Е = [ С 1 – ( С 2 + Е н К 2 ) ] О1,
де
Е – економічна ефективність за рік, грн.
С 1 і С 2 – собівартість одиниці продукції, відповідно до впровадження і після впровадження нового технологічного процесу;
Е н – нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень;
К 2 – капітальні вкладення у розрахунку на одиницю випущеної продукції після впровадження нової техніки;
О 1 – річний випуск продукції після впровадження нової техніки.
Собівартість одиниці продукції до впровадження нового технологічного процесу склала 47 грн., а після впровадження 41 грн. Капітальні вкладення у розрахунку на одиницю випущеної продукції після впровадження нової техніки склали 17 грн., а річний випуск продукції склав 35000 одиниць при нормативному коефіцієнті ефективності 0,15. Отже, річний економічний ефект складе:
Е = [ 47 – ( 41 + 0,15 17 )] 35000 = 120,7 тис. грн.
Для порівняльної характеристики фактичної та планової суми річного економічного ефекту від впровадження нової техніки використовують також формулу:
Е = [ ( С 1 + Е н К 1 ) – ( С 2 + Е н К 2)] О пл
або
Е = [ ( С1 – С2 ) + Е н ( К 1 – К 2 ] О 1,
де
К 1 – капітальні вкладення у розрахунку на одиницю випущеної продукції до впровадження нової техніки;
О пл – плановий обсяг випуску продукції після впровадження нової техніки.
Планом передбачено випустити за рік 700 одиниць продукції, собівартість якої до впровадження нової технологічного процесу складала 145 грн., а після його впровадження – 140 грн. по плану, при фактичній собівартості 137 грн. Питомі капітальні вкладення до впровадження нового технологічного процесу складали 700 грн, а після впровадження – 570 грн., нормативному коефіцієнт економічної ефективності у розмірі 0,12 і фактичному обсягу випущеної продукції – 800 одиниць.
Отже, річний економічний ефект складе:
а) за планом
Е = [( 145 + 0,12 700) – ( 140 + 0,12 570)] 700= 14,4 тис. грн.
б) фактичний
Е = [ ( 145 + 0,12 700) – ( 137 + 0, 12 570 ) ] 800 = 18,9 тис. грн.
Проведені розрахунки свідчать про економічну доцільність введення нового технологічного процесу виробництва продукції.
7. Статистика використовує показники нормативних та фактично питомих затрат елементів оборотних фондів ( сировини, матеріалів тощо)для визначення впливу чинників, що формують економію ( перервати) в динаміці або в порівнянні зі встановленими нормами. Для цієї мети обчислюють індивідуальні та загальні індекси питомих витрат елементів оборотних фондів за такими формулами:
1) індивідуальний індекс
m1
іm = ;
m0
2) загальний індекс
m1 q1
І m = ,
m0 q1
де
m1 та m0 – питомі затрати матеріальних ресурсів, відповідно у звітному і базисному періодах;
q1 – кількість виробленої продукції у звітному періоді.
Різниця між чисельником та знаменником загального індексу питомих затрат елементів оборотних фондів характеризує розмір економії (перевитрати ) даного виду матеріальних ресурсів в результаті зниження ( збільшення ) питомих затрат у порівнянні з нормами або в динаміці.
Динаміку фізичного обсягу виробництва різнойменної продукції з одного виду сировини характеризує індекс фізичного обсягу виробництва продукції:
q 1 m 0
І q = .
q 0 m 0
Динаміку загальних затрат даного виду сировини при виробництві декількох видів продукції характеризує індекс затрат сировини, матеріалів, палива на весь випуск продукції:
q1 m1
І mq = .
q0 m0
Для характеристики динаміки питомих затрат сировини в середньому по однорідних видах виробленої продукції з одного виду сировини обчислюють індекси середніх затрат сировини за такою формулою:
m1 q1 m0 q0 m1
І m = : = ,
q1 q 0 m0
де
m та m0 – середні питомі витрати сировини по однорідних видах продукції, або однойменному виду продукції, виробленої різними підприємствами.
При виробництві декількох видів продукції з одного виду сировини
(елементів оборотних фондів ) розмір економії або перевитрати формуються такими чинниками як : фізичний обсяг виробленої продукції і питомих затрат сировини у розрахунку на одиницю продукції, так і структурою виробленої продукції.
Для оцінки чинників зміни затрат сировини потрібно використовувати таку систему індексів
m0 q1 I q m0 q0 m0 q1
=
m0 q0 m0 q0 Iq m0 q0
Індекс кількості Індекс за- Індекс структури
окремих видів = гальної виробленої
виробленої кількості продукції
продукції виробленої
продукції
m1 q1
m0 q0
Індекс
затрат сировини m1 q1
m0 q1
Індекси питомих затрат сировини
по окремих видах продукції
де Iq – загальний індекс кількості однорідних видів виробленої продукції.
