізму становило буття економічного часу, замкнутого "на себе" (що, врешті-решт, і обумовило наростання застійних явищ у всіх сферах громадського життя). Сфера економічного обміну у формі сукупності планових цін (буття економічного простору "особливого роду") жорстко контролювалася і стримувалася адміністративними механізмами. Одноразове радикальне послаблення цих механізмів, спровокувало феномен ціннісної біфуркації і спричинило процеси економічної інверсії. Тим часом ортодоксальна теорія ціни рівноваги, будучи статичною за своєю природою, не відбиває і не регулює зазначені феномени. Як показало дослідження, монетаристські інструменти, відпрацьовані для умов односпрямованого "плину" часу, у стані економічної інверсії підсилили інфляційні "шоки" і тим збільшили головну ціннісну проблему постсоціалістичного суспільства – процес руйнування вартості в його різноманітних формах (спад виробництва, зубожіння населення, декапіталізація економіки, бартеризація господарських зв’язків, деградація економічних і моральних цінностей та ін.).
Одночасно, як визначено, у момент ціннісної біфуркації висвітились і одержали з’ясування багато феноменів, що раніше залишалися в "тіні" як господарської практики, так і наукового знання. Зокрема, оголилася методологічна неспроможність ортодоксальної конструкції неокласичного синтезу; визначилися місце і роль ціни в механізмі функціонування і розвитку системи суспільного господарювання як її ціннісного геному і генотипу. Так, брак оборотних коштів у підприємств на початку проведення реформ став поштовхом до наростання кредиторсько-дебіторської заборгованості на мікрорівні, бартеризації і тінізації економіки в цілому (табл. 1).
Теоретичний аналіз бартерних зв’язків у перехідній економіці інверсійного типу виявив неоднозначність цього феномену. Як зазначається, бартер, з одного боку, запобіг повному розпаду економічної сфери країн СНД, з іншого, – породив ефект "розщеплення" зв’язків і відносин вартості на офіційний (зримий) і неявний (тіньовий) їх сегменти. Бартер означає "відступ" механізмів формоутворення вартості на більш низький щабель, бо припускає, що на товар, виставлений для обміну, формується не одна, а три ціни – грошова, натуральна, контрактна. Одночасно він з небаченою силою висвітлив інституціональну сутність логічної конструкції П. Сраффи через окреслення базисного ядра економіки, а також ідею трудового відновлення світу, яка одержує можливість реалізації через диференціацію продукту і цін. Бартеризація підриває ціннісні засади економічної рівноваги господарської системи та одночасно відновлює їх шляхом упорядкування співвідношення між крайніми рівнями цін і т. ін.
Таблиця 1
Динаміка взаємної (дебіторсько-кредиторської) заборгованості підприємств України за період 1993–2007 рр.
| Показник | 1993 | 1995 | 1997 | 1999 (на 01.11.1999) | 2000 (на 01.11.2000) | 2003 (на 01.11.2003) | 2005(на 01.11.2005) | 2006 | 2007 (на 01.10.07) |
| Дебіторська заборгованість, млн. грн. | ... | ... | ... | 159861,8 | 188888,5 | 253927,5 | 311739,3 | 375389,7 | 24318,4 |
| у тому числі прострочена, млн. грн. | 995* | 22250* | 7486 | 79911,9 | 90591,8 | 81278,8 | 71605,7 | 75764,6 | 63917,4 |
| Кредиторська заборгованість, млн. грн. | ... | ... | ... | 193200,4 | 234419,5 | 296106,9 | 375810,3 | 463594,4 | 75071,6 |
| у тому числі прострочена, млн. грн. | 1277* | 30543* | 102507 | 105648,2 | 116771,1 | 100021,2 | 90490 | 116874,9 | 82489,4 |
* млн. купоно-карбованців.