Розглянемо детальніше існуючі класифікації та критерії, за якими вони проводяться.
Перша класифікація, на яку б хотілося звернути увагу, це поділ договорів факторингу на факторинг з правом регресу та факторинг без права регресу або на повний (англ. "non-recourse factoring", "old-line factoring") та неповний (англ. "recourse factoring ") факторинг.
За договором факторингу без права регресу (повного факторингу) фактор бере на себе всі ризики, пов'язані з неплатежем з боку дебіторів клієнта, і не має права вимагати оплати від клієнта у випадку несплати боргів дебіторами. Відповідно, при факторингу з правом регресу (неповному факторингу) фактор, у випадку несплати боргу за відступленими правами вимогами, вправі звернутися з вимогою до клієнта.
Потрібно звернути увагу на те, що критерії та назви різновидів факторингу наведеного поділу висуваються різні у різних джерелах: в одних за критерій приймається предмет договору факторингу, в інших — наявність права регресу або спосіб розрахунків з постачальником. Застосування наведених критеріїв є не досить обґрунтованим, що пов'язано із наступними міркуваннями.
Перший критерій викликає заперечення, оскільки предмет договору факторингу очевидно не вичерпується наявністю чи відсутністю права вимоги до клієнта у разі несплати з боку його дебіторів.
Недолік другого критерію (наявність чи відсутність права регресу) пов'язаний з поширеною у сучасній юридичній літературі підміною поняття права фактора звернутися із вимогою до клієнта у випадку несплати з боку боржника правом регресу.
Проаналізувавши ряд норм Цивільного кодексу України, зокрема, статті 124, 198, 261, 544, 569, в яких розглядаються випадки надання тій чи іншій особі права зворотної вимоги (регресу), можна дійти висновку, що таке право одержує особа, що здійснила виконання певного обов'язку за іншу особу.
У відносинах факторингу виконання обов'язку за третю особу відсутнє. Клієнт не несе обов'язків з оплати ані перед фактором, ані перед боржником. Право фактора звернутися із вимогою до клієнта у випадку несплати з боку боржників клієнта за своєю правовою природою більше нагадує відносини поручительства клієнта за боржників, а не відносини виконання зобов'язання за третю особу, які тягнуть за собою виникнення права регресу.
Можна вважати, що договір факторингу без права вимоги фактора до клієнта у разі несплати з боку дебіторів клієнта відрізняє від договору факторингу з таким правом, в першу чергу, економічний критерій — ступень фінансового ризику, який несе фактор у зв'язку з наданням послуг.
Таким чином, представлені типи факторингу пропонуємо поділяти за критерієм ступеня фінансового ризику, на безоборотний факторинг (без права звернення фактора до клієнта у випадку несплати боржника) та гарантований факторинг (з правом звернення фактора до клієнта у випадку несплати боржника).
У свою чергу, безоборотний факторинг, як зазначається у зарубіжній літературі, може здійснюватись у формі факторингу за участю банків (англ. "bank participation factoring") і факторингу на користь постачальника (англ. "supplier guarantee factoring" або "drop-shipment factoring").
При факторингу за участю банків, який в подальшому пропонуємо називати роздільним факторингом, функцію фінансування постачальника здійснює банківська установа на умовах кредиту, а фактор здійснює ряд функцій не фінансового характеру (оцінка кредитоспроможності дебіторів постачальника, ведення бухгалтерії, одержання оплати за рахунками, тощо). Відповідно до цієї операції банк бере на себе зобов'язання сплачувати постачальнику суми, які випливають із прав вимог, переданих факторові, а фактор зобов'язується всі суми, одержані від боржників постачальника, перераховувати на рахунок клієнта в банку та періодично повідомляти останній про стан погашення боргів постачальника. Таким чином, за даним різновидом факторингу, фактор не здійснює попереднього фінансування відступлених прав вимоги.
Факторинг на користь постачальника використовується у відносинах із клієнтом, який виступає не прямим постачальником товарів, а дистриб'ютором, котрий одержує товари від постачальника для подальшого продажу. Сутність даного виду факторингу в тому, що за відступленими правами вимоги фактор здійснює фінансування на користь не клієнта, а його кредитора - постачальника. Після одержання коштів від покупців клієнта, фактор різницю між ціною, сплаченою постачальнику, і ціною, яка підлягає виплаті від покупців клієнту (яка, зазвичай, вище), повертає останньому за вирахуванням плати за факторинг.
Наведений різновид факторингу, іншими словами, є різновидом факторингу на користь третьої особи, тому і пропонуємо називати даний різновид факторингом на користь постачальника.