Виробництво продукції, питомі затрати сировини по плодоконсервному заводу
Продукція | Вироблено кіль-кість (туб) | Затрати яблук наодну тубу (кг) | Загальні затратисировини ( т ) | ||||
| Базисна q0 | звітна q1 | базисні m0 | звітні m1 | базисні m0q0 | звітні m1q1 | умовні m0q1 | |
| 1. Сік з яблук натура- льний | 1273 | 1388 | 748,3 | 748,5 | 952,6 | 1088,9 | 1038,6 |
| 2. Яблука морино- вані | 120 | 100 | 300,4 | 340,2 | 36,0 | 34,0 | 30,0 |
Разом | 1393 | 1488 | 709,7 | 754,6 | 988,6 | 1122,9 | 1068,6 |
Розрахунок збільшення ( зменшення) затрат сировини
| Чинники зміни затрат Сировини | Перевитрати (+), економія (–) | |
| т | % | |
| Загальна економія (перевитрати) m1 q1 – m0 q0 | 1122, 9 – 988,6 = 134,3 (+ 100%) | |
| у тому числі в результаті | ||
| 1. Зміни обсягу виробленої продукції по окремих видах | 1068,6 – 988,6 = + 80 (+ 59,6%) | + 100,0 |
| m0 q1 – m0 q0 | ||
| з них внаслідок зміни | ||
| а) загального обсягу виробленої продукції Iq m0 q0 – m0 q0 | 1488 988,6 – 988,6 = + 67,2 1393 | + 84,0 |
| б) структури виробленої продукції m0 q1 – Iq m0 q0 | 1488 988,6 = +12,8 1068,6 – 1393 | + 16,0 |
| 2. Зміни питомих затрат сировини m1 q1 – m0 q1 | 1122,9 – 1068,6 = + 54,3 (+ 40,4%) | |
Важливе значення має також вивчення впливу різних чинників на економію (перевитрати) сировини у порівнянні з встановленими нормами . У цьому випадку потрібно замінити фактичні показники базисного періоду нормативними даними звітного періоду.
8. Дані про основні засоби подають підприємства усіх форм власності у “Балансі” за формою №1. Тут, на початок і кінець року, відображають інформацію про залишкову та первісну їх вартість і знос.
Малі підприємства подають аналогічну інформацію у звіті за формою №1-м “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”.
У звітах за формою №1 та №1-м міститься також інформація про виробничі запаси та інші оборотні активи.
Підприємства, організації установи всіх форм власності подають з піврічною періодичністю звіт за формою №3 – МТП “Звіт про залишки і витрати матеріалів”, де показують рух використання матеріалів за звітний період, а також кількість реалізованих матеріалів населенню.
Дані про використання палива містять у формах звітів за формою №4 – МТП (місячна) “Звіт про залишки і використання палива та пально-мастильних матеріалів”, за формою №4 – МТП (запас) “Звіт про запаси палива”, та за формою №4– МТП ( квартальна) “Звіт про залишки і використання палива і пально-мастильних матеріалів”.
У звіті за формою №11 – МТП “Звіт про результати використання палива, теплоенергії те електроенергії” підприємства, організації та установи звітують про кількість виробленої продукції (робіт), фактичні витрати палива в енергії на всю продукцію (роботи), і у тому числі на одиницю продукції (робіт) за звітний і попередній звітному періоди.
Підприємства, організації та установи всіх форм власності, які створюють, використовують або поставляють вторинну сировину подають звіт за формою №14 – МТП “Звіт про утворення, використання і поставку вторинної сировини і відходів виробництва”. Звіт подається до статистичних органів з піврічною періодичністю.
Інформацію про оборотні виробничі фонди подають також підприємства і організації, що є юридичними особами, незалежно від видів економічної діяльності та форм власності (крім малих підприємств) у “Звіті про основні показники діяльності підприємства за рік” ( розділ 4 “Запаси”), де містяться дані про залишки виробничих запасів на початок і кінець року, та про вартість придбаних сировини, енергії, матеріалів, палива тощо на протязі року.
Малі підприємства подають до статистичних органів дані про наявність на початок і кінець року виробничих запасів у “Фінансовому звіті суб’єкта малого підприємництва” за формою №1-м.
Контрольні питання
1. Завдання статистики основних і оборотних виробничих фондів.
2. Суть і класифікація національного багатства.
3. Класифікація основних фондів.
4. Види оцінки основних фондів.
5. Суть амортизаційних відрахувань.
6. Баланси основних фондів.
7. Способи розрахунку показників стану основних фондів.
8. Способи розрахунку показників відтворення основних фондів.
9. Способи розрахунку показників використання основних фондів.