Львівський Національний Університет
Імені Івана Франка
Реферат на тему:
Виконала
студентка
географічного ф-ту
групи ГРТ-21
Бурак Юлія
Львів
2004
План:
1. Підприємництво: суть, суб’єкти і форми.
1.1. Умови підприємницької діяльності:
1.2. Принципи підприємництва.
1.3. Обмеження підприємництва.
1.4. Стратегія підприємства.
2. Проблема банкрутства підприємств
2.1. Поняття банкрутства.
2.2. Законодавство про банкрутство.
Підприємництво: суть, суб’єкти і форми.
1.Умови підприємницької діяльності:
Ефективна підприємницька діяльність можлива лише за певних соціально-економічних умов умов при певному політичному устрої, який заохочує підприємництво. Історична практика підтверджує це. Зокрема, в країнах, де підприємництво бурхливо розвивалося й розвивається, як правило, завдяки цілеспрямованим зусиллям держав, створювався соціально-економічний клімат, сприятливий для цієї діяльності (США, Японія, ФРН, Гонконг, Сингапур і т.д.) і навпаки – СРСР, країни Східної Європи. Які ж умови найбільш сприяють розвитку підприємництва? Незважаючи на специфіку кожної країни, їх можна звести в таку систему:
- стабільність державної економічної й соціальної політики, спрямованої на підтримку підприємництва;
- позитивна суспільна думка по відношенню до підприємців і підприємництва;
- пільговий податковий режим, який забезпечує дійовий стимул для підприємництва;
- наявність розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва (наявність інноваційних центрів; спеціалізованих фірм, що надають фінансову допомогу початкуючим підприємцям; консультативних центрів з питань управління, маркетингу, реклами; курсів і шкіл підготовки підприємців і т.д.)
- існування ефективної системи захисту інтелектуальної власності, дія якої розповсюджується не лише на винаходи, але й на всю продукцію, новаторські ідеї, концепції і методи ділової активності;
- підприємницька етика.
Слід зазначити , що формуванню цих умов певною мірою сприяє Закон України „Про підприємництво”, який гарантує загальні й майнові права підприємців, передбачає державну підтримку підприємництва й державне його регулювання (ст.12,13,14,15). Але мало прийняти закон (це робиться досить швидко), треба створити умови для його реалізації. А цього поки що в Україні немає.
2. Принципи підприємництва.
Підприємницька діяльність – це досить складна форма господарювання, яка будується за певними принципами. Що це за принципи?
1.Вільний вибір видів діяльності.
2.Залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян.
3. Самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до чинного законодавства.
4. Вільний найм працівників.
5. Залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством.
6. Вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством.
7. Самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
3. Обмеження підприємництва.
Згідно з чинним законодавством України, всі підприємці рівні у своїх можливостях. Отже, немає значення , хто виступає в якості підприємця – індивідуал, кооператив, акціонерне товариство чи державне підприємство, - у всіх рівні права у сфері господарської діяльності. Про це чітко сказано у преамбулі Закону „Про підприємництва в Україні” : „Закон створює рівні правові умови для діяльності підприємств, незалежно від форм власності на майно і організаційної форми підприємства”.
Поруч з певною свободою підприємницької діяльності і рівністю можливостей для всіх підприємців, існують і певні законодавчі обмеження підприємництва. Що мається на увазі?
1. Певні види діяльності можуть здійснюватися лише державними підприємствами. Так, згідно з ст.4 Закону „Про підприємництво” такими видами діяльності є виготовлення й реалізація наркотичних засобів, зброї і вибухових речовин, а також цінних паперів і грошових знаків.
2. Уряд встановлює перелік видів діяльності, якими можна займатися лише за ліцензіями. Ліцензії видає Кабінет Міністрів України або встановлений ним орган.
3. Дозвіл на право займатися тією чи іншою діяльністюнеобхідний лише тоді, коли використовується земля або інші природні ресурси. Такий дозвіл мають місцеві Ради народних депутатів, які розпоряджаються цими ресурсами.
4. Окремими видами діяльності можна займатися лише за наявністю кваліфікаційного атестата. Наприклад, щоб займатися медичною діяльністю, потрібен диплом лікаря. Для кулінара вимагається здача екзамену на знання технології і т.д. У всіх цих випадках необхідно отримати дозвіл місцевої Ради.
4. Стратегія підприємства.
Підприємницька діяльність – складний і багатоплановий процес. Вона вимагає від своїх учасників не лише бажання мати „свою справу” і наявність певної суми грошей – це само собою зрозуміло, але й спеціальної підготовки, майстерності й наполегливості, вміння вибирати сферу діяльності для прикладання своїх зусиль, творчої фонтазії і звичайно везіння. Тому далеко не будь-яке ділове починання приносить успіх і багатство підприємцю. Більше половини нових фірм закриваються в перший же рік свого існування через низьку прибутковість ділових операцій, банкрутства, а також відсутність терпіння і наполегливості підприємців.
Як же треба вести справу, щоб добитися успіху? Якогось готового рецепту тут немає й бути не може, бо це суто індивідуальна справа. Проте обстеження багатьох вдалих починань, які привели до відкриття своєї власної справи і забезпечили її ефективне функціонування, дозволяють у найзагальнішому вигляді виділити важливі елементи „технології” створення нового підприємства. Принциповий алгоритм послідовності рішень , що приймаються, і дій виглядає таким чином: весь процес нового підприємства проходить три стадії.