Попередні два види факторингу, які практично не висвітлюються у сучасній правовій літературі, пропонується об'єднати в межах наступної класифікації.
За критерій нашої класифікації пропонуємо обрати механізм фінансування, як поняття, що об'єднує способи, напрями та характер фінансування в кожному конкретному випадку.
Таким чином, залежно від механізму фінансування, договори факторингу пропонується поділяти на прямий (фінансування здійснюється від фактора до клієнта) та непрямий (фінансування здійснюється від фактора до третьої особи або від третьої особи до клієнта).
У свою чергу, прямий факторинг, за критерієм кількості учасників, пропонується поділяти на звичайний (на стороні фактора діє одна особа) та груповий (фінансування здійснюється спільно кількома факторами).
Запропоновано класифікацію договорів факторингу залежно від механізму фінансування на прямий та непрямий. Кожен з яких, в свою чергу, залежно від кількості учасників та їх обов'язків пропонується поділяти на звичайний та груповий, та, відповідно, роздільний факторинг та факторинг на користь постачальника.
Слід зауважити, що так званий груповий факторинг у спеціальній літературі часто називається роздрібненим. Його сутність полягає у наступному відступленні фактором вимог іншим факторам. Але термін "роздрібнений", на мій погляд, важко вписується у правову термінологію, тому, вважаю за необхідне використовувати термін "груповий" факторинг.
Що стосується різновидів непрямого факторингу, то до нього слід відносити описані вище роздільний факторинг та факторинг на користь постачальника.
Різновидом факторингової угоди про повне обслуговування є агентська угода або угода про оптовий факторинг. Підприємство може налагодити власну ефективну систему обліку і управління кредитом, проте воно потребуватиме захисту від кредитних ризиків і в кредитуванні. В цьому випадку факторингова компанія може запропонувати висновок агентської факторингової угоди, відповідно до якого вона придбаватиме неоплачені боргові вимоги, а постачальник виступатиме в якості це агента по їх інкасуванню. Напис на рахунку повідомлятиме про участь в операції факторингової компанії, але замість вказівки зробити платіж на користь останньої буде обумовлене, що платіж треба зробити на ім'я постачальника, виступаючого як її агент, але на користь факторингової компанії. Перевага даної угоди полягає у тому, що знижуються витрати факторингової компанії за оцінкою кредитоспроможності і, отже, платня, стягувана з постачальника.
Кредитування, що передбачається даною угодою, аналогічно кредитуванню за угодою про повне обслуговування. Проте оплата частини, що залишилася, виробляється тільки після погашення боргів клієнтами. Оскільки факторингова компанія в даному випадку не робить безпосереднього впливу на процес інкасування, вона не може гарантувати здійснення платежу до певної дати.
Якщо постачальник зацікавлений тільки в кредитуванні з боку факторингової компанії, то може бути укладене відкрита або конфіденційна угода про облік (дисконтуванні) рахунків-фактур. Висновок такого роду угоди достатньо ризиковано для факторингової компанії, що висуває в цьому випадку найжорстокіші вимоги до постачальника, і має місце лише за умови, що фінансове положення останнього достатньо міцне. Дисконтування рахунків фактур є звичайно одноразовою операцією, здійснюється селективно і не охоплює всього платіжного обороту постачальника.
Факторинг вигідний і постачальнику, і покупцю, і чиннику. З його допомогою постачальник може збільшити об'єм продажів, число покупців і конкурентоспроможність, надавши покупцям пільгові умови оплати товару (відстрочення) під надійну гарантію; та одержати кредит в розмірі до 90% від вартості товару, що поставляється, що прискорить оборотність засобів. Основними доходами фактору за умовами даного договору є відсотки по кредиту та факторингові тарифи.
Покупець може:
- одержати товарний кредит (продавець поставляє товар з відстроченням платежу під гарантії в середньому до 3 місяців);
- уникнути ризику отримання неякісного товару;
- збільшити об'єм закупівель;
- поліпшити конкурентоспроможність, прискорити оборотність засобів.
Таким чином можна виділити головні економічні достоїнства факторингу:
- збільшення ліквідності, рентабельності і прибутку;
- перетворення дебіторської заборгованості в готівку;
- можливість одержувати знижку при негайній оплаті всіх рахунків постачальників;
- незалежність і свобода від дотримання термінів платежів з боку дебіторів;
- можливість розширення об'ємів обороту;
- підвищення прибутковості;
- економія власного капіталу;
- поліпшення фінансового планування.